< Попер   ЗМІСТ   Наст >

МЕНЕДЖМЕНТ

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Сутність управління та менеджменту

Розвиток продуктивних сил суспільства супроводжується поглибленням поділу праці, що породжує об'єктивну необхідність координації різних видів і різновидностей праці в добре організованих соціально-ринкових системах. Управління – це сфера людської діяльності, яка виникла в результаті розподілу праці, за допомогою якої людина впливає на соціально-політичні, техніко-економічні й соціально-культурні процеси для досягнення поставлених цілей. У науковій літературі поняття "управління" трактується по-різному. І хоча визначення передбачають різні підходи, проте суть їх однакова, тому управління – це свідома цілеспрямована діяльність людини, за допомогою якої вона впорядковує й підпорядковує своїм інтересам елементи зовнішнього середовища – суспільства, живої й неживої природи, техніки тощо.

Елементи, на які спрямована ця діяльність, створюють об'єкт управління, який має, як правило, параметри як у просторі, так і в часі. Об'єктами такого виду управління, перш за все, є різні форми суспільних відносин, поведінки і діяльності людей. На підприємстві об'єктами управління виступають також всі матеріальні й грошові ресурси. У зв'язку з цим широко використовуються такі поняття, як управління фінансами, маркетингом, науково-технічним прогресом, якістю праці і продукції, ефективністю виробництва тощо.

Управління можна трактувати як цілеспрямовану дію на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку в зв'язку зі зміною обставин. Воно як явище об'єктивного світу дуже різноманітне. Характеризуючи оточуюче середовище, дослідники виділяють три основні сфери управління: нежива природа, жива природа й соціальне управління.

Сутність соціального управління можна визначити з позицій економічної теорії, кібернетики, соціології, психології, права, філософії та інших наук. За принципами комплексного, системного підходу соціальне управління – це цілеспрямована діяльність управлінського апарату в соціально-економічній системі, пов'язана з виконанням специфічних функцій (планування, організації, регулювання, координації, мотивації, контролю) на основі пізнання й використання об'єктивних законів та закономірностей виробництва в інтересах постійного підвищення його ефективності.

У межах соціального управління виділяють дві основні його форми: управління матеріальними ресурсами та управління людськими ресурсами.

Управління підприємством або іншими первинними суб'єктами господарювання – це постійний і системний вплив на діяльність його структур для забезпечення узгодженої роботи й досягнення кінцевого позитивного результату. Близьким до згаданого є визначення процесу управління як діяльності об'єднаних у певну структуру суб'єктів управління, направленої на досягнення поставленої мети управління шляхом реалізації певних функцій і використання відповідних методів і принципів управління.

“Управління” – найбільш загальне поняття, яке поширюється на велике коло різноманітних об'єктів, явищ і процесів, наприклад: технічні системи; господарські системи; суспільні системи; державні системи тощо.

“Менеджмент” – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

У сучасній теорії й практиці управління існують різні визначення терміна "менеджмент". Більшість авторів дотримуються думки, шо менеджмент – тип управління, який найбільше відповідає потребам та умовам ринкової економіки. Він виник і сформувався у своєрідну концепцію практичного управління як тип останнього, що з'явився в умовах вільного підприємництва, конкуренції, економічної мотивації. Поняття "менеджмент" є досить загальним і має різнобічне застосування. Воно охоплює різні принципи, цілі, види діяльності та функції.

Етимологічно менеджмент походить від латинського слова "manus" – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов'язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи.

Термін "менеджмент" походить від англійського management і є похідним від to manage – "управляти", стояти на чолі, завідувати, бути здатним "упоратись з чимось".

Існує багато визначень сутності менеджменту. Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови містить такі тлумачення:

  • менеджмент – це спосіб та манера спілкування з людьми;
  • менеджмент – це влада та мистецтво керівництва;
  • менеджмент-це вміння та адміністративні навички в організації ефективної роботи апарату управління (служб працівників);
  • менеджмент – це орган управління, адміністративні одиниці, служби й підрозділи.

Отже, термін "менеджмент" необхідно відрізняти від терміна "управління", що є набагато ширшим, оскільки застосовується в різних сферах діяльності (наприклад, управління державою, управління ростом і розвитком рослин, управління механізмами тощо). Термін "менеджмент" застосовується лише в одній сфері – господарській діяльності (підприємство, банк та інші господарські одиниці).

Менеджмент – це раціональний спосіб управління діловими підприємствами (фірмами); управління зорієнтоване на задоволення потреб споживача, отримання соціального та економічного ефекту; діяльність пов'язана з наглядом, яка використовує особливі форми організації праці, договірні та контрактні стосунки між працею і капіталом; особлива галузь наукового знання і професійної спеціалізації менеджерів, з яких складається адміністративний штат корпорації тощо.

З наукової точки зору, менеджмент – це уміння використовувати об'єктивні закони й закономірності, які використовуються в галузі управлінської діяльності. Менеджмент розглядає підприємство не тільки як технологічну ланку суспільного виробництва, а й як соціально-виробничу підсистему ринкових відносин. У трактуванні цього терміна містяться різні аспекти управлінської діяльності.

Менеджмент як: 1) процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і керують ними;

  • 2) функції управління, за допомогою яких менеджери забезпечують умови для ефективної праці робітників організації (планування, організація, координування, мотивування, контролювання);
  • 3) люди, які керують організацією, – це керівники ринкової орієнтації, які своєчасно реагують на кон'юнктуру й динаміку пропозицій;
  • 4) орган або апарат управління, який є складовою частиною організацій. Головне завдання – ефективне використання й координація усіх ресурсів організації;
  • 5) наука управління, основу якої складає вся сума накопичених знань у вигляді концепцій, теорій, принципів і форм управлінської діяльності. Виявляє фактори та умови, за яких спільна праця людей є найбільш корисною;
  • 6) мистецтво управління, же базується на тому, що організації – це складні системи, на функціонування яких впливають, крім об'єктивних факторів оточуючого середовища, ряд суб'єктивних. У зв'язку з цим особливу роль відіграє рівень розвитку особистих якостей менеджера.

Менеджмент – 1) це вміння досягати поставлених цілей,

Аналіз різних визначень менеджменту, а також дослідження проблем на макрорівні в умовах становлення і розвитку ринкових відносин в Україні дає можливість, на думку А.В. Шегди, сформулювати таке визначення: менеджмент – це функція управлінського апарату розвинутого сучасного виробництва з використання законів і закономірностей суспільного розвитку, які дозволять організувати ефективне, конкурентоспроможне виробництво в умовах, коли постійно змінюється зовнішнє та внутрішнє середовище життєдіяльності.

Здійснення цієї функції передбачає і підводить до виникнення й відтворення певних соціально-економічних відносин, які виступають соціальною формою організації, ефективного, конкурентоспроможного індивідуального відтворення. Суб'єктами відносин є керівники-менеджери й підлеглі в рамках підприємства, а також суб'єкти зовнішнього середовища, з якими вступають в певні відносини менеджери підприємства в процесі досягнення своєї мети. З цими компонентами доводиться мати справу менеджеру. У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту:

  • – виробничий менеджмент;
  • – фінансовий менеджмент;
  • – управління персоналом;
  • – управління дослідженнями та розробками;
  • – фінансовий облік;
  • – маркетинг менеджмент;
  • – загальна адміністрація.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >