< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Менеджмент в умовах переходу до ринкової економіки. Підприємництво і менеджмент

Як новий вид діяльності менеджмент сформувався в розвинутих країнах з ринковою економікою в 30-х роках XX ст. і його часто називають конкурентоспроможною системою управління, яка адекватна ринковому типу господарювання, і є привабливою сферою бізнесу.

Менеджмент поширений скрізь, де має місце будь-яка діяльність, але з найвищим ефектом здійснюється за умов вільного підприємництва, де переважає ринковий тип господарювання. Тому його можна розглядати як сукупність стратегій, філософій, принципів, методів, засобів і форм наукового керівництва будь-якою діяльністю з метою підвищення її ефективності та задоволення ринкових потреб споживачів. Його складовими частинами є теорія керівництва, мистецтво управління і практичний досвід управління.

Менеджмент можна розглядати як єдине ціле, що складається з елементів (частин). Такими частинами є цілі і принципи менеджменту, функції, його методи, структура управління бізнесом, техніка і технологія управління, комунікації та інформація в менеджменті.

Сучасна система поглядів на управління відома як "тиха управлінська революція", тому що вона не руйнує ті системи і методи менеджменту, які вже склалися, а постійно доповнює їх та пристосовує до нових умов. Її початок співпадає зі вступом розвинутого суспільства в інформаційну стадію. На зміну старому, традиційному напряму в менеджменті приходить новий індивідуально-інформаційний.

Нова філософія управління заснована на системно-ситуаційному підході. Основні складові успіху лежать не в середині, а зовні того чи іншого суб'єкта господарювання (фірми). Успіх залежить від того, наскільки вдало фірма пристосовується до зовнішнього середовища. Ситуаційний підхід є відповіддю на вплив зовнішнього середовища.

Втіленням нового підходу є стратегічне управління, яке передбачає доповнити планування потенціалу фірми розробкою її стратегії, враховуючи прогнози її майбутнього стану.

Доречним є вислів П. Друкера про те, що в світі немає слаборозвинутих країн, але є лише слабокеровані. Ці положення носять загальний характер проте виступають основою для ефективного менеджменту в сучасних розвинутих країнах.

Починаючи свій розвиток як ситуаційне явище в комерційних інститутах, менеджмент стає загальним суттєвим механізмом функціонування суспільства. Менеджмент і діяльність менеджерів будуть все більше визначати основні напрями суспільного розвитку.

У результаті узагальнення тих змін, які відбулися в змісті управлінської діяльності підприємствами і зумовлені розвитком внутрішнього і зовнішнього середовища їх життєдіяльності, можна виділити 12 положень сучасного менеджменту, згідно з якими розвиватиметься менеджмент у XXI столітті (рис. 1.2).

Основні положення сучасного менеджменту

Рис. 1.2. Основні положення сучасного менеджменту

Центральною фігурою сучасного менеджменту є менеджер. Менеджер – де управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

Американський економіст Мінцберг виділив десять управлінських ролей (видів діяльності), які він об'єднав у три групи:

  • 1. міжособисті ролі: головний керівник; лідер; ланка, яка зв'язує з зовнішніми організаціями та особами.
  • 2. інформаційні ролі: приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої); розповсюджувач інформації; представник (при зовнішніх контактах організації).
  • 3. ролі, пов'язані з прийняттям рішень: підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації; ліквідатор порушень у діяльності організацій; розповсюджувач ресурсів; відповідальний за переговори, які веде організація.

Спеціалісти в галузі менеджменту виділяють чотири групи якостей менеджера, що характеризують його в сучасних умовах:

  • – професійно-ділові (висока професійність, уміння володіти стратегічним та тактичним менеджментом, здатність генерувати корисні ідеї, здатність приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них, прагнення до професійного зростання, підприємливість, авторитетність, здатність розумно ризикувати та здійснювати антикризове управління тощо);
  • – адміністративно-організаційні (оперативність, гнучкість стилю управління, уміння стимулювати та викликати ініціативу, доводити справу до логічного завершення, послідовність, внутрішній контроль, уміння формувати єдину команду та використовувати знання підлеглих, (здатність делегувати повноваження, уміння організовувати час тощо);
  • – соціально-психологічні (психологічна компетентність, управлінська культура, розум, лідерські здібності, уміння керувати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан, колегіальність, толерантність, оптимізм, екстравертність, уміння керувати конфліктами, інтелектуальність, риторичні здібності, стресостійкість, почуття гумору, уміння створювати свій імідж тощо);
  • – моральні (патріотизм, національна свідомість, державницька позиція, інтелігентність, людяність, порядність, почуття обов'язку, громадянська позиція, чесність, доброзичливість та ін.).

Окрім менеджера, в сучасних умовах надзвичайно важливу роль відіграє друга ключова фігура – підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо. Отож, підприємець – це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; формує і регулює процес створення чого-небудь нового, яке має цінність; приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та особисте задоволення досягненнями. Відмінності між менеджером та підприємцем наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Відмінності між менеджером та підприємцем

Ознаки

Характерні особливості

Менеджера

Підприємця

1. Формальний статус

Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності

Започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені фінансові кошти та інші ресурси

2. Виробничо-

господарська

орієнтація

Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів

Зорієнтований на пошук нових можливостей

3. Здійснення задуманого

Приймає рішення та докладає усіх зусиль для його виконання

Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилась нежиттєздатною

4. Залучення ресурсів

Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений у нагромадженні та накопиченні Лонлів

Залучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо

5. Фінансовий статус

Отримує за свою роботу заробітну плату

Виступає власником або розпорядником ресурсів і майна

6. Побудова організації

Використовує ту організаційну структуру управління, яка склалась і має ієрархічну природу

Віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам управління, які спираються на неформальні зв'язки

Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає у тому, що підприємець генерує ідею (наприклад, вирощування нових сортів пшениці), впроваджує її за власні або позичені фінансові кошти у життя (засновує підприємство з випікання хліба, фінансує увесь цей процес) та наймає менеджера для управлінської роботи, а останній – здійснює управління організацією, яку заснував підприємець.

Певною мірою ролі менеджера і підприємця можуть перекликатись. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, врешті-решт може його очолити, тобто стати менеджером. Своєю чергою, менеджер може відкрити свою справу і стати підприємцем. Однак ролі менеджера та підприємця можуть збігатися лише тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизуються і він займе відповідну позицію в організації.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >