< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Організація як система. Характеристика організації

Механізми функціонування організації є основою діяльності менеджерів, адже саме через них розкриваються причини, які зумовлюють необхідність менеджменту.

Зміст поняття "організація" має багато різних трактувань. Наприклад, М. Акофф і Ф. Емері дають таке визначення: "Організація – це соціальна група, в якій існує функціональний поділ праці, який спрямований на досягнення загальної мети". За Т. Пітерсом, Р. Уотерменом, "Організація – це розумна система підсвідомо скоординованих видів діяльності, яка не має зайвих елементів". За визначенням Ч. Бернарда, "Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей". Такого ж трактування поняття "організація" в своїх працях притримується і М. Мескон, де він виокремлює три основні вимоги для ідентифікації організацій:

1. наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною групи; 2. наявність принаймні однієї цілі (тобто бажаного кінцевого стану або результату), яку приймають як загальну всі члени даної групи; 3. наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти значимої для всіх мети.

Враховуючи всі ознаки, які відображають суть цього поняття, можна засвідчити, що "організація як соціальна система є відносно автономна група людей з чітко структурованою спільною діяльністю та визначеними межами, створена для досягнення загальної мети".

Всі організації мають загальні для них характеристики:

  • 1) всі організації використовують чотири основних види ресурсів: людські ресурси; фінансові ресурси; фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо); інформаційні ресурси;
  • 2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем;
  • 3) поділ праці в організації.

Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці. Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об'єктивно виникає необхідність у так званому вертикальному поділі праці, тобто у діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у середині підрозділів.

Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.

Таким чином, необхідність управління об'єктивно виникає внаслідок горизонтального та вертикального поділу праці в організації. Оскільки поділ праці є загальною характеристикою діяльності будь- якої організації, всі організації потребують управління.

Глобальною метою діяльності будь-якої організації є досягнення успіху. Організація вважається успішною, якщо досягає поставлених перед собою цілей. Складові успіху: а) виживання, тобто можливість існувати якомога довше; б) результативність та ефективність.

Щоб бути успішною впродовж тривалого часу, вижити та досягти своїх цілей, організація має бути як ефективною, так і результативною.

За словами П. Друкера: результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі; ефективність є наслідком того, що вірно (правильно) створюються ці самі речі.

Якщо мета організації обрана правильно, це означає, що діяльність організації задовольняє певну важливу, реально існуючу потребу (створюються речі, на які є попит). Результативність у такому розуміння – це щось невідчутне на дотик, непомітне. Ефективність, навпаки, можна вимірювати кількісно. Відносна ефективність організації має назву продуктивності і вимірюється як співвідношення вартісної оцінки усіх виходів з організації та вартісної оцінки усіх входів в організацію.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >