< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Інтеграція та міжгосподарська кооперація

Інтеграція і міжгосподарська кооперація є наступним етапом поглиблення спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва. Вони передбачають об'єднання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів різних підприємств або самостійних внутрішньогосподарських формувань із метою повнішого використання досягнень науки і техніки, впровадження прогресивних технологій та доведення виробленої продукції (сировини) до споживчого стану. Здійснити всі ці процеси в одному підприємстві буває досить складно через нестачу коштів, матеріальних і трудових ресурсів. Тому, кооперуючись, сільськогосподарські підприємства встановлюють виробничі зв'язки між собою й створюють великі високотехнологічні спеціалізовані виробництва.

Розвиток процесів кооперації та інтеграції властивий різним видам підприємств будь-якої форми власності. За рівнем економічних зв'язків інтеграція буває горизонтальною і вертикальною.

Горизонтальна інтеграція передбачає створення сільськогосподарськими підприємствами на пайовій основі різних міжгосподарських підприємств: по відгодівлі худоби, виробництву комбікормів, насіння, будівельних матеріалів, по виробничому обслуговуванню господарств – виконанню будівельних, меліоративних робіт, транспортному обслуговуванню тощо.

Міжгосподарські підприємства в Україні почали створюватись на початку 70-х років, але найбільшого розвитку набули у 80-ті. На початок 1993 р. у сільському господарстві України налічувалося 2169 міжгосподарських підприємств та організацій різного напряму. Окремі сільськогосподарські підприємства є учасниками кількох міжгосподарських підприємств.

У своїй більшості міжгосподарські підприємства досить ефективно ведуть свою діяльність. Порівняно із розпайованими господарствами у них вищі продуктивність праці та рівень рентабельності, нижчі собівартість продукції і затрати праці. Міжгосподарські підприємства та організації є юридичними особами, мають господарську самостійність, здійснюють свою діяльність на госпрозрахунковій основі та дійсно добровільних засадах, а економічні взаємовідносини встановлюють на об'єктивній взаємовигідній основі.

Вертикальна інтеграція – це співробітництво сільськогосподарських і промислових підприємств, яке здійснюється на основі поділу праці по виробництву сировини, її зберіганню, переробці, транспортуванню та реалізації готової продукції. Така інтеграція може відбуватись і в самих сільськогосподарських підприємствах, до складу яких входять промислові виробництва по переробці сільськогосподарської продукції, її зберіганню та торгівлі.

На перехідному етапі до ринкових відносин така агропромислова інтеграція набула досить широкого розвитку в тих реформованих колективних і державних господарствах, які знайшли кошти (власні, позичкові) й побудували переробні цехи, сховища та торговельні об'єкти. Ці підприємства набули статусу агропромислових підприємств, які в складних економічних умовах нарощують виробництво, ефективно здійснюючи господарську діяльність.

Підприємства, які не мають матеріальних можливостей здійснювати агропромислове виробництво, об'єднуються з переробними промисловими підприємствами або створюють такі підприємства на міжгосподарській основі.

Цей процес дедалі ширше охоплює товаровиробників сільськогосподарської продукції як у галузях рослинництва, особливо в кормовиробництві, овочівництві, садівництві, насінництві, так і в тваринництві – по переробці м'ясо- молочної продукції. Тобто має місце переплетіння горизонтальної і вертикальної інтеграції.

Отже, розвиток акціонування переробних підприємств на пайовій основі з товаровиробниками сировини сприяє піднесенню АПК в цілому.

Інтеграція і міжгосподарська кооперація в ринкових умовах господарювання є об'єктивними процесами в діяльності різних за формою власності підприємств та селянських (фермерських) господарств. Про це яскраво свідчить і досвід зарубіжних країн із розвинутою ринковою економікою. Так, у сільському господарстві Великобританії (Л. Г. Шморгун) зайнято від 2 до 3 % працездатного населення. Фермер організовує своє виробництво, як правило, на орендованій землі (близько 40 %), яку він поступово викупає, або на вже викуплених землях, тобто є приватним власником (їх близько 60 %). На фермах, як свідчить статистика і стверджують самі фермери, живуть три покоління. Батьки передають фермерську справу дітям, які часто об'єднуються, кооперуються, щоб ефективніше господарювати в умовах жорсткої конкуренції. Економічна ситуація змушує фермерів майже не залучати найманих працівників, а всі роботи виконувати самим, застосовуючи прогресивні методи організації праці, технології і техніку.

Переважна більшість підприємств, які постачають фермерам товарно-матеріальні цінності чи закуповують у них продукцію, належать до приватних або кооперативних фірм. Вони сформувалися за умов вільного підприємництва і конкуренції за рахунок фермерів.

Систему взаємовідносин кооперативів із фермерами покажемо на прикладі кооперативу по виробництву комбікормів та іншої продукції в Уелсі. Тут усі виробничі процеси автоматизовано, а управління здійснюється через комп'ютерну систему. Щороку підприємство виробляє тис. т комбікормів, 65 тис. т. мінеральних добрив, тис. т медичних та біологічних препаратів.

Засновниками-пайовиками кооперативу є фермери. Спеціальні контракти з кооперативним підприємством на постачання різних товарів не укладаються. Щоб стати пайовиком, досить придбати 100 акцій вартістю 1 фунт стерлінгів кожна. Кооператив налагодив зв'язки з великими фірмами й закуповує у них чималі партії кормів та добрив. Угоди з фірмами передбачають відстрочення платежів до реалізації кооперативом своєї продукції.

Кооператив має постійних клієнтів, які вважають за вигідніше мати справу не з приватними посередниками, а з кооперативами, які реалізують корми і добрива дешевше, згідно з оптовими цінами і постійно розширюють сферу послуг. Вони, наприклад, мають непоганий вибір будівельних матеріалів, твердого палива, консервантів для кормів. У кооперативі можна придбати також насіння багаторічних трав, відходи харчової та лікеро-горілчаної промисловості для згодовування тваринам тощо. Крім того, кооператив має сховище для зберігання добрив.

Фермери – засновники кооперативу – заінтересовані в ефективній його роботі, бо наприкінці року одержують від нього дивіденди.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >