< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вибір, формування та реалізація стратегії. Види стратегій

У будь-якій сфері й на будь-якому рівні організації та здійснення підприємницької діяльності існує потреба в підготовці та упорядкуванні певних рішень щодо цілей, засобів і заходів, які мають забезпечити виробництво потрібного асортименту, швидке просування на ринок, цінову та комунікаційну політику для задоволення існуючих і потенційних потреб споживачів.

Для організації та розвитку підприємницької діяльності особливого значення набуває вибір і формування стратегії, як плану всебічного розвитку бізнесу, в тому числі, націленого на зростання обсягу продажу за рахунок задоволення ринкового попиту і отримання прибутку.

Отже, вибір стратегії та її формування на підприємстві – це впорядкована сукупність етапів і дій, пов'язаних із ситуаційним аналізом таких ринкових чинників (конкуренція, пропозиція, попит), які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства.

Після оцінки загроз і можливостей фірми, за допомогою методів стратегічного аналізу, формулюються різні варіанти стратегії, виявляються позиції кожного альтернативного напряму діяльності. Потім вибирається краща стратегія залежно від місії і цілей фірми, перспектив розвитку, внутрішньої культури, факторів середовища, прийнятного рівня ризику і розробляється остаточний варіант стратегічного плану діяльності фірми.

Кожна ланка управління підприємством розробляє певну стратегію: стратегію іміджу підприємства (спостережна рада); загальні стратегії (правління підприємства); ресурсні і функціональні стратегії (функціональні підрозділи); продуктово-товарні стратегії (виробничі підрозділи).

Методи вибору генеральної стратегії, які застосовуються в міжнародній практиці можна розділити на дві групи: перша – при монопрофільній діяльності або вузькій номенклатурі продукції та послуг, що пропонуються підприємством (методи однопродуктового аналізу); друга – при диверсифікованому виробництві (методи "портфельного аналізу").

Можливі методи вибору генеральної стратегії характеризує схема подана на рисунку 7.3.

Можливі методи вибору генеральної стратегії підприємства (організації)

Рис. 7.3. Можливі методи вибору генеральної стратегії підприємства (організації)

Базова стратегія, як генеральний напрям, є стрижнем стратегічного плану підприємства. Згідно з циклом розвитку підприємства можна вибрати одну з таких базових стратегій:

  • зростання, що відображає намір підприємства збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень тощо;
  • стабілізації – у разі діяльності підприємства за відчутної нестабільності обсягів продажу та прибутку;
  • виживання – суто оборонна стратегія, що застосовується за умов глибокої кризи підприємства.

Конкретизація базової та альтернативних стратегій здійснюється на підставі розроблених функціональних і ресурсних стратегій (субстратегій).

До функціональних стратегій (субстратегій) відносять: виробничу стратегію; маркетингову стратегію;

До стратегій ресурсного забезпечення включають:

  • – стратегію кадрів і соціального розвитку;
  • – стратегію технічного розвитку (інноваційну);
  • – стратегію матеріально-технічного забезпечення;
  • – фінансову стратегію (підвищення ефективності виробництва);
  • – організаційну стратегію.

Маркетингова стратегія спрямована на обгрунтування керівництвом на перспективу пропозиції стосовно визначення номенклатури виробів та обсягів продажу на цільових ринках. Вибір цієї стратегії, у свою чергу, передбачає отримання відповіді на питання щодо пріоритетів діяльності, орієнтованої на максимізацію прибутку, збільшення частки присутності на ринку тощо.

Стратегія виробництва, що визначає головні пріоритети асортиментної політики фірми; завдання на забезпечення належної структури виробничих потужностей і рівня їхнього використання; співвідношення спеціалізації і диверсифікованості; вимоги до якості й обсягів виробництва продукції, до постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих.

Науково-технічна (інноваційна) стратегія, що констатує напрями і завдання виконання НДКР зі створення нових товарів і технологій їх виробництва. У її рамках визначаються пріоритети розробки проривних і модернізуючих технологій.

Інвестиційна стратегія задає пріоритети перспективної політики формування і використання інвестиційних ресурсів фірми, включаючи вкладення коштів в основний і оборотний капітал, у статутні капітали створюваних підприємств, на придбання цінних паперів.

Стратегія організаційно-економічного розвитку пов'язана з визначенням майбутнього статусу й організаційної структури підприємства; завдань удосконалення господарського механізму (методів планування, ціноутворення, зниження витрат); політики щодо структури акціонерного капіталу, інтеграції чи дезінтеграції компанії, внутрішньофірмового розподілу управлінських функції.

Фінансова стратегія формується з метою підвищення ефективності виробництва, орієнтована на отримання прибутку чи доходу від продажу і може бути реалізована шляхом збільшенням доходів чи зменшенням витрат.

Стратегія соціального розвитку, пов'язана з вибором пріоритетних напрямів підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, поступовим вивільненням персоналу з тих чи інших напрямів бізнесу; виявленням можливостей підвищення доходів працівників, зміцненням соціальної інфраструктури підприємства, поліпшенням охорони й умов праці.

Таким чином, кожна субстратегія, як правило, містить:

  • 1. Цілі, умови та основні напрями діяльності в тій чи тій сфері, кінцевий результат, який забезпечується шляхом втілення в життя ресурсних стратегій.
  • 2. Порядок і послідовність (у просторі і часі) вирішення якісних та кількісних завдань довгострокових планів; низка заходів, відповідно до призначення субстратегії, що забезпечить досягнення встановленої мети.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >