< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Структура моралі

Мораль, будучи сферою суспільних відносин і способом регуляції суспільних відносин, включає в себе психологічні властивості індивідів і моральнісні мотиви та цінності, правила та чесноти тощо. З цього можна зробити висновок, що структура моралі багатоярусна та багатопланова, тому існує декілька варіантів її структури:

  • 1. Біологічний – розглядає мораль на рівні окремого організму й на рівні популяції.
  • 2. Психологічний – розкриває психологічні механізми, що забезпечують виконання моральнісних норм.
  • 3. Соціологічний – з'ясовує суспільні умови, в яких складається моральність та роль моралі для підтримки стійкості суспільства.
  • 4. Нормативний – формулює мораль як систему обов'язків, приписів, ідеалів.
  • 5. Особистісний – передбачає ті самі ідеальні уявлення в особистісному аспекті, як факт індивідуальної свідомості. Напряму пов'язаний з етикою перфекціоналізма.
  • 6. Філософський – являє мораль як особливий світ, світ смислу життя та призначення людини.

Розглядаючи мораль з різних боків, потрібно зауважити, що структурування моралі дуже умовне. В той же час найбільш простий варіант структури моралі був позначений ще в давнину. Оскільки, з одного боку, мораль – поняття, переконання, наміри, а з іншого – вчинки, то це дозволяє виділити як структуру моралі основні три елементи: моральна свідомість, моральна діяльність та моральне відношення.

Моральна свідомість є духовною стороною моралі та структурно характеризується наявністю ієрархії моральних цінностей; моральнісних уявлень; моральних поглядів; моральнісних переконань і мотивів, які виявляються у вчинках та поведінці, моментів раціонального та емоційного. Проте ми можемо звернутися й до іншого варіанта структури моральної свідомості, в якому виділяють три компонента: по-перше, нормативний, до якого відносяться моральнісні знання, моральнісні поняття, принципи, ідеї, що виражають вимоги суспільства до поведінки людей та стали надбанням особистості, по-друге, оціночний, до якого входять оцінка та самооцінка, ідейно усвідомлені оціночні критерії, які використовує особистість у практичній діяльності, і по-третє, регулятивний, до якого відносяться почуття, відношення, переконання та інші компоненти свідомості, що впливають на поведінку людей.

Розглядаючи різноманітні підходи вчених до визначення структури моральної свідомості, можна окреслити загальні структурні компоненти, характерні для кожного з них. До таких структурних компонентів моральної свідомості, попередньо згрупувавши їх, ми відносимо:

  • – когнітивних моральнісні уявлення, поняття, знання;
  • – світоглядний: моральні переконання, ціннісні орієнтації, відношення та інтерес до моральних проблем;
  • – поведінкових моральний мотив і моральні відношення;
  • – емоційний: моральнісні почуття.

Важливим структурним компонентом моральної свідомості є інтереси. Вони активізують діяльність, відіграють важливу роль у спрямуванні особистості. Інтерес як вибіркова спрямованість особистості на ті чи інші об'єкти виражається у прагненні пізнати їх і виступає важливим мотивом моральнісної поведінки людини.

Ускладнення механізмів регуляції поведінки, що відображається моральною свідомістю, можна представити й у вигляді іншої низки понять: моральні норми – моральні якості – моральні принципи – моральні ідеали.

Моральна норма є найпростішою формою моральної вимоги, вона наказує чи забороняє поведінку певного типу ("кажи правду!”, "не вкради!" тощо).

Поняття "моральна якість” у логічній структурі моральної свідомості є більш складним утворенням. Відображаючи полярність морального світу, воно включає в себе два інших поняття: "чесноти" та "вади”. На відміну від норм, на цьому рівні не фіксуються конкретні накази чи заборони, оскільки наділена чеснотами людина здатна самостійно приймати рішення.

Ще більш узагальнено моральна свідомість виражає себе в понятті "моральний принцип", позначаючи в ньому таку стратегічну установку, яка може виступати критерієм виміру окремих моральних феноменів.

І, нарешті, найбільш абстрактний і складний шар моральної свідомості пов'язується з поняттям "моральний ідеал", бо саме він синтезує в собі уявлення про "морально вище".

Можна також сказати, що моральна свідомість функціонує на двох рівнях: емоційно-чуттєвому та раціональному. На емоційно- чуттєвому рівні моральної свідомості проявляються ставлення людини до інших людей, до самої себе, до суспільства. Моральні почуття до інших людей (любов, ненависть, симпатія, антипатія тощо), до самої себе (гідність, себелюбство і т. д.), до суспільства (патріотизм, почуття суспільного обов'язку тощо) характеризують моральне обличчя людини та культуру його моральних почуттів.

Раціональний рівень моральної свідомості являє собою систему етичних принципів, знань про норми поведінки, що є теоретичним обґрунтуванням моральності. Найвищим вираженням формування раціонального рівня моральної свідомості є переконання. Наявність переконань є свідченням того, що людина усвідомлює необхідність слідувати належному в моралі.

Емоційно-чуттєвий та раціональний рівні моральної свідомості взаємодіють один з одним. Багато моральних норм і принципів проявляються на кожному з цих рівнів. Деякі моральні поняття (добро, зло, обов'язок, відповідальність тощо) проявляють себе не лише на рівні почуттів, але й на рівні переконань.

Роль почуттів і розуму однаково важливі в моральній свідомості. Ще Сократ і Платон відмічали важливу роль розуму в моральному житті людини. Дійсно, на раціональному рівні моральної свідомості формуються поняття, переконання про добро та зло, справедливість, обов'язок, відповідальність. Проте, хоч розум виробляє стратегію моральнісної поведінки, виникають такі ситуації, у яких необхідна допомога моральнісних почуттів (милосердя, совість, обов'язок та ін.). Це особливо необхідно в тих ситуаціях, коли людина не має ще чіткої моральнісної стратегії поведінки, коли вона не знає, як правильно вчинити.

Стаючи носіями моральної свідомості, реалізуючи тенденції в її розвитку, індивіди підносяться до моральної діяльності відповідно до вираженої в нормах міри людяності, яка існує для них у формі категоричного імперативу, регламентована моральними цінностями й принципами моральної свідомості. Будучи виразниками моральної свідомості, індивіди розвивають її відповідно до збагаченої тепер моральної діяльності, реалізуючи в такий спосіб її тенденції до рівня їх загального освоєння. Такий хід розвитку, збагачення норм, моральних цінностей, принципів – не одномоментний акт, а процес, у якому здійснюється становлення людини.

Отже, мораль існує не лише на рівні свідомості. Моральніші почуття, поняття, переконання проявляють себе в різноманітних діях, тобто в реальних вчинках людей, в тому числі в їх професійній діяльності. Практичний аспект моралі знаходить вираження в усіх сферах людської діяльності (духовній, професійній, побутовій, екологічній, політичній, науковій тощо).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >