< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Машинно-тракторний парк і ефективність його використання

Забезпеченість аграрних підприємств технікою і високопродуктивне використання її мають особливе значення. Адже кількість і якість сільськогосподарської продукції значною мірою залежать від дотримання визначених строків виконання окремих виробничих процесів і робіт.

У складі техніки, що використовується в господарствах, переважає машинно-тракторний парк. За його допомогою виконуються механізовані роботи в рослинництві, тваринництві, на транспорті та в інших галузях. Обсяг механізованих робіт машинно- тракторного парку обчислюється в умовних еталонних гектарах. Еталонний гектар – це умовна одиниця, яка відповідає оранці 1 га ріллі за певних (еталонних) умов. Відповідно до цього встановлено коефіцієнти переведення різних видів механізованих робіт в умовні еталонні гектари.

Умовно-еталонні гектари визначають шляхом множення кількості виконаних нормозмін трактором відповідної марки на його змінний еталонний виробіток. Його розраховують для кожної марки тракторів шляхом множення коефіцієнта (для переведення цієї марки тракторів в умовно-еталонний) на тривалість зміни в годинах. Кількість нормозмін визначають шляхом ділення фактично виконаного обсягу робіт за зміну на змінну норму виробітку. У тих випадках, коли трактор працює погодинно, кількість нормозмін визначають шляхом ділення відпрацьованого часу на 7 годин.

Для трактора кожної марки визначений нормативний виробіток в еталонних гектарах за одиницю робочого часу. Виробіток за 1 год. для трактора ДТ-75 становить 1 умовний гектар, тому його взято за еталонний. Трактори всіх інших марок переводяться в умовні еталонні трактори за відповідними коефіцієнтами.

Фізичні трактори переводять в умовно-еталонні за коефіцієнтами, що визначені, виходячи з нормативного виробітку за зміну. За одиницю прийняті трактори класу 3 т (ДТ-75, Т-74, Т-75) з нормативним виробітком 7 га. Тоді, наприклад, трактор Т-150 з нормативним виробітком 11,6 га матиме коефіцієнт для переведення в умовно-еталонний 1,65 (11,6:7).

Сучасний процес технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва характеризується істотним ускладненням машин і механізмів у конструктивному відношенні, що вимагає удосконалення обслуговування, зберігання та експлуатації техніки. При цьому важливого значення набуває нині питання фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємств на основі придбання високопродуктивної, але порівняно дорогої техніки.

У зв'язку з цим важливим напрямом технічного переозброєння аграрних підприємств є лізинг.

Лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна за умови сплати ним періодичних лізингових платежів. Це визначення лізингу дано відповідно до Закону України “Про лізинг”.

Лізинг (анг. leasing – оренда) можна розглядати як довготермінову оренду машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд на умовах поворотності, терміновості та платності і на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем, що передбачає можливість їх наступного викупу орендарем.

У визначенні лізингу Світовим банком зазначається, що це "контрактні відносини між двома сторонами, які дають змогу одній стороні використовувати майно, що є власністю іншої сторони, в обмін на обумовлені контрактом періодичні платежі".

Лізинг можна розглядати також як різновид довготермінового кредиту, наданого в натуральній формі, який погашається лізингоодержувачем в розстрочку, тобто лізинг – це поєднання оренди і кредиту. При цьому використовуються різні форми оплати – коштами, товарами та послугами.

Для аграрних підприємств значення лізингу полягає в тому, що без значних одноразових витрат можна одержати в користування дорогу високопродуктивну техніку і швидко удосконалити свою матеріально-технічну базу. При цьому лізингові платежі здійснюються у формі поточних витрат, не поділяються на відсотки та амортизаційні відрахування.

Лізинг здійснюється за договором, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів – фінансовий чи оперативний.

Фінансовий лізинг – це лізинговий договір, в якому передбачено виплату за період дії договору суми, що дорівнює повній амортизації машин і устаткування, або не менше 60 % вартості об'єкта лізингу. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викупається ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг – це договір лізингу, який укладають на короткий термін, тобто менший за амортизаційний період орендованих засобів праці. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю, тобто власнику засобів праці.

Оснащеність аграрних підприємств високопродуктивною технікою обумовлює необхідність поєднання технічних можливостей машин і вимог їх ефективного використання. Адже використання машинно-тракторного парку підприємства значною мірою визначає обсяг витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та її економічну ефективність.

Рівень ефективності використання парку визначається за трьома групами показників:

  • 1. Показники інтенсивності використання машинно- тракторного парку:
    • коефіцієнт використання визначають шляхом ділення машино- днів у роботі на машино-дні перебування в підприємстві;
    • – відпрацювання одним трактором машино-днів та машино-змін за рік та сезон визначають шляхом ділення всього обсягу відпрацьованих машино-днів на середню кількість тракторів та комбайнів (окремо) за рік та сезон;
    • коефіцієнт змінності розраховують як відношення кількості відпрацьованих машино-змін до кількості відпрацьованих машино-днів.
  • 2. Показники продуктивності використання машинно- тракторного парку:
    • річний (сезонний) виробіток умовно-еталонних гектарів одним трактором визначають шляхом ділення загального обсягу виконаних робіт (фізичних та умовних гектарів) на середню кількість тракторів за рік (сезон);
    • денний та змінний виробіток одним трактором визначають шляхом ділення обсягу виконаних робіт (фізичних гектарів) на кількість відпрацьованих машино-днів та машино-змін.
  • 3. Показники ефективності використання машинно-тракторного парку:
    • собівартість одного умовно-еталонного гектара визначають шляхом ділення суми експлуатаційних витрат у МТП на загальний обсяг робіт в умовно-еталонних гектарах; для комбайнів – собівартість гектара зібраної площі;
    • витрати пального на один умовно-еталонний гектар;
    • виробництво валової продукції на одиницю вартості техніки визначають шляхом ділення вартості валової продукції (у порівнянних цінах 2010 року) на 100 гривень вартості техніки у МТП.

Для визначення ефективності використання комбайнів та інших складних машин використовують аналогічну систему показників. Однак обсяг виконаних робіт комбайнами обчислюється у фізичних гектарах зібраної площі відповідних культур (зернових, картоплі, цукрових буряків, кукурудзи на силос тощо). Наприклад, ефективність використання зернозбиральних комбайнів характеризується змінною, денною й сезонною площею, зібраною однією машиною. Потребу в комбайнах (Пк) визначають за формулою

де – збиральна площа культури;

– тривалість збирання культури, за якої не допускаються втрати врожаю;

– норма виробітку за годину;

І – тривалість роботи комбайна протягом дня;

– коефіцієнт технічної готовності;

– коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами.

Розвиток матеріально-технічної бази аграрних підприємств передбачає постійну заміну старої техніки новою, недосконалих систем машин більш продуктивними і автоматизованими. Застосування нової техніки чи нової системи машин у господарствах істотно впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва. Тому, рекомендуючи ту чи іншу систему машин до впровадження у виробництво, треба визначити її економічну ефективність та обгрунтувати доцільність використання принципово нової системи машин.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >