< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВАРИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ

Системи тваринництва

Тваринництво являє собою групу галузей, які органічно пов'язані з галузями рослинництва. Зокрема, нагадаємо, що для годівлі тварин використовують відходи продовольчих культур та вирощувані корми в галузі рослинництва, а тваринницька постачає органічні добрива, що є незамінними при вирощуванні окремих культур. Тваринництво виробляє для людини такі продукти харчування, як молоко, м'ясо, яйця, мед, а також багато виробів, одержаних у результаті переробки тваринницької продукції; надає сировину для промисловості, з якої виробляються численні товари для населення та різні вироби для інших галузей промисловості. Розвивається тваринництво в усіх природно- економічних зонах України за такими складовими: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, звірівництво, бджільництво тощо.

Виробниками тваринницької продукції є підприємства різних форм власності: приватні, колективні та державні сільськогосподарські підприємства, їх об'єднання, селянські (фермерські) господарства, підсобні господарства селян. Розміщення галузей та ферм залежить від природно-економічних умов та попиту на певні види продукції. Підприємства, які виробляють тваринницьку продукцію, поділяють на: спеціалізовані, тваринницькі комплекси і багатогалузеві.

Розміри ферм визначають залежно від галузі, типу та спеціалізації підприємства. Тваринницькі комплекси і спеціалізовані ферми, які ведуть виробництво на промисловій основі, найбільші: в молочному скотарстві вони коливаються від 600 до 1500 гол., при відгодівлі великої рогатої худоби – від 2 до 15 тис. гол.; у свинарстві – відповідно до розроблених технологічних схем – 24-36-54 і 108 тис. гол.; у вівчарстві – від 2-5 до 10 тис. гол. Розміри птахофабрик визначаються напрямом і типом підприємства; племінні заводи по розведенню курей налічують 50-200 тис. гол.; по виробництву яєць – від 500 тис. до 2 млн несучок; бройлерні фабрики по виробництву м'яса вирощують 3-6 мли бройлерів за рік; спеціалізовані на виробництві качиного м'яса – 1-1,5 млн качок; м'яса індиків та гусей -250-500 тис. гол.

Майже всі багатогалузеві колективні сільськогосподарські, підприємства мають окремі галузі тваринництва. їх розмір неоднаковий і залежить від умов, які склалися в тому чи іншому підприємстві: наявності приміщень, кормової бази, трудових ресурсів тощо. У більшості колективних господарств розвивається різногалузеве тваринництво: велика рогата худоба, свині, птиця, вівці. Причому, як правило, на фермах утримуються всі статево-вікові групи: у скотарстві – корови, різновіковий молодняк; у свинарстві – свиноматки, поросята та відгодівельне поголів'я.

На молочних фермах утримують від 150 до 400 гол. корів, на відгодівельних (великої рогатої худоби) -1500- 2000 гол. Розмір свинарських ферм коливається від 20-30 свиноматок із поросятами (забезпечення м'ясом внутрішньогосподарських потреб та поросятами підсобних господарств, членів колективу) до 1500-2000 гол. середньорічного поголів'я; птахоферм – від 10 до 50 тис. курей.

Залежно від виду тварин, розміру ферм та природно-економічних умов запроваджуються й різні системи утримання худоби і птиці.

Під системою тваринництва розуміють сукупність взаємопов'язаних технічних, технологічних, зооветеринарних та організаційно-економічних заходів, які забезпечують виробництво продукції з найменшими витратами ресурсів і праці.

Технологічні та зооветеринарні рішення визначають систему утримання тварин, племінну роботу, відтворення стада, тип годівлі, догляд за тваринами, ветеринарно-профілактичні заходи та лікування тварин. Технічні засоби – систему машин і обладнання, що дає змогу за наявності певної їх номенклатури механізувати працю, скоротити її затрати та поліпшити виконання робіт.

Організаційно-економічні рішення зумовлюють: рівень спеціалізації та інтенсивності галузі; щільність тварин на одиницю земельної площі; раціональні розміри ферм; обсяги виробництва; міжгосподарські та внутрішньогосподарські зв'язки між галузями та віковими групами тварин; організацію, нормування і оплату праці.

Кожній тваринницькій галузі властиві певні системи її ведення залежно від визначеного виробничого напряму. В скотарстві – це молочний, молочно-м'ясний і м'ясо-молочний; у свинарстві – м'ясо- сальний, м'ясний та беконний; у вівчарстві – вовняний, вовново- м'ясний, м'ясо-вовновий, м'ясо-сальний, шубний, смушковий; у птахівництві – яєчний, яєчно-м'ясний і м'ясний.

За способом утримання тварин системи тваринництва поділяють на: пасовищну з її різновидами (відгінно-пасовищна – перегін худоби з одних пасовищ на інші); стійлово-пасовищну (випасання чергується у певні періоди року з підгодівлею іншими кормами, а в осінньо-зимовий період тварин утримують у приміщеннях); стійлову (протягом усього року тварини перебувають у приміщеннях і різні види кормів подають у годівниці). Застосування зазначених систем в тому чи іншому підприємстві залежить від природно-економічних умов, спеціалізації галузі, прийнятої технології утримання тварин, розміру ферми та статево-вікових груп тварин.

Визначення статево-вікових груп грунтується на виділенні окремих стадій виробництва, що характеризуються певною завершеністю виробничого процесу. У молочному тваринництві – це дійне стадо (цех виробництва молока), відтворення стада (пологове відділення), вирощування нетелей (за періодами від 20 днів до б міс, від 6 до 12 міс та від 12 до 18 міс). Така структура утримання тварин із поділом на окремі вікові групи набула назву поточно-цехової системи виробництва молока. Для ферм з поголів'ям 600 корів і більше вона є найбільш ефективною та доцільною.

У свинарстві основними стадіями утримання окремих вікових груп є репродуктивна ферма, ферма (цех) по дорощуванню поросят, ферма (цех) по відгодівлі.

За умов поєднання зазначених стадій у молочному тваринництві чи свинарстві на одній фермі застосовуються й відповідні системи утримання тварин різних статево-вікових груп.

Економічна оцінка різних систем тваринництва здійснюється на основі порівняння таких показників, як кількість виробленої продукції, що припадає на 1 люд.-день, продуктивність праці та рівень рентабельності. Економічно вигіднішою буде та система, яка дозволяє за інших однакових умов одержати найкращі кінцеві результати.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >