< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методи управління якістю

Методи управління якістю включають: адміністративні (організаційно-розпорядчі), інженерно-технологічні, економічні та соціально-психологічні.

Організаційно-розпорядчі методи управління передбачають суворе дотримання нормативної документації підприємства, що відображається у постановах, наказах, стандартах і т. ін. Даний метод дієвий у випадку, коли система документації організації має чітко сформульовану, логічно та послідовно викладену інформацію, доступну для використання персоналом.

Інженерно-технологічні методи спрямовані на виготовлення та контроль якісної продукції, а також аналізування та корегування технологічних процесів, що супроводжують виробництво. Найбільш перспективним є автоматичний метод, який дозволяє мінімізувати вплив людського фактора та забезпечити виробництво якісної продукції.

Поряд із інженерно-технологічними методами все більшого застосування дістають статистичні методи управління якістю, які будуються на зборі, аналізі та оцінці статистичних даних, з використанням графічних методів (контрольні карти, діаграми, гістограми).

Важливе місце посідають і соціально-психологічні методи управління якістю. На наше переконання, успіх впровадження та підтримання системи управління якістю, а також постійне поліпшення результатів діяльності можливе лише при умові, коли весь колектив організації буде прагнути досягнути визначених цілей у області якості.

На особливу увагу заслуговують економічні методи управління якістю, які створюють економічні умови для підвищення якості продукції, враховують всі необхідні складові для фінансування діяльності в області управління якістю, ціноутворення на продукцію та послуги відповідно до рівня якості, господарські розрахунки, фонди економічного стимулювання тощо.

Методи управління якістю окремі науковці класифікувати наступним чином:

  • – класичні методи: 1. методи статистичного управління якістю; 2. цикл PDCA (Plan – Do – Check – Act); 3. концепція статистичного управління якістю (TQC – Total Quality Control); 4. концепція постійного поліпшення якості Дж. Джурана (AQI – Annual Quality Improvement); 5. методи Г. Тагуті;
  • – "нові методи": 1. концепція постійного поліпшення Кайзен (KAIZEN); 2. метод структурування функції якості QFD (Quality Function Development) або Концепція "Будинку якості" (Quality House);
  • 3. методологія "шість сигм" (б-δ);
  • – сучасні методи та інструменти управління організаціями, які можуть використовуватися в процесі створення системи менеджменту якості та засвоєння принципів TQM: 1. бенчмаркінг; 2. методи "точно – вчасно" Just – in – Time; 3. реінжиніринг бізнес-процесів (BPR – Business Process Reengineering); 5. методика функціонального моделювання бізнес-процесів (IDEFO); 6. збалансована система індикаторів ведення бізнесу BSC (Balanced Business Scorecard); 7. методологія АВС-АВМ-АВВ (Activity Based Costing / Activity Based Management/ Activity Based Budgeting).

У забезпеченні якості продукції на виробництві значну роль відіграють статистичні методи, які дозволяють виявити та розрізнити випадкові та систематичні відхилення, а також дослідити причини їх виникнення. Ще однією перевагою у застосування простих статистичних методів є зниження витрат внаслідок скорочення обсягу виробництва дефектної продукції, і як наслідок, уникнення витрат на переробку та задоволення рекламацій.

До статистичних методів належать: контрольний листок, діаграма Парето, причинно-наслідкова діаграма, гістограма, діаграма розкиду, розшарування даних і контрольна карта.

За основу ефективного виявлення та подальшого усунення невідповідностей у якості продукції, використовують сім інструментів статистичного контролю: контрольні листки, діаграма Парето, діаграма Ісіакави, контрольні карти, гістограма, діаграма розсіювання, діаграма послідовності дій.

Для отримання достовірної інформації для виміру показника якості потрібно враховувати сукупність складових: партія матеріалів, що використовується для виробництва одиниці продукції, верстат, на якому проходить обробка, працівник, що здійснює операцію виробництва, зміна, коли робилися виміри тощо. Найкраще для цього застосовувати контрольний листок.

Контрольний листок – це паперовий бланк, який містить попередньо надруковані контрольовані параметри, що полегшує точний упорядкований запис даних вимірів для подальшого використання. Контрольні листки використовуються для реєстрації розподілу вимірювального параметра в ході виробничого процесу та для реєстрації видів дефектів.

Найпоширенішим у Японії як статистичний метод управління є Діаграма Парето. Даний метод є простим у застосуванні та ефективним щодо виявлення та градації проблемних питань на виробництві за ступенем важливості. У працях ряду вітчизняних учених перераховані деякі із проблем, які можуть бути проаналізовані за допомогою діаграм Парето:

  • – якість (кількість дефектних одиниць продукції, та як наслідок суми втрат, що спрямовані на усунення або виправлення браку, кількість та зміст рекламацій, що надходять від споживачів);
  • – тимчасові фактори (втрати при зменшенні обсягу виробництва, час та кількість простоїв, аварій чи поломок);
  • – собівартість (аналіз звітно-фінансової документації, витрати на виробництво, що включають в себе витрати праці, управління, витрати на сировину та матеріали, грошові витрати);
  • – безпека праці (аналіз причин виникнення аварій та нещасних випадків);
  • – попит (аналіз попиту на продукцію різних видів).

За допомогою діаграмах Ісікави проводиться аналіз різних взаємопов'язаних факторів, що мають вплив на кінцевий результат певного процесу. Ці діаграми через специфічну побудову та вигляд часто ще називають "риб'ячий кістяк" або схема "причини-результат".

Існує багато видів контрольних карт та методів управління технологічними процесами. Але пропонують ділити контрольні карти відповідно до цілей та методів розрахунку на два класи: клас контрольних карт Шухарта та клас приймальних контрольних карт.

Широкого вжитку набули методи технічного проектування якості Тагуті (7 принципів Тагуті).

Результативним для зростання конкурентоспроможності підприємства є застосування методу "Розгортання функції якості" (quality function deployment, QFD), який призначений для трансформації бажань чи очікувань споживачів в першочергові характеристики продукції та виробничого процесу. Цей підхід вперше був використаний в Японії, зміст якого полягає у детальному визначенні технічних параметрів продукції та цілей проекту і обробку вихідної інформації за допомогою матриць, які іноді (за їх виглядом) називають "будиночком якості".

Для побудови "будиночку якості" необхідно зробити наступні кроки:

1. Визначення бажань споживача. Шляхом проведення "мозкового штурму" визначаються уподобання та очікування

споживачів щодо пропонованої продукції, пріоритетність яких оцінюється за п'ятибальною шкалою.

  • 2. Оцінка виробу. На даному етапі здійснюється порівняння оцінної продукції із продукцією найближчих конкурентів для визначення недоліків та переваг досліджуваної продукції. Оцінка проходить за п'ятибальною системою.
  • 3. Цілі проекту. Команда, що використовує метод розгортання функції якості, на даному етапі визначається із характеристиками продукції, які мають бути покращені, враховуючи пріоритети споживачів і сильні сторони продукції конкурентів, а також характеристики, які залишать без змін. Оцінка проводиться також за п'ятибальною шкалою і визначає "цільові значення".
  • 4. Технічні параметри/специфікація виробу. Цей крок передбачає виявлення взаємозв'язку між технічними параметрами, які залежать від бажань споживача та характеристиками виробу.
  • 5. Матриця взаємодії. На даному етапі визначається ступінь з якою технічні параметри впливають на бажання споживачів.
  • 6. Взаємодія специфікацій на виріб.
  • 7. Технічний аналіз. Проводиться аналіз та порівняння технічних параметрів в конкретних одиницях вимірювань досліджуваної продукції із продукцією конкурентів.
  • 8. Цільове значення. Визначають цільові значення продукції, які повинні бути покращені конструкторами.

Використання методу QFD передбачає визначення сильних та слабких сторін власної продукції у порівнянні з ідентичною продукцією конкурентів, та полегшує розуміння способів підвищення конкурентоспроможності через покращення технічних характеристик.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >