< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Спеціалізація підприємств та принципи раціонального поєднання галузей

Суть спеціалізації полягає в суспільному поділі праці, який виникає й удосконалюється разом з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, що зумовлює виділення виробництва певних видів продукції в самостійні галузі, підгалузі відповідно до потреб суспільства. Отже, спеціалізація в сільському господарстві грунтується на тому, що кожне підприємство використовує свої ресурси на виробництві тих видів продукції, які найбільшою мірою відповідають конкретним природним та досягнутим економічним умовам і попиту ринку.

Серед визначень спеціалізації та її форм найбільш вдалим, з нашого погляду, є таке: спеціалізація – це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих підприємствах, районах, областях і регіонах. Спеціалізація – процес закономірний, багатоплановий, який залежно від природних, економічних та організаційних факторів розвивається в різних напрямах, внаслідок чого склались різні її форми, що відображують ту або іншу особливість її використання.

У сільському господарстві розрізняють спеціалізацію зональну, загальногосподарську, внутрішньогосподарську та внутрішньогалузеву.

Зональна спеціалізація грунтується на територіальному поділі праці за природно-економічними зонами, під якими розуміють територію області або її частину, що характеризується спільністю грунтово-кліматичних та економічних умов і відповідною ним спеціалізацією підприємств.

Проте навіть в одній природно-економічній зоні умови можуть бути досить різноманітними. Наприклад, у Київській області є зона Полісся, перехідна до лісостепової і лісостепова. Тому шаблону в розміщенні та спеціалізації виробництва не повинно бути.

Загальногосподарська спеціалізація є основною формою поділу праці в сільському господарстві. Вона передбачає виробництво певних видів сільськогосподарської продукції всередині адміністративного району і полягає в тому, що підприємства будь-яких форм власності спеціалізуються на виробництві тих видів продукції, на які є сталі замовники та споживачі, ефективність даного виробництва має переваги перед іншими видами, що можуть вироблятися в даній зоні.

Внутрішньогосподарська спеціалізація від загальногосподарської відрізняється тим, що перша грунтується на поділі праці між підприємствами, а друга – всередині нього між його підрозділами. Перевага великого виробництва загальновідома, і для того, щоб ці переваги не втратити, всередині підприємства в певних господарських формуваннях концентруються окремі види діяльності, що дає змогу довести розміри окремих галузей до оптимальних і з меншими витратами виробити ту чи іншу продукцію.

Внутрішньогалузева спеціалізація передбачає поділ праці всередині галузі за принципом розчленування загального технологічного процесу по виробництву певного виду продукції на окремі його стадії, які на взаємоузгодженні основі виконують внутрішньогосподарські підрозділи або сільськогосподарські підприємства.

Раціональне та ефективне функціонування галузей можливе лише за умови їх правильного поєднання, яке грунтуються на принципах раціонального використання засобів виробництва, технічних засобів, рівномірність використання трудових ресурсів протягом року та грошових надходжень. З основних принципів можна виділити такі:

  • • використання відходів однієї галузі іншою (відходи продовольчих культур галузей рослинництва: солома, полова, зерновідходи, гичка, буряків та ін. використовуються галузями тваринництва, а відходи тваринництва (гній та інші види органічних добрив) – галузями рослинництва);
  • • зменшення сезонності робіт у рослинництві можливе за рахунок завантаження робітників у зимовий період у створених додаткових та підсобних галузях та використання працівників цих галузей у напружені періоди польових робіт;
  • • розвиток рослинницьких галузей із різними строками виконання робіт (рільництво, овочівництво, садівництво) сприяє поліпшенню використання техніки і робочої сили;
  • • взаємоузгодженість використання різних земельних угідь галузями сприяє підвищенню родючості грунтів за рахунок впровадження різних видів сівозмін та чергування культур. Це дозволяє підвищувати їх урожайність, знижувати собівартість продукції, збільшувати прибутки;
  • • рівномірність грошових надходжень протягом року досягається за рахунок такого поєднання галузей, яке дає змогу здійснювати реалізацію продукції протягом усього року.

Основним показником при визначенні спеціалізації підприємства є питома вага галузі в структурі товарної продукції. Для обгрунтування спеціалізації використовують різні економічні показники, які характеризують структуру виробництва та ефективність спеціалізації. До перших належать: структура товарної і валової продукції, посівних площ, поголів'я тварин, рівень товарності, затрати праці, до другої – виробництво валової і товарної продукції з одиниці земельної площі, собівартість продукції, продуктивність праці, рівень рентабельності. Економічним критерієм ефективності спеціалізації є одержання з одиниці земельної площі валового доходу та прибутку.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >