< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості праці менеджера рослинницької галузі

Розвиток сільськогосподарського виробництва в умовах ринку багато в чому визначається сукупним ефектом управлінських кадрів – керівників та фахівців. Мстою трудової діяльності останніх є підвищення ефективності виробництва, яка виявляється у збільшенні валового приросту тварин, збору зернових, підвищенні продуктивності працівників, пониженні витрат кормів і добрив на одиницю продукції, підвищенні рівня якості продукції, що реалізується, та в інших показниках.

Основними показниками ефективності праці, зокрема керівника рослинницького цеху та апарату рослинницького цеху повинні стати: 1. врожайність основної виробничої культури (показник, який характеризує керівника рослинницького цеху (головного агронома) як фахівця); 2. наявність у грунті гумусу (земля – незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, в її раціональному використанні зацікавлені не лише сільгосппідприємства, а й суспільство в цілому); 3. витрати цехового апарату; 4. кормозабезпечення на 1 умовну голову худоби кормами на стійловий період.

Проблема поліпшення умов праці в сучасних умовах господарювання в сільському господарстві є найбільш невирішеною і потребує негайного, докорінного покращення. Останніми роками прослідковується тенденція до погіршення умов праці працівників сільського господарства, що зумовлює погіршення здоров'я селян та зростання рівня травматизму. Праця у цій галузі набуває шкідливого характеру і тягне за собою негативні наслідки не лише для сільського населення, а й для всього суспільства.

Тому, одним з головних завдань менеджменту є неодмінне покращення умов праці і відпочинку керівників сільськогосподарських підприємств та їх підлеглих, які у сільському господарстві працюють фактично в однакових умовах (в період посівної кампанії, збору врожаю, інших окремих технологічних операцій при вирощуванні продукції рослинництва керівник більшу частину робочого дня проводить на полі). Проблеми незадовільних умов праці в аграрному секторі в майбутньому призведуть до погіршення здоров'я працюючих, що в свою чергу поглиблюватиме негативні економічні і демографічні процеси. Гуманізація праці має стати обов'язковою умовою розвитку підприємств, особливо тих, хто організовує працю. Для покращення умов праці у сільському господарстві необхідно:

  • 1. Проводити оцінку санітарно-побутових умов праці працівників сільськогосподарських підприємств та проводити атестацію робочих місць. Сюди входить: забезпечення оптимальної температури й освітлення, відповідна вологість, загазованість повітря, шум і вібрація, забезпечення працівників відповідним спецодягом та взуттям, індивідуальними засобами захисту. Для працівників галузі рослинництва створювати відповідні умови праці в польових умовах. Відповідно необхідно обладнати побутові приміщення ((дальні, кімнати загального користування, кімнати відпочинку), які б надавали можливість керівникам і всім працівникам сільського господарства працювати ефективніше за будь-якої погоди;
  • 2. Удосконалювати режим роботи сільськогосподарських керівників і всіх працівників, оскільки ця галузь має свою специфіку – сезонний характер виробництва і певною мірою залежить від природно-кліматичних умов. У першу чергу це відноситься до галузі рослинництва, оскільки у період "пік" потрібна максимальна участь керівника (через прийняття ефективних управлінських рішень) та кількість працівників.

Оскільки робота в галузі рослинництва відбувається на відкритій місцевості у спекотний період, де температура повітря деколи досягає +30-35°С, доцільно встановлювати перерви і двозмінний графік роботи, максимально захистити людей від спеки, яка припадає на період з 1230 до 1430 і запропонувати в даний період такий графік роботи: І зміна з 500 до 1230, II зміна з 1430 до 2200 за умов шестиденного робочого тижня. Після впровадження таких заходів можна передбачати, що не тільки зросте продуктивність праці, але і покращиться здоров'я сільських працівників;

3. Механізувати більшість виробничих процесів. У сільському господарстві, особливо в підприємствах приватної форми власності (в т.ч. фермерських і малих за розмірами господарствах), в останні роки, різко зросли затрати ручної праці, що свідчить про недостатнє забезпечення аграрної галузі засобами виробництва та недосконалі умови праці сільського населення навіть тоді, коли селяни стали повноправними власниками землі.

Слід зауважити і на іншій актуальній проблемі аграрної сфери. Більшість сільськогосподарських працівників, які є висококваліфікованими працюють на рівні з працівниками, які не мають відповідної кваліфікації, при цьому отримуючи однакову заробітну плату. Низька заробітна плата у галузі сільського господарства негативно впливає на мотивацію як керівників так і інших працівників сільського господарства.

Крім того, доцільно вдосконалити мотиваційний механізм аграрних підприємств тим самим заохотити молодь вступати до аграрних вузів на сільськогосподарські спеціальності, поповнювати свої знання, вивчати найсучасніші технології, впроваджуючи їх у виробництво.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >