< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Органи грошово-кредитного регулювання в Німеччині

У Німеччині діє принцип подвійного зовнішньогалузевого контролю за кредитною діяльністю – з боку центрального банку та спеціального державного органу. Так, органами грошово-кредитного регулювання в країні є Німецький Федеральний банк і Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини.

Згідно із Законом "Про кредитну справу" Німецький федеральний банк повинен тісно взаємодіяти з Федеральним управлінням фінансового нагляду Німеччини. Останнє відомство не має своїх структурних підрозділів у регіонах, тому банківське законодавство підключає до практичної реалізації функції нагляду на місцях систему Німецького федерального банку [143, с. 187].

Ці два органи грошово-кредитного регулювання Німеччини повинні надавати один одному будь-яку інформацію і результати своїх спостережень, які можуть мати значення для виконання ними відповідних функцій. Федеральний банк повинен надавати Федеральному управлінню фінансового нагляду статистичну інформацію, яку він збирає. Президент Федерального управління фінансового нагляду Німеччини (або його заступник) має право брати участь в обговоренні Радою центральних банків питань, що знаходяться в межах його компетенції. Під час таких обговорень він володіє правом дорадчого голосу [143, с. 187-188].

Функціонування центрального банку Німеччини

Головною ланкою банківської системи Німеччини є Німецький федеральний банк, структура якого була сформована в повоєнні роки. Після закінчення Другої світової війни в західних зонах окупації була введена двоступенева система емісійних банків. У кожній з німецьких земель на базі відділень Рейхсбанку, що збереглись, виникли центральні банки. Іх діяльність координувалась Банком Німецьких земель, створеним окупаційною владою 01.03.1948 р. [205, с. 330].

04.07.1957 р. був ухвалений, а 01.08.1957 р. набрав чинності Закон "Про Німецький Федеральний банк" (Bundesbank Act), відповідно до якого було засновано федеральний емісійний банк Федеральної Республіки Німеччини. Штаб-квартира центрального банку знаходиться у Франкфурт-на-Майні.

З 01.01.1999 р. Дойче Бундесбанк увійшов до системи ЄСЦБ та передав значну частину своїх повноважень Європейському центральному банку. Німецький федеральний банк, виконуючи положення Маастрихтської угоди про створення Європейського валютного союзу покликаний забезпечувати стабільність євро та проводити спільну монетарну політику у Німеччині [205, с. 331].

Етапи історичного розвитку центрального банку Німеччини представлені у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Історія розвитку центрального банку Німеччини

Період

Історична подія

1875-1945 pp.

центральним емісійним банком Німеччини є Рейхсбанк

1946-1948 pp.

в Західній Німеччині на базі філій Рейхсбанку в межах кожної з 11 земель створюються центральні банки

1948-1957 pp.

систему емісійних банків очолює Банк німецьких земель, який здійснює операції через центральні банки земель

1957-1999 pp.

шляхом злиття Банку німецьких земель з центральними банками земель створено Німецький федеральний банк, який протягом цього періоду виконує функції центрального банку

з 1999 р.

Німецький федеральний банк увійшов до системи ЄСЦБ

Відповідно до Закону "Про Німецький Федеральний банк" Дойче Бундесбанк є Федеральною корпорацією і його статутний капітал повністю належить Федеральному уряду.

Дойче Бундесбанк відповідно до закону 1957 р. зобов'язаний підтримувати загальну економічну політику Федерального уряду, але під час виконання повноважень, наданим йому цим законом, він є незалежним від вказівок уряду.

Федеральний уряд повинен запрошувати президента Федерального банку на свої засідання, присвячені обговоренню питань щодо валютної політики, але тільки з правом дорадчого голосу. Члени Федерального уряду також мають право брати участь у засіданнях Ради центральних банків, але права голосу вони не мають (можуть лише вносити пропозиції). На їх вимогу ухвалення рішення можна відкладати на строк до 2-х тижнів. Повноваження

Федерального уряду відносно Німецького федерального банку в основному обмежені участю в призначенні членів Ради директорів.

Центральний банк Німеччини замінив діючу дворівневу систему центральних банків, яка включала центральне управління (у Франкфурті-на-Майні), 9 офісів (центральні банки земель) та 126 відділень в найбільш містах [46, с. 210]. Нині Німецький федеральний банк (рис. 3.1) має 9 регіональних відділень, розташованих у містах Берліні, Дюсельдорфі, Франкфурт-на-Майні, Гамбурзі, Ганновері, Майнці, Лейпцигу, Мюнхені та Штутгарті. Відділення у свою чергу мають 47 філій.

Структура Німецького федерального банку

Рис. 3.1. Структура Німецького федерального банку

Таку загальнонаціональну мережу Дойче Бундесбанк використовує для того, щоб здійснювати свої операції в районах рефінансування, постачань готівки, безготівкових платежів і банківського нагляду.

Органами управління Німецьким федеральним банком є: Рада центральних банків, Рада директорів і Правління центральних банків земель (рис. 3.2).

Отже, організаційна структура Німецького федерального банку сформована таким чином, що дозволяє забезпечити представництво найвищого органу у всіх економічних регіонах країни.

Органи управління Дойче Бундесбанку: функції та склад (сформовано на основі [46; с. 211; 183; 143, с. 180-182])

Рис. 3.2. Органи управління Дойче Бундесбанку: функції та склад (сформовано на основі [46; с. 211; 183; 143, с. 180-182])

Основними функціями центрального банку Німеччини є [183]:

  • 1. Грошово-кредитна політика. Основним завданням грошово- кредитної політики, закріпленим в договорі ЄС, є підтримка стабільних цін в зоні євро. Стабільні ціни стимулюють зростання та зайнятість в середньостроковій перспективі та захист вкладників від негативних наслідків інфляції. Президент Дойче Бундесбанку є членом Ради керівників ЄЦБ і щомісячно бере участь в процесі ухвалення рішень щодо грошово-кредитної політики. Центральний банк змінює основні процентні ставки, що позначається на вартості кредитів для підприємств і приватних осіб.
  • 2. Фінансова і валютна система. Основна діяльність у цій сфері направлена на запобігання національних і міжнародних фінансових криз, оскільки міжнародні кризи можуть мати побічні наслідки для Німеччини, а національні – можуть спричинити широкомасштабні банкрутства банків, спад зайнятості тощо. Завданням Дойче Бундесбанку є аналіз фінансового ринку з метою визначення джерел ризику на ранньому етапі і прийняття відповідних контрзаходів.
  • 3. Банківський нагляд. Дойче Бундесбанк виконує ключові оперативні завдання, забезпечуючи ефективну у фінансовому відношенні банківську галузь і стабільність фінансової системи в цілому. Центральний банк надає необхідну інформацію щодо можливості забезпечення стабільності фінансових ринків, валютно- грошової ситуації, грошового обігу, рефінансування кредитних установах тощо.

Загалом Дойче Бундесбанк виконує притаманні усім центральним банкам функції:

  • – є емісійним центром країни;
  • – забезпечує стабільність валюти;
  • – є золотовалютним центром країни;
  • – є "касиром уряду" (обслуговує рахунки федерального уряду) та фінансовим агентом урядів земель;
  • – є "банком банків";
  • – є розрахунковим центром країни;
  • – є центром грошово-кредитного регулювання економіки країни;
  • – встановлює ставки облікового відсотка, процентної ставки ломбардних кредитів і визначає дисконтну політику;
  • – розробляє політику своїх операцій на кредитному і відкритому ринках;
  • – встановлює резервні вимоги до кредитних інститутів, які зобов'язані тримати мінімальні резерви на жирорахунках в банку в певному розмірі, визначеному банком;
  • – купує і продає певні векселі, коротко- і середньострокові казначейські зобов'язання, боргові зобов'язання, допущені до офіційної торгівлі на біржі.

Таким чином, роль Німецького федерального банку в німецькому суспільстві дуже вагома; згідно із законом Рада центральних банків і Рада директорів прирівнюються до верховних федеральних відомств, тобто міністерств Федерації, а центральні банки земель – до рівня федеральних відомств [143, с. 182]. Крім того, Дойче Бундесбанк є складовою частиною Європейської системи центральних банків і бере участь у виконанні завдань, пов'язаних переважно з підтримкою стабільності євро і забезпеченні чіткого проведення внутрішніх і міжнародних платежів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >