Інвестиційна діяльність у підприємстві

Важливою частиною фінансового менеджменту є прийняття рішень щодо інвестування виробництва. Інвестиції – це вкладення коштів в основні та оборотні фонди. Вони поділяються на чотири основні категорії: заміна застарілого й амортизованого обладнання; впровадження нових технологій і механізації виробничих процесів з метою зменшення собівартості одиниці продукції; розширення виробництва; виробництво нових видів продукції.

Особливості інвестицій полягають в тому, що віддачу від них одержують через певний період часу, а не відразу. Крім цього, інвестиції – це завжди значні суми коштів, і перш ніж їх вкладати, слід усе розрахувати. Значний вплив інфляції на процес інвестування.

Існує два методи зіставлення інвестицій у часі – метод нарощування і метод дисконтування. За допомогою першого методу дають оцінку наявним грошовим засобам на певну дату в майбутньому, а другого, навпаки, визначають цінність грошей на поточний момент, якщо відома їхня майбутня вартість.

У практиці фінансового менеджменту при вирішенні питань з інвестування поширеним є використання оцінки чистої поточної вартості грошових засобів. Переваги даного підходу полягають у можливості оцінювати кошти в часі, що дає змогу приймати рішення, враховуючи фактори впливу оподаткування та інфляції на ефективність капіталовкладень.

Етапами методу оцінки чистої поточної вартості є такі:

• 1. Визначення конкретних напрямів інвестування (придбання трактора, високоврожайних сортів рослин, худоби, автомобіля тощо).
• 2. Обчислення сум платежів готівкою, враховуючи суми позики й термін віддачі від інвестицій.
• 3. Встановлення надходження коштів за роками від даного виду інвестицій.
• 4. Визначення сум бажаного щорічного приросту коштів від інвестицій, враховуючи виплату процентів за кредит.
• 5. Розрахунок поточної вартості грошей і їх зіставлення з чистим доходом за роками, в результаті чого одержують поточну чисту вартість інвестицій.
• 6. Прийняття рішення про доцільність інвестування – якщо поточна чиста вартість позитивна, дохід від інвестицій більший за вартість інвестованого капіталу, то рішення має бути позитивним.

Види кредитів та джерела кредитування

Суб'єкти господарської діяльності в Україні можуть використовувати наступні форми кредиту: банківський (фінансовий), комерційний (товарний), лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.

На сьогодні кредитування сільського господарства здійснюється переважно комерційними (товарними) кредитами – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів, що використовуються у виробничому процесі. Його об'єктом можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

За умов комерційного кредиту у ролі кредитора виступають будь- які юридичні особи, пов'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг. Надається він лише в товарній формі. Основна мета цієї форми кредиту – прискорення реалізації товарів. Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, який підтверджує фінансові зобов'язання позичальника стосовно кредитора. У сучасних умовах функції векселя часто бере на себе стандартний договір між постачальником і споживачем, що регламентує порядок оплати реалізованої продукції на умовах комерційного кредиту.

Банківське кредитування має такі особливості:

• 1. Кредитором у даному випадку виступає банк або інша кредитна організація, яка здійснює такі операції для отримання прибутку.
• 2. Предметом договору банківського кредиту можуть бути лише кошти.
• 3. Обов'язкова платність, забезпеченість кредиту, цільове використання кредиту.

Договір кредитування при отриманні грошового кредиту, згідно із законодавством, можна укладати лише з банком або небанківською фінансовою установою (банківський кредит). Якщо договір укладається з іншою юридичною особою (зокрема, кредитною установою), повинен укладатися договір позики. Недодержання цієї вимоги призводить до визнання договору кредитування недійсним.