< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Стан екологічного менеджменту в Україні. Система екологічного менеджменту

Кожна держава піклується про збереження й ощадливе використання і відтворення природних ресурсів, працює над вирішенням протиріччя між потребами суспільства і можливостями природи, займається екологічною освітою і вихованням своїх громадян. Уряди країн виступають як представники народу чи агенти по управлінню охороною природного середовища. В Україні питаннями управління охороною природного середовища займаються державні, законодавчі, виконавчі і судові гілки влади. Законодавчі функції з питань охорони природи покладені на Міністерство екології та природних ресурсів України, яке наділене повноваженнями у сферах охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, раціонального використання, відтворення і охорони об'єктів тваринного і рослинного світу, відтворення та охорони земель, охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів. Окрім того, відомство забезпечує нормативно-правове регулювання розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.

В Україні прийняті наступні закони і кодекси з основних питань природокористування, збереження і відтворення, а також охорони природи: Земельний Кодекс (1990 р.); Закон про земельну реформу (1991 р.); Закон про охорону навколишнього природного середовища (1991 р.); Закон про охорону здоров'я народу (1992 р.); Кодекс про надра і переробку мінеральної сировини (1992 р.); Лісовий, водний, кодекси і Закон про охорону, використання і відтворення тваринного світу (1993 р.); Закон про охорону атмосферного повітря (1995 р.)

Урядом покладені обов'язки з охорони окремих частин біосфери на міністерства і державні комітети.

Закон про охорону навколишнього природного середовища визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Для України поняття екологічного менеджменту є досить новим і не закріпленим законодавчо. У той час як у міжнародній практиці вже є спроби його реалізації в практичних механізмах діяльності зі своєю правовою, нормативно-методичною й економікорегулюючою базою. При цьому система екоменеджменту і екоаудиту (СЕМА) розглядається як важіль регулювання забруднення, коли відповідальність і партнерство відіграють рівноправну роль в охороні середовища. Разом з тим, це ринково-орієнтований механізм, а не інструмент адміністративно-командної системи.

Початковим етапом розвитку екологічного менеджменту можна вважати розробку в 1992 р. Стандарту в галузі систем екологічного менеджменту BS 7750 (Specification for Environmental Management Systems), що був підготовлений і випущений Британським Інститутом Стандартизації відповідно до запиту Британської Конфедерації Промисловості.

У березні 1992 року Європейським Співтовариством були випущені "Вимоги до екоаудитування", підготовлені відповідно до п'ятої програми екологічних заходів ЄС, яка заснована на висновках і рекомендаціях доповіді Гру Брундтланд "Наше загальне майбутнє", та надає перевагу превентивним заходам і принципам розподілу відповідальності в охороні навколишнього середовища. Цьому сприяла поява в загальноєвропейській системі захисту навколишнього середовища і контролю над її забрудненням нового інструмента, відомого як система EMAS (Environmental Management and Audit System) – система екологічного менеджменту й екоаудиту.

У 1993 році були остаточно погоджені й опубліковані вимоги до створення Системи екологічного менеджменту й аудитування (Есоmanagement and audit scheme or EMAS); підприємства ж одержали можливість бути сертифікованими відповідно до вимог EMAS тільки з 1995 року.

Вважається, що моделлю для розробки європейського рекомендаційного документа EMAS (Environmental Management and Audit System) послужив британський стандарт BS 7750. Однак, багато експертів вважають, що майбутнє належить всесвітній системі стандартів, підготовлений міжнародним інститутом ISO.

Появу ISO 14000 – серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях називають однієї з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив.

З позицій міжнародних стандартів сформовано наступні визначення екологічного менеджменту.

У вітчизняній літературі (у тому числі, у перекладі документів ISO 14000) замість поняття "екологічний менеджмент" використовується термін "управління якістю навколишнього середовища", а в деяких випадках – "екологічне управління".

Відповідно до прийнятого в міжнародних стандартах визначення система екологічного менеджменту (СЕМА) являє собою частину загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів і вдосконалення екологічної політики.

Вперше термін "менеджмент" стосовно сфери вітчизняного управління природоохоронною діяльністю був застосований відомим українським вченим у галузі економіки й екології В.Я. Шевчуком.

Сьогодні, виходячи з найбільш істотних розходжень у поняттях "екологічне управління" і "екологічний менеджмент" у прикладному аспекті, фахівцями пропонуються такі визначення:

Екологічне управління – діяльність державних органів і економічних суб'єктів, головним чином, спрямована на дотримання обов'язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку і реалізацію відповідних цілей, проектів і програм. Екологічний менеджмент – ініціативна і результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на досягнення їхніх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності і екосправедливості. Таким чином, ефективний екологічний менеджмент забезпечує підприємству кредит довіри у відносинах з усіма зацікавленими в його діяльності сторонами, в чому і вбачається основна перевага екологічного менеджменту в порівнянні з традиційним формальним екологічним управлінням.

На практиці під екологічним менеджментом розуміється сукупність адміністративно-командних і ринкових важелів і стимулів, що забезпечують усвідомлену зацікавленість ресурсокористувачів у виборі найбільш ефективних управлінських рішень в сфері природокористування, у тому числі як на макро-, так і на мікрорівні. Тобто, екологічний менеджмент як поняття "частини загальної системи управління підприємством, що включає організаційну структуру, обкреслене коло відповідальності, управлінські процедури і процеси, а також ресурси, необхідні для визначення і впровадження екологічної політики підприємства", відповідає сутності міжнародних стандартів ISO 14000.

Для умов України необхідна відповідна адаптація цього поняття, з огляду на те, що без трансформації загальної системи управління природоохоронною діяльністю в цілому, тобто в масштабах країни, неможливо говорити про реформування системи управління на локальному рівні, тобто на рівні організацій.

В даний час можна стверджувати, що системи спонукальних стимулів впровадження СЕМА в Україні і за рубежем значно відрізняються. Для Заходу – це усвідомлене бажання підвищити свій імідж і увійти в число лідерів на ринку, що дає додаткові шанси одержати гарантію банку на кредит (позичку); в Україні – прагнення підприємства одержати в законодавчому порядку систему пільг (в оподатковуванні, кредитуванні, інвестуванні, соціальних програмах). Це пояснюється тим, що для українських ресурсокористувачів ще не сформувалося те сприятливе макросередовище, яке б спонукаю їх до самостійного пошуку дієвих управлінських рішень,.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >