< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Розвиток і розміщення виробництва зерна

Під впливом соціально-економічних і техніко-технологічних факторів зернове виробництво в Україні протягом XX ст. набуло різновекторного розвитку. Відбулися великі зрушення у структурі посівних площ, їх регіональному розміщенні, урожайності, валових зборах, якісному складі зерна.

У міру розвитку науково-технічного прогресу та інтенсифікації виробництва в Україні швидкими темпами почали розширюватись площі технічних культур, зокрема цукрових буряків, соняшнику, льону-довгунцю, а також кормових культур, що призвело до значного скорочення посівів зернових культур при істотному підвищенні їх урожайності.

Переваги у розвитку виробництва зерна озимої пшениці перед іншими зерновими зумовлюється рядом факторів. Зокрема, пшениця займає одне з перших місць серед продовольчих культур у світі, має економічні й організаційно-технологічні переваги перед ярими зерновими, і є більш врожайною культурою (табл. 2).

Абсолютний розмір посівних площ зернових культур в Україні та їх питома вага в загальній посівній площі залишаються майже стабільними на протязі останніх десятиліть. У структурі посівних площ зернових культур озимі зернові в середньому займають близько 45%, ярі зернові та зернобобові – 55%. В складі озимих зернових, як і раніше, найбільші площі зайняті під озимою пшеницею – 80,0% від загальної площі озимих зернових культур. Серед ярих зернових ячмінь становить біля 40,0%, зернобобові – 4%.

Таблиця 13.2

Динаміка розвитку виробництва зерна (усі категорії господарств)

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.[1]

Зібрана площа, тис. га

1S090

15724

15449

16210

14801

Урожайність, ц/га

26,9

37,0

31.2

39,9

43,7

Валовий збір, млн т.

39,3

56,7

46,2

63,1

63,9

У структурі зернових культур значне місце відводиться цінній високоенергетичній культурі – кукурудзі на зерно. Водночас зменшились площі посіву таких важливих для України круп'яних культур, як проса і гречки.

В Україні зерно вирощується в усіх природно-кліматичних зонах, проте з урахуванням регіональних грунтово-кліматичних умов та біологічних особливостей окремих зернових культур в Україні склалась певна зональна структура виробництва зерна. В степовій зоні його зосереджено близько 45%, у Лісостепу – майже 41, на Поліссі - 13,5, в Карпатах – 1,5%.

Поступове удосконалення структури посівних площ з урахуванням регіональних особливостей та здійснення заходів щодо нарощування ресурсного потенціалу зернового виробництва забезпечить суттєве підвищення урожайності зернових культур і нарощування обсягів для поповнення зернового балансу країни. У розвитку виробництва зерна, зокрема провідних зернових культур озимої пшениці, кукурудзи і ячменю, найбільш важливими факторами е рівень забезпеченості посівів добривами, високопродуктивним сортовим насінням, а також технічні можливості проведення в оптимальні строки всіх технологічних операцій по їх вирощуванню і збиранню.

133. Економічна ефективність зерна та напрями її підвищення

Економічна ефективність визначається відношенням результату до понесених витрат на його досягнення і характеризується системою натуральних та вартісних показників. Система показників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціна реалізації, прибуток на 1 ц зерна, рівень рентабельності.

Водночас при визначенні економічної ефективності виробництва продовольчого та фуражного зерна є певні особливості. Система показників економічної ефективності першого включає урожайність, затрати праці на 1 ц зерна, собівартість 1 ц зерна, ціна реалізації 1 ц, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності; другого – урожайність, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га посіву, затрати праці на 1 ц зерна та на 1 ц корм, од., собівартість 1 ц зерна та 1 ц корм, од., чистий дохід на 1 га посіву кормових культур.

Про рівень економічної ефективності виробництва зерна в Україні свідчать дані таблиці 3.

Зернове господарство є галуззю рослинництва, де практично впроваджена комплексна механізація виробничих процесів, проте рівень затрат праці на 1 ц зерна ще високий і становить в середньому по роках 1,2 люд.-год.

Виробництво зерна в Україні є досить рентабельною галуззю сільського господарства і основний вплив на формування її рівня мають собівартість 1 ц зерна і ціни реалізації.

Таблиця 13.3

Економічна ефективність виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах України

Показник

2010 р.

2011р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.[2]

Урожайність, ц/га

26,9

40,9

33,4

45,1

50,2

Собівартість 1 ц зерна, грн.

98,80

108,18

134,61

127,57

144,06

Ціна реалізації 1 ц, грн.

112,50

136,36

155,10

129,49

181,28

Прибуток на 1 ц зерна, грн.

13,70

28,18

20,49

1,92

37,22

Рівень рентабельності, %

13.9

26.0

15,2

1,5

25,8

Істотне збільшення обсягів виробництва зерна та підвищення економічної ефективності зернового господарства є необхідною умовою забезпечення населення продуктами харчування, а також піднесення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства та зміцнення фінансового стану підприємств.

Тенденція нарощування валових зборів зерна грунтується на принципі інтенсифікації виробництва. Технології високих урожаїв у світі передбачають обов'язкове внесення добрив та активний захист посівів. У США, наприклад, використання добрив зросло у п'ятеро і отримало назву "сухого поливу". Потрібно повернути на поля гній, припинити спалювати солому, інакше можуть бути втрачені чорноземи.

За результатами наукових досліджень і практики встановлено, що за рахунок внесення добрив, наприклад, озима пшениця може забезпечити 41% приросту урожаю, кукурудза – 53, ячмінь – 49%, за рахунок сорту – відповідно 27; 34 і 34%.

Істотний вплив на підвищення врожайності зернових культур справляє впровадження у виробництво з урахуванням грунтово- кліматичних умов високо інтенсивних сортів озимої пшениці та гібридів кукурудзи вітчизняної селекції. Широка сортозміна у виробництві зерна пшениці була започаткована створенням нових сортів миронівської селекції, серед яких вагому роль відіграв сорт Миронівська 808, сучасні сорти – "Крижинка", "Вікторія", "Селянка" і ін.

Одним з істотних недоліків формування структури посівних площ і валових зборів зернових є слабке розмежування виробництва зерна на продовольчі, фуражні і репродукторні цілі. Тому у посівах зернових повинні бути високобілкові і високоенергетичні зернові культури для кормових цілей.

Нині далеко не повністю використовуються великі потенційні можливості кукурудзи, як цінної високоенергетичної кормової культури. Надто повільно освоюються ефективні індустріальні технології її вирощування і збирання.

Для вирощування кукурудзи більш сприятливі кліматичні умови склались у лісостеповій зоні. Як підтверджує практика ряду господарств Черкаської, Київської та інших областей, у найближчі роки середня її урожайність може бути доведена до 60-65 ц/га, що дозволить значно зміцнити і поліпшити якісний склад кормової бази для розвитку тваринництва.

Слід більше приділити уваги ячменю як важливого джерела виробництва високопоживного корму, як сировини для пивоварної та круп'яної промисловості і для експортних цілей. Розміщення його посівів слід зосередити у лісостеповій та поліській зонах України з прохолодним кліматом і достатньою сумою річних опадів для одержання високих врожаїв даної культури.

Одночасно із збільшенням обсягів виробництва зернової продукції важливе значення має покращення якості зерна. Це висока агротехніка вирощування, яка сприяє збільшенню білку в зерні.

Істотне збільшення виробництва зерна та підвищення його економічної ефективності є необхідною умовою не тільки поліпшення забезпечення населення продуктами харчування, а й підвищення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства.

  • [1] Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, М.Сснастополя та частини зони проведення АТО
  • [2] Без урахувати тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя то частини зони проведених АТО
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >