< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Оптимізація поведінки менеджера

Ринкова економіка, що грунтується головним чином на конкуренції і свободі підприємців, а не на ієрархічній підлеглості соціально-економічних процесів волі центру, вимагає якісно вищого рівня діяльності менеджерів.

Якщо не так давно від керівника будь-якого рівня вимагалось вміло виконувати рішення (плани), що приймались "зверху", не несучи при цьому економічної відповідальності за наслідки такого виконання, то на даний час він самостійно приймає рішення в межах своїх повноважень та існуючих законодавчих обмежень і повністю відповідає за результати своєї діяльності.

Необхідність ефективно управляти викликає потребу спеціальної підготовки керівних кадрів, проведення серйозних монографічних досліджень діяльності керівників різних ієрархічних рівнів з тим, щоб створити сучасну наукову базу, зокрема, еталони – зразки вмілого розв'язання конкретних управлінських задач.

Для забезпечення ефективного управління економічною системою в Україні необхідно оволодівати найновішими знаннями, розвивати у кожного менеджера навички ефективної діяльності в сфері управління, критично вивчаючи кращий вітчизняний і зарубіжний досвід, способи і методи прийняття оптимальних господарських рішень.

Раціональна праця керівників (менеджерів) має наступні характерні особливості:

  • – успішна діяльність керівника вимагає більших і різноманітних знань у порівнянні з іншими видами діяльності;
  • – характеризується більшою організаційною свободою і самостійністю, високою складністю і нестабільністю, а тому її важко оцінювати і нормувати;
  • – втрати від низької якості праці керівника більш значні; вони можуть зростати, якщо розглядати ієрархічну піраміду управління знизу вверх;
  • – висока відповідальність, ймовірний характер праці і часті стресові ситуації вимагають віднесення роботи керівника до категорії важких видів діяльності.

Умови успішної керівної діяльності включають: створення ефективної системи і механізму управління; правильне визначення цілей і пріоритетів у роботі; формування ефективного колективу, досягнення взаємодії між працівниками і координація їх діяльності; вміла організація роботи людей, створення спонукальних мотивів, забезпечення розвитку людей, зміцнення їх єдності, підтримання ентузіазму; постійне удосконалення способів, методів і прийомів виконання управлінських операцій.

Управління – це насамперед робота з людьми. Тому особливо відповідальні завдання стоять перед менеджерами щодо формування справжніх трудових колективів. Причини низької, недостатньої ефективності роботи управлінського персоналу мають різноманітний характер:

  • – відсутні чіткі цілі і орієнтири в роботі;
  • – слабка регламентація роботи персоналу, а звідси – нечіткий розподіл обов'язків, прав і відповідальності працівників;
  • – мало уваги приділяється плануванню і координації роботи керівників та спеціалістів, підтриманню належного рівня трудової і виконавчої дисципліни;
  • – надмірне втручання безпосереднього керівника в роботу підлеглих, або ж його слабкий контроль за роботою підлеглих;
  • – недостатність необхідної інформації, відсутність зворотного зв'язку, коли працівник не знає результатів своєї праці;
  • – надмірна сухість і неувага керівника до запитів підлеглих.

Ефективне управління передбачає наявність у керівника цілого ряду рідкісних інтелектуальних і моральних якостей. Йому потрібні також енергія і воля. Основні риси успішних менеджерів:

  • – впевненість у своїх силах і здатність приймати ефективні рішення за будь-яких обставин;
  • – вміння при маневруванні не випускати з поля зору найважливіші моменти;
  • – інстинктивне відчуття найбільш суттєвого у кожній справі;
  • – вміння встановлювати потрібні ділові контакти;
  • – ефективна комунікабельність як у листах, так і в особистих контактах;
  • – прагнення підвищувати кваліфікацію;
  • – здатність зберігати врівноваженість і спокій.

Крім спеціальних знань, менеджерам потрібно володіти трьома ключовими навичками для успішного виконання різних службових функцій. Це, перш за все, технічні (технологічні) навички, що визначають розуміння способів і прийомів виконання певних робіт при здійсненні управлінської діяльності. Навички спілкування з людьми – навички, що пов'язані із можливостями менеджера добре працювати з іншими (членами групи, лідером), оскільки менеджер досягає мети через діяльність останніх. Концептуальні навички – навички, пов'язані із можливістю бачити організацію як ціле, розрізняти взаємовідносини між частинами організації і розуміти, як організація підходить до розв'язання загальносистемних проблем.

Як свідчить зарубіжний досвід, ефективний менеджер сучасної фірми доступний для підлеглих, тон обговорення навіть гострих проблем у нього завжди доброзичливий; в його полі зору постійно знаходяться потреби працюючих, питання мотивації за високопродуктивну працю. Сучасний менеджер не терпить кабінетного стилю роботи, завжди знаходиться серед людей, на місцях виробництва, обговорює і вирішує більшість невідкладних питань. У той же час він терплячий, толерантний, охоче делегує повноваження, будує відносини на довірі, в критичні моменти не намагається шукати винуватого, віддає перевагу усній інформації перед письмовою.

У роботі англійських консультантів з управління М. Вудкока і Д. Френсіса "Раскрепощенньш менеджер" викладені цікаві міркування щодо індивідуальної діяльності менеджера. Вони спрямовані на використання і розвиток потенціалу керівника, оцінку особистих обмежень ефективності і відшукання шляхів їх подолання.

На думку авторів, найчастіше бар'єрами зростання управлінської майстерності менеджера є: побоювання нових ситуацій, які, на думку деяких менеджерів, підвищують ризик у роботі, можуть спричинити біль або налякати; невіра у власні сили щодо можливості здійснення змін; недостатність умінь і навичок для того, щоб змінити самого себе.

Пропонується складати особистий план розвитку менеджера, яким передбачається з'ясування обмежень росту, оцінка та обговорення їх, подолання перешкод, набуття нових умінь і впровадження нових методів роботи.

У спеціальній літературі викладені інші поради щодо ефективної роботи менеджерів: як працювати з важкими підлеглими, приймати відвідувачів, проводити такі організаційні заходи, як збори, засідання і наради, здійснювати оперативний контроль на місцях виробництва та ін.

Менеджер у галузі рослинництва: функції та основні якості

Домінуючими та специфічними видами діяльності для керівників різних рівнів управління в галузі рослинництва повинні бути: планування, організація та контроль за розробкою посівних програм з урахуванням екологічних та географічних особливостей місцевості (вибір сільськогосподарських культур, які найбільш підходять для даних умов); забезпечення заходів постійного спостереження за температурою, повітрепроникненням, вологістю грунтових шарів, а також за ростом і розвитком рослин з періодичним звітуванням за результатами; організація відповідних робіт щодо прогнозування і спостереження за погодними умовами; контроль за своєчасним підживленням і захистом рослин; аналіз причин низького врожаю або браку в роботі; оцінка та прогнозування стосовно вибору агротехнічних прийомів; забезпечення проведення науково-технічної роботи (дослідження і застосування в практику досягнень науки і техніки); контроль за дотриманням запланованих термінів посівних і збиральних робіт; управління та мотивація праці агрономів, механізаторів, рільників і ін.; здійснення контролю над виконанням поставлених стратегічних завдань; вдосконалення сільськогосподарського виробництва.

Якості керівників галузі рослинництва, що забезпечують успішність виконання їх професійної діяльності:

  • 1. здібності: гнучкість і самостійність мислення; достатні аналітичні здібності; високий рівень концентрації уваги, розвитку пам'яті; хороші організаторські здібності; здатність приймати швидкі і нестандартні управлінські рішення; здатність працювати в умовах ненормованого графіку; здатність прогнозувати та інтуїтивно передбачати;
  • 2. особистісні якості, інтереси і схильності: ініціативність; готовність працювати в різних погодних умовах; витривалість; оперативність (швидке реагування на різні ситуації); творче ставлення до праці; емоційна стійкість; відповідальність; спостережливість; прагнення до самовдосконалення;

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності керівників галузі рослинництва: нерозуміння чи нехтування знаннями щодо особливостей ведення сільського господарства, ключових чинників аграрної сфери економіки; безвідповідальність; відсутність прагнення до інновацій (нововведень); швидка фізична стомлюваність; відсутність спостережливості; нездатність діяти в умовах критичної непередбачуваної ситуації.

Сфери застосування професійних знань керівників галузі рослинництва: науково-дослідні інститути; сільськогосподарські підприємства (ферми, бригади та ін); розсадники, оранжереї; педагогічна діяльність у спеціалізованих навчальних закладах.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >