< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Формування ринку зерна в Україні

Розвитку і підвищенню ефективності вирощування зернових культур в Україні сприятиме функціонування раціонального ринку зерна. Виходячи із законів ринкової економіки та специфіки зернопродуктового підкомплексу, розвиток згаданого ринку повинен передбачати: господарську самостійність виробників та створення умов для конкуренції учасникам ринкової торгівлі зерном і зернопродуктами; існування різних форм підприємств системи заготівлі, зберігання і переробки зерна; певний порядок формування і розподіл державних ресурсів зерна; економічні методи регулювання ринкових відносин при реалізації зерна. За таких умов основним завданням державного регулювання повинен бути захист інтересів виробників і споживачів зерна для забезпечення прибутковості виробництва зернопродукцїї та контролю за еквівалентністю цін на зерно і засоби виробництва, що постачаються сільському господарству, регулювання умов поставок зерна на ринок. Метою державного регулювання ринку зерна повинна бути підтримка функціонування ринкового механізму й коригування його розвитку в потрібному для країни напрямі.

Це регулювання повинно здійснюватись переважно економічними методами і ґрунтуватись на зацікавленості й добровільній участі суб'єктів ринку в реалізації урядових програм. Особливе значення має цінова політика держави, яка знаходить свій вияв у рівні цін.

Ринок зерна – це функціонування зерно продуктового підкомплексу, який являє собою сукупність обмінних операцій, за допомогою яких регулюються господарські зв'язки і здійснюються купівля-продаж зерна і продуктів його переробки.

На ринку зерна однією з ключових проблем залишається нестабільність та непередбачуваність позицій, що зумовлюється значними коливаннями валових зборів зерна. В останні роки через низький рівень матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарські товаровиробники не в змозі чинити опір примхам природи, в результаті чого відхилення у рівнях виробництва зерна між мінімальним та максимальним їх значеннями становили 2,5 рази. Виробництво зерна за категоріями господарств показано в табл. 13.4.

Сільськогосподарські підприємства за останні роки дещо скоротили виробництво зернової продукції. Проте їх питома вага у загальному виробництві зерна залишається високою – 78%.

Таблиця 13.4

Виробництво зерна в Україні за категоріями господарств, тис. т

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.[1]

Усі категорії господарств у тому числі:

39271

56747

46216

63051

63859

сільськогосподарські

підприємства

29774

44219

36075

49659

49903

господарства населення

9492

12527

10141

13392

13957

Питома вага сільськогосподарських підприємств у виробництві зерна, %

75,8

77,9

78,1

78,8

78,1

Основними виробниками товарного зерна залишаться великі сільськогосподарські підприємства, хоча їх внутрішньогосподарська структура буде змінюватись. Відділення, бригади, цехи увійдуть до складу об'єднань (асоціацій) і кооперативів, які будуть взаємодіяти на основі ринкових відносив (купівлі-продажу продукції і послуг) і на базі нової кооперації своїх засобів будуть брати участь в розвитку виробничої і соціальної інфраструктури.

Важливою умовою створення ринку зерна і розвитку конкуренції в сфері його реалізації є також розвиток системи зберігання зерна виробниками у власних і орендованих сховищах, що дозволить протягом року підгримувати певний рівень пропозиції зерна і не допускати монополізації його запасів посередницькими фірмами, ліквідації перепон на шляху руху товарних потоків зерна на території України. Це дасть можливість виробникам зерна і торгівельним посередникам в різних регіонах України конкурувати при продажі і купівлі зерна на оптових ринках і біржах.

Складна фінансова ситуація в більшості господарств, що складається в останні роки через порівняно низькі реалізаційні ціни на зерно та різке подорожчання матеріальних ресурсів, традиційне невирішених питань кредитування не дозволяють повною мірою забезпечити технологію обробітку зернових культур добривами, пальним та пестицидами. Це призводить до значно більшого коливання пропозиції на ринку зерна, ніж внутрішнього попиту.

Внутрішній попит є величиною більш стабільною, ніж загальна пропозиція чи загальний попит, він відображає ємність внутрішнього ринку. Починаючи з 1991 р., спостерігається тенденція до зниження внутрішнього попиту в основному через скорочення витрат зерна на корм. Проте використання зерна на корм є найбільш вагомою складовою внутрішнього попиту і становить вона 30-40%.

Реалізація зернової продукції за маркетинговими каналами показує, що переважна більшість зерна реалізується товаровиробниками комерційним та іншим структурам неринкового типу. Питома вага названого каналу реалізації при продажу кукурудзи становить понад 80%, жита – понад 60%. Зернотрейдери скуповують 70% реалізованої виробниками пшениці.

Географія українського експорту зерна досить широка – від країн Європи до країн Північної Африки, Близького Сходу та Азії. Основна причина, що певною мірою стримує експорт зерна – традиційно низька конкурентоспроможність вітчизняної продовольчої пшениці та пропозиція більш якісної аргентинської зернової продукції.

Останнім часом значно активізувався експорт вітчизняного ячменю. Україна є одним з найбільших світових його експортерів. Причина такого успіху – вигідне географічне розміщення по відношенню до основного імпортера – Саудівської Аравії. Попит на нього постійно зростає.

Нарощуються обсяги експорту кукурудзи і Україна продовжить закріплюватися на ринках держав Середземноморського регіону та Ірану.

Імпорт зерна в Україну є незначним. В основному завозять високоякісний сортовий матеріал, зокрема гібриди кукурудзи, насіння жита, гречки. Найбільшу питому вагу в імпорті зернових становить рис на продовольчі цілі.

Враховуючи закони ринкової економіки і специфіку функціонування зернового підкомплексу, прийнято Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Закон визначає основні засади державної політики, щодо регулювання ринку зерна. Держава визнає пріоритетність ринку зерна, сприяє його розвитку та стабільному функціонуванню галузі. Принципово важливим є посилення контролю з боку держави за рухом зерна в країні, за його експортом, стимулювання продажу зерна виробниками з правом вибору будь-якої форми реалізації.

Стабільність функціонування ринку зерна, ринкової кон'юнктури має підтримуватись також здійсненням інтервенційної закупки та інтервенційного продажу зерна. Державна акціонерна компанія "Хліб України" повинна виконувати функції державного агента із забезпеченням державної заставної закупки зерна, що сприятиме процесу запровадження нової форми цінового стимулювання зерновиробництва.

  • [1] Без урахувати тимчасово окупованої території АР Крим, М.Севастополя та частини зони проведення АТО
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >