< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Економіка виробництва олійних культур

Ця група об'єднує культури, насіння та плоди яких містять багато олії і є основною сировиною для її одержання. Серед олійних культур розрізняють власне олійні, які вирощують виключно для одержання олії, та культури комплексного використання, з яких олію одержують як побічний продукт. До першої групи входять соняшник, ріпак, рицина, гірчиця, рижій та ін.; до другої – льон-довгунець, коноплі. До олійних відносять також сою. Насіння олійних культур містить значну кількість олії: соняшник – 29,0-56,9%, рицина – 47,2-58,2%, ріпак озимий – 45,0-49,6%, насіння льону – 30,0-47,8%, соя – 15,5-24,5%.

Олія має велике народногосподарське значення. У натуральному вигляді її споживають як цінний продукт харчування, а також широко використовують у харчовій, текстильній, лакофарбовій, парфумерній та інших галузях промисловості.

Олійні культури та продукти їх переробки – цінний корм для сільськогосподарських тварин. Наприклад, соняшник, сою, ріпак та ряд інших культур вирощують на силос та зелену масу. Макуха і шрот, що є відходами переробки насіння, містять багато білка й сприяють значному підвищенню продуктивності тварин.

Основна олійна культура в Україні – соняшник. У валовому виробництві олії близько 90% припадає на соняшникову. Вона має високі смакові якості, вживають її безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі сорти олії використовують при виробництві оліфи, фарб, лаків, мила, та інших виробів.

При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, в якій міститься 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей і вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких дорівнює 56-60% врожаю насіння, після обмолоту згодовують великій рогатій худобі та вівцям. Лузга насіння соняшнику, вихід якої становить 16-22% маси насіння, є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що використовується для виробництва пластичних мас, штучних волокон та іншої продукції.

Соняшник широко використовують і як кормову культуру. Його зелену масу в суміші з бобовими культурами застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а також силосують.

З 1 га посіву соняшнику при врожайності 20ц/га можна одержати до 10 ц олії, 8 ц макухи, 12 ц сухих кошиків, 4 ц лузги, 35-40 кг меду.

Основними виробниками насіння соняшнику є підприємства Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Кіровоградської та Харківської областей, які забезпечують 2/3 валового виробництва. Загальна площа посіву соняшнику в Україні за останні роки зростала досить високими темпами (табл. 14.4).

Таблиця 14.4

Динаміка виробництва насіння соняшнику в Україні

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.[1]

Зібрана площа, тис. га

4572

4739

5194

5051

5257

Урожайність, ц/га

15,0

18,4

16,5

21,7

19,4

Валове виробництво насіння, тис.т

6772

8671

8387

11051

10134

Вирощують соняшник в основному сільськогосподарські підприємства, але стабільним залишається його виробництво також у господарствах населення.

Озимий ріпак найчастіше висівають в Івано-Франківській, Тернопільській, Вінницькій та ряді інших областей. Ріпак – це джерело зелених кормів та відновлення родючості ґрунту, він прекрасна сировина для виробництва біопалива. В країнах ЄС нині 45% ріпакової олії переробляють на біодизель.

Основними показниками, які характеризують рівень економічної ефективності виробництва олійних культур є: урожайність, затрати праці на 1 ц насіння, собівартість 1 ц, ціна реалізації, маса прибутку з розрахунку на 1 ц та на 1 га посіву, рівень рентабельності. Відзначимо, що насіння соняшнику та інших олійних культур є достатньо рентабельними сільськогосподарськими культурами (табл. 14.5).

На внутрішній ринок насіння соняшнику надходить за традиційною схемою реалізації: переробним підприємствам, населенню, включаючи продаж і видачу в рахунок оплати праці та плату за оренду землі (паїв), продаж на ринку та комерційним структурам, через біржі та аукціони, а також зарубіжним країнам. Однак ще не набула поширення реалізація на організованому ринку. Товаровиробники не мають можливості виходити самостійно з пропозицією на біржі та реалізувати насіння соняшнику безпосередньо зарубіжним країнам. Це здійснюють комерційні структури (посередники), які скуповують та експортують насіння, або переробивши його за давальницькою схемою, реалізують за межі країни олію та шрот.

Таблиця 14.5

Економічна ефективність виробництва насіння соняшнику в сільськогосподарських підприємствах

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.[2]

Урожайність, ц/га

15,0

19,1

17,4

21,7

20,9

Собівартість 1 ц, грн

183,88

205,44

246,32

230,45

281,94

Ціна реалізації 1 ц, грн

302,80

322,49

359,09

295,45

384,72

Прибуток на 1 ц насіння, грн

118,92

117,05

112,73

65,00

102,78

Рівень рентабельності, %

64,7

57,0

45,8

28,2

36,5

Основним напрямом збільшення обсягів олійних культур і, зокрема насіння соняшнику, та підвищення економічної ефективності повинна бути інтенсифікація галузі і на цій основі ріст урожайності. Впровадження у виробництво інтенсивних технологій сприяє вищим темпам росту урожайності порівняно з темпами збільшення витрат, що дає змогу знизити собівартість одиниці продукції.

Збільшенню виходу олії з 1 га посіву сприяє використання сортів з високим вмістом олії в насінні: "Балкан", "Титанік", "Хортиця", "Гена".

Серед вирощуваних в Україні спеціальних технічних культур важливе значення мають ефіроолійні: коріандр, м'ята, тмин, лаванда, троянда, шавлія, аніс та ін. Їх вирощують для одержання ефірної олії, яку широко використовують у парфумерно-косметичній, харчовій, миловарній, кондитерській, фармацевтичній та інших галузях промисловості. Їх вирощування зосереджено в спеціалізованих господарствах у різних регіонах України.

Незамінною технічною культурою є хміль. Шишки хмелю після обробки використовують у харчовій промисловості, переважно для виробництва пива та дріжджів. Крім того, їх застосовують у хлібопекарській, парфумерній, фармацевтичній та інших галузях промисловості. Понад 60% площ хмелю зосереджено в господарствах Житомирської області.

  • [1] Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, М.Севастополя та частини зони проведення АТО
  • [2] Без урахувати тимчасово окупованої території АР Крим, М.Севастоноля та частин зони проведення АТО
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >