< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Джерела кормових ресурсів та їх економічна характеристика

Джерела кормових ресурсів досить різноманітні. Раціональне використання їх є одним з найважливіших завдань кормовиробництва. Основні джерела кормів такі: польове кормовиробництво, природні сіножаті та пасовища і відходи переробної промисловості. Головним джерелом кормів є польове кормовиробництво, частка якого в структурі кормової бази в цілому по країні становить понад 85%.

З розвитком сільського господарства польове кормовиробництво перетворилося на велику спеціалізовану галузь. Основними кормовими культурами є багаторічні та однорічні трави, кукурудза на силос і зелений корм та кормові коренеплоди. (табл. 17.1).

Посіви кормових культур – це лише одне з джерел надходження кормів від польового кормовиробництва. Багато кормів дають зернові і зернобобові культури. Основні зернофуражні культури – ячмінь, овес, кукурудза на зерно і горох.

Структура польового кормовиробництва вимагає вдосконалення, насамперед значного розширення посівів кукурудзи на зерно. У структурі посівів зернових культур ще недостатньо зернобобових культур, які містять багато протеїну (20-40%) і забезпечують повноцінність кормових раціонів. У вирішенні білкової проблеми важливого значення набуває також вирощування сої, боби якої містять 36-44% білка, 18-27% олії, а також вуглеводи, мінеральні речовини і вітаміни.

Таблиця 17.1

Динаміка посівних площ кормових культур в Україні (усі категорії господарств), тис. га

Показник

2010 р.

2011р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.[1]

Площа кормових культур

2599

2477

2475

2289

2101

У тому числі: багаторічні трави

1267

1207

1195

1152

1119

однорічні трави

583

531

499

469

408

кукурудза на силос і зелений корм

469

445

497

393

346

силосні культури без кукурудзи

17,2

19,0

16,6

14,8

10,7

кормові коренеплоди

240

236

230

224

216

В умовах Полісся для поповнення ресурсів кормового білка вирощують білий солодкий люпин, який за своєю цінністю не поступається перед соєю. Зерно білого люпину районованих сортів містить 38-44% протеїну, а також необхідні для тварин амінокислоти.

Істотним джерелом надходження кормів є побічна продукція галузей рослинництва. Багато таких кормів дають зернове господарство та технічні культури, на корм худобі використовують також відходи овочівництва і певну частину валового збору некондиційної картоплі. В господарствах, які вирощують цукрові буряки, для годівлі худоби використовують гичку.

Важливим джерелом кормів є природні кормові угіддя. Вони дають найбільш дешеві грубі і зелені корми. В структурі сільськогосподарських угідь природні сіножаті та пасовища займають всього 13,1%, що свідчить про порівняно низьку забезпеченість ними господарств. З природних сіножатей одержують значну кількість грубих кормів. Проте врожайність сіна ще низька (8-12 ц/га), тоді як при докорінному поліпшенні сіножатей вона підвищується до 40-60 ц/га.

Для годівлі тварин використовують відходи переробної промисловості і борошномельної, олійної, цукрової, пивоварної та ін. У, господарствах, які вирощують цукрові буряки для промислової переробки, відходи цукрового виробництва (жом і меляса) є значним джерелом кормів для тваринництва. Макуха як продукт переробки насіння олійних культур – цінний концентрований корм, який містить 25-35% перетравного протеїну. Соняшникова і лляна макуха широко використовується для годівлі худоби, особливо дійних корів. Кормові ресурси свинарства, особливо в приміських зонах, поповнюють відходи підприємств громадського харчування.

  • [1] Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення АТО
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >