< Попер   ЗМІСТ   Наст >

КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Основний капітал підприємства, його склад і структура

Слово "капітал" походить від латинського "capitalis", що означає головний, основний. Нині в економічній теорії характеристика капіталу як економічного ресурсу займає центральне місце. Капітал підприємства розглядається як фактор виробництва. Під фактором виробництва слід розуміти сукупність засобів виробництва, задіяних у виробничому процесі і які безпосередньо впливають на результати виробництва.

Отже, капітал підприємства – це сукупність засобів виробництва, цінностей у матеріальній, грошовій та нематеріальній формах, які забезпечують його власникові одержання додаткової вартості.

Успішне функціонування сільськогосподарських підприємств здійснюється на основі органічної взаємодії таких факторів, як земля, трудові ресурси, засоби й предмети праці.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, за допомогою яких люди виготовляють продукцію або надають послуги. Засоби праці безпосередньо не створюють масу продукції, вони в процесі виробництва зберігають свою натуральну форму й діють протягом багатьох виробничих циклів.

Предмети праці – це все те, иа що спрямована людська праця, з чого виготовляється продукція для особистого або виробничого споживання. У процесі виробництва вони повністю споживаються й формують масу готової продукції.

Засоби й предмети праці в сукупності становлять засоби виробництва, які є матеріальною основою сільськогосподарського виробництва й важливою складовою частиною його продуктивних сил. У виробничому процесі засоби виробництва продуктивно споживаються й беруть безпосередню участь у формуванні вартості продукції. Засоби виробництва аграрного підприємства, виражені в грошовій формі, становлять його виробничий капітал, який залежно від економічного значення в процесі виробництва, характеру відтворення й способу перенесення вартості на готовий продукт поділяється на основний та оборотний.

Основний виробничий капітал – це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігають свою натуральну форму й частинами переносять свою вартість на створюваний продукт.

Оборотний капітал – це предмети праці, які цілком споживаються в одному виробничому циклі, втрачають натурально- речову форму й повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

У процесі виробництва окремі елементи основних виробничих фондів відіграють неоднакову роль, а тому їх поділяють на активні та пасивні.

До активної частини основного капіталу відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (трактори, комбайни, транспортні засоби устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основного капіталу належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (виробничі приміщення, споруди).

Відповідно до системи бухгалтерського обліку й статистики видова (технологічна) класифікація основних виробничих фондів така:

  • – земельні ділянки й об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси);
  • – будівлі, у яких розміщені цехи, майстерні, худоба, склади, адміністративні корпуси тощо;
  • – споруди, до яких належать мости, естакади, шляхи, шляхові споруди й споруди для зберігання сировини, водонапірні башти та ін.;
  • – передавальні пристрої (електромережі, сигналізація, система зв'язку, водопроводи виробничого призначення тощо);
  • – силові машини та устаткування (підйомні крани, транспортери, механізми, вимірне та регулювальне устаткування та ін.);
  • – транспортні засоби, до яких належать рухомий склад, тягачі, контейнери, платформи, вагони тощо;
  • – інструменти, термін використання яких більший від одного року, а вартість регулюється законодавчими актами;
  • – виробничий інвентар (пристосування, відра, бідони, шафи для зберігання продукції та ін.);
  • – господарський інвентар (меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп'ютери тощо);
  • – робоча й продуктивна худоба;
  • – багаторічні насадження;
  • – капітальні витрати на поліпшення та рекультивацію земель;
  • – інші основні виробничі фонди.

Співвідношення окремих видів (груп) основного капіталу, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, визначає структуру основних виробничих фондів. За інших однакових умов структура основного капіталу є ефективнішою тоді, коли більшою є в Їхньому складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів: галузевих особливостей і спеціалізації підприємства, технічного рівня виробництва й територіального розміщення аграрного підприємства.

Облік основних засобів здійснюють в натуральній і вартісній формах.

Натуральна форма (площа, кількість і потужність силових машин, устаткування тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, вдосконаленні складу основних засобів. За співвідношенням вартості окремих видів основного капіталу визначають матеріально-речову структуру основного капіталу підприємства.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Розрізняють такі види оцінки вартості основних засобів:

Первісна вартість (початкова) – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Вона включає вартість придбання об'єкта основних засобів, витрати на їхню доставку, витрати на монтаж і запуск у дію об'єкта основних засобів, інші супутні витрати, пов'язані з придбанням або спорудженням об'єкта основних засобів. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Переоцінена або відновлена вартість основних засобів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами, тобто переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їхньої переоцінки.

Залишкова вартість – визначається як різниця між початковою вартістю, та сумою зносу, накопиченою за весь період експлуатації об'єкта основних засобів. Це реальна вартість основних засобів у певний період.

Ліквідаційна вартість – це вартість реалізації зношених та знятих з виробництва основних засобів (це може бути вартість лому, агрегати, запасні частини, метал, гума тощо). У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних засобів. За цією вартістю підприємство може реалізувати основні засоби, передати на баланс іншому підприємству.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >