< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ

Становлення і розвиток грошово-кредитної системи Білорусії

Перші згадки про кредитну систему в Білорусії припадають на II половину XIX ст., оскільки після відміни кріпацтва в кінці 60-х pp. XIX ст. на ринку фінансових послуг Північно-Західного краю Росії нагромадилися значні вільні грошові кошти. Ці засоби концентрувалися головним чином у м. Мінську [143, с. 295].

У 1873 р. в м. Мінську було відкрито перший у Білорусії комерційний банк, в 1874 р. – засновано Мінське товариство взаємного кредиту, а у 1881 р. – відкрито відділення Держбанку Росії. З 80-х pp. XIX ст., і особливо на початку XX ст., в м. Мінську розпочали діяльність відділення загальноросійських банків (Російсько-азіатського, Селянського поземельного, Петербурзько-азовського комерційного, Азовсько-донського комерційного банків тощо) [143, с. 295].

12.05.1901 р. було засновано Мінське ремісниче кредитне товариство, якому на основний капітал надавали позики Держбанк Росії, Мінський і Петербурзько-азовський банки. Максимальний кредит ремісникам надавався у розмірі 100 руб. [143, с. 295]. Цього ж року було засновано Мінське ощадно-позичкове товариство, а через 2 роки – Мінське товариство взаємного кредиту, перейменоване 01.01.1905 р. в Мінське купецьке товариство взаємного кредиту. За кількістю членів і за розмахом грошових операцій воно не набагато поступалося першому Мінському товариству взаємного кредиту. У 1911 р. розпочало діяльність Мінське торгово-промислове товариство взаємного кредиту, діяльність якого сприяла розвитку економіки не лише м. Мінська, але і всього Північно-західного краю, а напередодні 1-ї світової війни у 1914 р. було засновано Мінське лісопромислове товариство взаємного кредиту [143, с. 296].

У 1913 р. відкрилося Мінське відділення Віденського комерційного банку, а у роки Першої світової війни – Мінське відділення Петербурзького міжнародного комерційного банку [143, с. 296].

Особливе місце серед великих кредитних установ м. Мінську займало Мінське відділення Державного банку Росії, оскільки його діяльність була пов'язана з державним бюджетом. За кількістю врахованих векселів воно займало п'яте місце в Росії, випередивши всі інші відділення в Північно-Західному краї. Об'єктом діяльності цього відділення були підтримка і контроль фінансової діяльності місцевих підприємців та лісова торгівля, яка приносила значні прибутки [101, с. 364].

Проте, варто відмітити, що доступ до банківського кредиту в м. Мінську на початку XX ст. мали лише великі підприємці, приватні особи, що займалися вексельними операціями, банкірські контори та товариства взаємного кредиту, що виступали посередниками між банками і дрібними товаровиробниками, роздрібною торгівлею на території Білорусії. Так, у 1913 р. в м. Мінську функціонувало 4 товариства взаємного кредиту, 11 дисконтерів і власників банківських контор [143, с. 296-297]. Таким чином, за кількістю товариств взаємного кредиту і величини їх грошового обігу м. Мінськ далеко випереджало інші міста Білорусії. Крім того, концентрація в м. Мінську великих грошових коштів призвела до того, що дане місто почало відігравати основну роль в управлінні всією економікою Північно-Західного краю [143, с. 297].

Однак, на території Білорусії існував простір і для діяльності мінських лихварів. Так більшість мінських мільйонерів, фінансуючи лісову торгівлю, під час розпродажу земельних володінь брали участь у спекулятивних операціях та торгували грошима.

Докорінні зміни у Білорусію принесла Жовтнева революція. Так філії приватних банків, що функціонували на її території, були націоналізовані, а земельні банки – закриті.

03.12.1921 р. Радою Народних Комісарів БРСР було прийнято Постанову "Про організацію в Мінську Білоруської контори державного банку" і рівно через місяць дана установа розпочала свою діяльність. Пізніше відкрилися місцеві відділення Державного банку у містах Вітебську, Борисові, Бобруйську, Могильові та агентства – в Слуцьку, Мозирі, Орші, Климовичах, Полоцьку [179].

З переходом до непу було взято курс на зміцнення грошової системи. І в період 1922-1924 pp. була проведена грошово-кредитна реформа, в результаті якої було введено стійку валюту і наділено Держбанк функціями емісійного центру СРСР і органа регулювання грошового обігу. Все це позитивно позначилося на підйомі виробництва та зміцненні в цілому всієї економіки СРСР, в тому числі і Республіки Білорусь [179]. Ця реформа була проведена без іноземної допомоги та створила міцну основу для відновлення і розвитку країни.

У 1923-1925 pp. в Республіці Білорусь почали діяти філії загальносоюзних акціонерних банків: Промбанку, Всесоюзного кооперативного банку, а з 1936 р. – Соргбанку. Крім того, протягом цих років сформувалася система білоруських місцевих банків: Гомельський робочий банк, Белкомунбанк. Також з метою концентрації вільних коштів для кредитування потреб сільського господарства республіки були організовані окружні товариства сільськогосподарського кредиту: Білоруське, Гомельське, Вітебське, Оршанське, Калінінське, Могилевське, Бобруйське, Мозирське і Полоцьке. З перерахованих товариств лише Білоруське у 1924 р. було перетворено в Белсельбанк, який взяв на себе основну роль щодо кредитування села [179].

У 1930-1932 pp. у країні була проведена кредитна реформа, суть якої зводилася до повної заміни комерційного кредитування прямими банківськими кредитами з одночасним впровадженням принципів госпрозрахунку. У сукупності це дозволило банкам збільшити обсяги короткострокового кредитування за подальші десять років у 23 рази, причому на частку промисловості в довоєнному 1940 р. припадало близько 60% усіх кредитів [143, с. 298].

В період 1932-1959 pp. відбулася перебудова банківської системи, в результаті чого в Білорусії розпочали діяльність Комунальний банк; контори з філіями Держбанку СРСР, Промбанку СРСР, Сельхозбанку СРСР та Соргбанку СРСР.

На початку Великої вітчизняної війни (25.06.1941 р.) Білоруська контора Держбанку СРСР була евакуйована в м. Тамбов, в листопаді – в м. Караганду, в березні 1942 р. – в м. Горький, а 09.09.1943 р. за розпорядженням РНК СРСР – була закрита. Відновила свою роботу Білоруська контора Держбанку СРСР в жовтні 1943 р. і в грудні переїхала до м. Гомеля, а в липні 1944 р. – до м. Мінська [179].

У повоєнні роки в Білорусії вирішувалися завдання щодо відновлення зруйнованого господарства. І в 1947 р. була проведена грошова реформа, що стосувалася організації грошового обігу.

В 1959 р. було здійснено реорганізацію банківської системи: скасовано спеціалізовані банки, а їх функції передані Держбанку СРСР і Промбудбанку СРСР і з цього часу банківська система Білорусі була представлена установами даних банків Мінська [2]. Загалом до 90-х pp. XX ст. банки працювали в умовах жорсткого централізованого планування і їх діяльність була спрямована на вирішення завдань того часу – створення могутнього промислового і наукового потенціалу, розвиток галузей, що визначають технічний прогрес. І якщо у 1925 р. кредитні ресурси банківської системи за секторами економіки були розподілені в Білорусії таким чином: промисловість – близько 44,5%; сільське господарство – майже 15%; торгівля – приблизно 40%; приватний сектор – близько 0,5%, то у 1981 р. уже іншим: промисловість – близько 33%; сільське господарство – 23%; торгівля і заготівля – майже 22%; інші – 22% [143, с. 297-298].

Наступна велика реорганізація банківської системи Республіки Білорусь була проведена в 1987 р. Так були засновані білоруські республіканські банки з філіями Держбанку СРСР, Зовнішекономбанку, Ощадного банку, Житлосоцбанку, Промбудбанку, Агропромбанку, які діяли на принципах госпрозрахунку та самофінансування [179].

У грудні 1990 р. після прийняття Декларації "Про суверенітет Республіки Білорусь" і Законів "Про Національний банк Республіки Білорусь" та "Про банки і банківську діяльність в Республіці Білорусь" всі банки СРСР на території Білорусії були проголошені її власністю, спеціалізовані державні банки – перетворені в акціонерні комерційні (Белагропромбанк, Белвнешекономбанк, Белбізнесбанк, Белпромстройбанк, Ощадний банк). Також засновувалися нові комерційні банки, біля витоків яких стояв уже приватний капітал, – Беларусбанк, Бресткомбанк. Пріорбанк, Комплексбанк та інші. На базі Білоруського республіканського банку Держбанку СРСР було засновано Національний банк Республіки Білорусь. Саме ці події ознаменували собою новітній етап в розвитку кредитної системи країни [101, с. 367].

Після розпаду СРСР економіка Білорусії знаходилася в кризовому стані. На початку 1992 р. в країні було введено купонну систему, а в травні 1992 р. згідно рішення уряду Республіки Білорусь в обіг було випущено розрахункові квитки Національного банку Республіки Білорусь наступних переваг: 50 копійок; 1; 3; 5; 10; 25; 50 і 100 рублів. В подальшому були введені в обіг розрахункові білети вартістю 200 і 500 (1992 р.), 1000 (1993 р.), 5000 і 20000 (1994 р.), 50000 (1995 р.), 100000 (1996 р.), 500000 (1998 р.), 1000000 та 5000000 (1999 р.) рублів.

Хоча розрахункові квитки Національного банку Республіки Білорусь не були оголошені грошовими знаками і випущені спочатку на додаток до основної грошової одиниці (радянського, а згодом і російського рубля), наступні події звели їх у ранг готівкових білоруських рублів. 1 у травні 1994 р. Постановою Національного банку Республіки Білорусь єдиним платіжним засобом на території Республіки Білорусь було визнано білоруський рубль, а в готівково- грошовому обороті – банкноти, іменовані розрахунковими квитками.

Курс монетарної політики держави було направлено на поетапне звуження вільного ціноутворення на внутрішньому валютному ринку і введення обмеження для юридичних і фізичних осіб з придбання іноземної валюти. Поступово сформувався чорний валютний ринок.

Економічна політика держави в 90-х pp. XX ст. вимагала великих грошових вливань. 1 з метою покриття гострого дефіциту готівки на початку травня 1992 р. в обіг за курсом 1:10 паралельно з російським рублем було впроваджено розрахунковий білет – білоруський рубль. До початку 1993 р. Білорусь не форсувала процес витіснення з грошового обігу російської валюти. В січні 1993 р. центральний банк країни почав встановлювати єдиний курс білоруської грошової одиниці до твердих валют і наприкінці лютого цього ж року прийняв рішення про новий порядок організації розрахунків з Росією, що передбачав обмеження строків перебування російських рублів на рахунках білоруських підприємств 20 днями, після чого вони мали бути продані за комерційним курсом на внутрішньому валютному ринку чи Національному банку Республіки Білорусь.

Позбавлений самостійності Національний банк Республіки Білорусь почав використовуватися урядом як друкарський верстат, випускаючи мільярди незабезпечених рублів. І через таку безконтрольну емісію рублів Національного банку Республіки Білорусь національна валюта практично перестала використовуватися в зовнішньоекономічних розрахунках. 20.08.1994 р. була проведена деномінація білоруського рубля – у 10 разів [101, с. 368]. За період 1996-2000 pp. обсяг несплаченої заборгованості держави перед комерційними банками зріс більш ніж у 140 разів. Центрбанк країни з метою підтримки їх ліквідності надавав позики банкам. Критичний стан банківської системи було викликано тиском держави, яка вимагала від банків кредитувати збитковий агропромисловий комплекс. В результаті 10 з 27 білоруських комерційних банків знаходилися на початку 2000 р. в процесі ліквідації.

Республіка Білорусь є членом ряду міжнародних фінансових, валютно-кредитних установ. Так, у 1992 р. вона стала членом Міжнародного валютного фонду (МВФ), Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР) тощо.

Починаючи з 1994 р., Республіка Білорусь почала активно діяти у напрямі інтеграції з Російською Федерацією. Йшла мова і про введення єдиної білорусько-російської валюти. Так стаття 13 "Договору про створення Союзної Держави", підписаного в 1999 р., передбачала введення єдиної грошової одиниці. І 30.11.2000 р. в м. Мінську було підписано Міждержавну угоду між Республікою Білорусь та РФ "Про введення єдиної грошової одиниці і формування єдиного емісійного центру Союзної держави". Зміст угоди передбачав, що роль єдиної грошової одиниці з 01.01.2005 р. буде виконувати російський рубль, а з 01.01.2008 р. буде введено єдину грошову одиницю Союзної держави. Щодо вибору регулюючого та контролюючого центру, то розгорілася дискусія – чи повинно це бути м. Москва, м. Мінськ, або якесь інше місто? Однак, згодом Росія і Республіка Білорусь заявили, що не готові до введення єдиної валюти з 2005 р. і не можуть назвати нові терміни до тих пір, поки не будуть створені економічні умови для цього рішення, зокрема, поки не вирішаться питання щодо емісійного центру і вирівнювання економічних умов в цих двох країнах [101, с. 369].

01.01.2000 р. в Білорусії була проведена деномінація рубля, покликана у тому числі стабілізувати національну валюту. За вимогою російської сторони пріоритетом політики Національного банку Республіки Білорусь стала підтримка курсу рубля. Було дозволено продаж дол. США в обмінних курсах, відкрито доступ банків-нерезидентів на внутрішній валютний ринок і знято обмеження щодо використання білоруського рубля в зовнішньоекономічних операціях. Все це призвело до стабілізації курсу білоруського рубля. На тлі позитивних змін в економіці і податковій сфері Республіки Білорусь (зниження ПДВ з 20% до 18%, податку з обороту з 4,5% до 4,15% і т. д.) з початку 2004 р. до 2010 р. курс білоруського рубля по відношенню до дол. США і російського рубля залишався фактично незмінним. Він все більше користувався довірою населення, про що свідчило постійне зростання банківських депозитів в національній валюті. Темпи інфляції в період 2002-2006 pp. постійно знижувалися: в 2002 р. вона складала 34,8%, у 2003 р. – 25,4%, у 2004 р. – 14,4%, у 2005 р. – 8,0%, у 2006 р. – 6,6%. 1 по мірі зниження інфляції Нацбанк Республіки Білорусь з метою стимулювання зростання економіки поступово знижував і ставку рефінансування. Так, на початок 2004 р. вона складала 28%, на початок 2005 р. – 17%, на початок 2006 р. – 11%, а на початок 2007 р. – 10%. У зв'язку з ажіотажним попитом на валюту в умовах різкого підвищення ціни на закуповуваний Республікою Білорусь природний газ (2007 р.) було прийнято рішення про підвищення ставки рефінансування з 10% до 11%. Однак після стабілізації ситуації ставка рефінансування була знижена до 10% в кілька етапів, а з 01.07.2008 р. вона була знову підвищена до 10,25% і станом на 11.10.2010 р. становила 10,5% [179].

З 01.01.2009 р. Національний банк Республіки Білорусь здійснив перехід до механізму прив'язки курсу білоруського рубля до кошика іноземних валют, одночасно девальвувавши його на 20,5% по відношенню до дол. США. Інфляція в січні-квітні 2010 р. становила 3,1% (6,5% за аналогічний період 2009 р.).

Навесні 2011 р. різко зросла різниця між офіційним та тіньовим курсами іноземної валюти. Відтак 23.05.2011 р. Нацбанк Республіки Білорусь девальвував рубль на 56%, що спричинило різке подорожчання товарів у країні та стало однією з причин масових протестів. Відпустивши рубль, центральний банк країни обмежив можливість поширювати валютний коридор більше ніж на 2% від офіційного курсу. Відтак операції на міжбанківському ринку майже припинилися. Водночас Нацбанк Республіки Білорусь заявив, що не продаватиме валюту для обмінних пунктів. Це спричинило відсутність іноземної валюти у вільному доступі [179].

З 01.06.2011 р. Національним банком Республіки Білорусь було повністю припинено емісійне кредитування державних програм. В даний час рефінансування банків здійснюється тільки через стандартні операції регулювання ліквідності (на ринкових умовах і на короткі терміни). У разі виникнення потреби в короткостроковій підтримці ліквідності банки використовують можливості рефінансування в Національному банку Республіки Білорусь через постійно доступні інструменти (кредит овернайт і своп овернайт), а також на ломбардних кредитних аукціонах. При цьому в міру підвищення ставки рефінансування і ставок за інструментами регулювання ліквідності банків вартість рефінансування для них постійно збільшується [101, с. 371-372].

Ставка рефінансування Національного банку Республіки Білорусь з початку 2011 р. була підвищено до 30% річних (рис. 9.1), а ставки за постійно доступними операціями підтримки ліквідності збільшені на 21 відсотковий пункт до 37% річних. На ломбардних аукціонах ресурси банкам надаються Національним банком Республіки Білорусь за максимальною вартістю, наближеною до процентних ставок за постійно доступними операціями рефінансування.

Розмір базової ставки рефінансування Національного банку Республіки Білорусь за 1-ІІ1 квартали 2011 р., % річних [179]

Рис. 9.1. Розмір базової ставки рефінансування Національного банку Республіки Білорусь за 1-ІІ1 квартали 2011 р., % річних [179]

Загалом, процес формування грошово-кредитної системи Республіки Білорусь має цікаву історію і в її становленні й розвитку знаходять своє відображення певні об'єктивні закони й тенденції.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >