< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Механізм забезпечення розвитку виробництва сільськогосподарської продукції на основі маркетингового підходу

Враховуючи те, що складовими механізму маркетингового забезпечення діяльності підприємств є позиціонування на ринку, розробка та реалізація комплексу маркетингу з його товарною, ціновою, комунікаційною та збутовою політикою результативна система маркетингу аграрної сфери повинні охоплювати вирощування, збір, заготівлю, зберігання, транспортування, переробку і товарну доробку, оптову та роздрібну торгівлю. Роль маркетингу в сільськогосподарській діяльності, зокрема в галузі рослинництва, розробка його комплексу значною мірою залежить від особливостей агросфери, що лежать в основі відмінностей маркетингу товарів і послуг та маркетингу агропродовольчих товарів (таблиця 11.2).

Як бачимо, специфіка маркетингового менеджменту в аграрній сфері визначається залежністю економічних результатів від природних умов, особливого значення продовольчих товарів; неспівпадання робочого періоду та періоду виробництва, сезонності виробництва та отримання продукції; різноманітності форм власності і організаційних форм господарювання, ступеню участі державних органів в розвитку та підтримці агропромислового комплексу і його окремих галузей.

Численні дослідження науковців стосовно практики формування та функціонування системи маркетингу на вітчизняних підприємствах дають змогу виявити типові недоліки даного процесу, які включають здебільшого застосування окремих моделей маркетингу; відсутність комплексного підходу до побудови підрозділу маркетингу; використання окремих функцій маркетингу; обмеженість інформації; низький рівень знань і культури у використанні маркетингових інструментів тощо.

Управління маркетингом в сільськогосподарському підприємстві – це цілеспрямована діяльність підприємства по регулюванню своєї позиції на ринку за допомогою планування, організації, обліку, контролю виконання кожної фази позиціювально-дійової поведінки підприємства з урахуванням впливу закономірностей розвитку ринкового простору, конкурентного середовища для досягнення прибутковості і ефективності діяльності суб'єкта на агроринку.

Управління маркетингом в сільському господарстві є системою, яка включає чіткий функціональний розподіл праці, використання технічних засобів, управління якістю товару, а також психологію і культуру взаємовідносин.

Таблиця 11.2. – Основні відмінності між маркетингом товарів і послуг та маркетингом агропродовольчих товарів

Характеристики

Маркетинг товарів і послуг

Маркетинг агропродовольчих товарів

Мета маркетин

гової діяльності

Задоволення існуючих (потенційних) та індивідуальних потреб споживачів

Забезпечення продовольчої безпеки країни (регіону), задоволення потреб споживачів екологічно чистою продукцією через органічне виробництво

Цільові споживачі

Новатори, ранні послідовники, рання більшість, пізня більшість, відстаючі

Загальне коло споживачів

Товарна політика

Інноваційні розробки, модифікація товару, покращення рівня обслуговування клієнтів. Товар може бути відкладений на тривале зберігання залежно від інтенсивності і наявності попиту у визначений період часу

Вимагає від керівників швидких управлінських рішень, щодо збору, переробки, зберігання продукції незалежно від зміни попиту у визначений час, що в свою чергу впливає на потужність підприємств, транспортне та складське забезпечення тощо. Висока стабільність асортименту продукції доводить, що ефективність агросфери напряму залежить від сортів рослин і порід тварин

Цінова політика

Ціни формуються в умовах недосконалої конкуренції. Впливовими факторами є відносно високий рівень обороту коштів, достатній рівень ліквідності товаровиробників

Формування цін здійснюється в умовах, наближених до досконалої конкуренції; значний вплив факту взаємодоповнювавності основних галузей сільського господарства – рослинництва та тваринництва при визначенні ціни; низький рівень ліквідності та обороту коштів в с.-г. підприємствах

Збутова політика

Різноманітні канали збуту, характеризуються довжиною і широтою

Нерозвинена інфраструктура в сільській місцевості призводить до поєднання виробничих та соціальних проблем життя громади; обмежені канали збуту, що передбачають здебільшого посередників

Комунікаційна політика

Виставки, ярмарки, розпродажі, акції, реклама

Обмежена, продукція презентується на ярмарках, інформація розповсюджується через місцеві канали комунікацій

Зв'язок із споживачами

Тісна співпраця

Переважно через переробні підприємства

Процес прийняття рішень про придбання

Як правило вимагає попереднього обдумування про потребу і доцільність придбання

Не потребує обдумування та консультування, проте існує обмеженість через чітку визначеність і потребу, що пов'язано з біологічними і фізіологічними особливостями людського організму

При проектуванні системи управління аграрним маркетингом в галузі рослинництва слід враховувати такі методологічні принципи як: визначення стратегії виробництва продукції рослинництва, мети і завдань підприємства, сумісництво і виключення невластивих функцій, забезпечення цілісності системи за рахунок організації, гнучкості та адаптивності, оптимізація економічних, організаційних і функціональних параметрів системи, раціональний внутрішньо господарський та міжгосподарський розподіл маркетингових функцій і забезпечення їх ефективного виконання, надійність системи, яка гарантує достовірність, безперебійність і доступність інформації, а також точність та своєчасність маркетингових дій, здатність адекватно відтворювати виробничу, організаційну, управлінську, соціальну системи, сприйнятливість до швидких змін кон'юнктури ринку; чутливість до інновацій, економічність системи, оперативність прийняття маркетингових рішень та їх реалізація.

Специфіка маркетингової діяльності на агропродовольчому ринку відображається у складності самого ринку, який представлений декількома складовими: підприємствами сільського господарства, переробної промисловості, збутовими та посередницькими організаціями. Дослідження функціональних підсистем аграрного маркетингу переконливо доводить, що головним методологічним принципом дієвості останнього, тобто досягнення його кінцевої мети, є комплексність. Цей принцип означає, що будь-яке підприємство АПК одержить довгостроковий прибуток тільки за умови одночасної дії всіх функціональних підсистем на навколишнє середовище з одночасним врахуванням специфіки умов діяльності на ринку, які охоплюють сезонність виробництва, тривалість операційного та фінансового циклів, взаємозалежності виробничо-економічних і природничо- біологічних процесів, використання методів державного регулювання, існування великої кількості незалежних товаровиробників, високий рівень кореляції між якістю сировини, термінами і умовами збирання та її зберігання, транспортування, використання традиційних і нетрадиційних технологій, потреба у впровадженні системи управління якістю і безпекою готової продукції та сертифікації готової продукції, низька купівельна спроможність споживачів, високий рівень конкуренції, велика кількість асортиментних позицій, обмежений термін придатності продукції тощо.

Застосування системи аграрного маркетингу на підприємствах АПК потребує вибору оптимальної структури маркетингових служб, виходячи із розв'язання основних завдань – збору та аналізу маркетингової інформації, прогнозування і розробки альтернативних маркетингових стратегій та планів, оперативної роботи.

Аграрний маркетинг слід розглядати як систему взаємодії організації з навколишнім середовищем, оскільки стосовно вітчизняного підприємства останнє є дуже жорстким і потребує з боку керівництва відповідного комплексу заходів щодо пристосування до себе. Ефективна взаємодія підприємства може бути забезпечена за рахунок реалізації конкретних маркетингових функцій, серед яких:

  • – дослідження ринку продукції рослинництва – збір, опрацювання та аналіз інформації, що характеризує загальний обсяг і структуру попиту споживачів на продукцію рослинництва на конкретних сегментах ринку, рівень пропозиції й конкуренції, якісний склад покупців для визначення ринкової стратегії підприємства;
  • – планування асортименту продукції рослинництва – визначення структури і обсягів товарної рослинницької продукції, якості, упаковки товарів для розробки продуктової стратегії підприємства;
  • – просування продукції галузі рослинництва – комплекс заходів щодо стимулювання збуту рослинницької продукції з метою визначення політики комунікацій підприємства;
  • – ціноутворення на продукцію рослинництва – встановлення прийнятної ціни реалізації продукції галузі рослинництва, можливих її змін, співвідношення з цінами конкурентів для визначення цінової політики підприємства;
  • – розподіл продукції галузі рослинництва – вибір проміжних ланок на шляху руху продукції від виробника до споживача, оцінка форм і методів збуту та транспортування товарів з метою формування ефективної стратегії збуту;
  • – стратегічне та прибуткове планування бізнесу в галузі рослинництва – розробка маркетингових планів і програм для практичного втілення ринкової, продуктової, комунікаційної та збутової політики підприємства в галузі рослинництва.

Одним з головних чинників маркетингової діяльності виступає цільова спрямованість. Відповідно головна економічна ціль маркетингу будь-якого підприємства – як найповніше задоволення потреб споживачів та забезпечення в результаті певного прибутку і рентабельності на певному часовому проміжку.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >