< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Найвищі моральні цінності та ціннісні орієнтації у житті людини

Сутність моральних цінностей

Судження про цінності ввійшло в науку про людську поведінку порівняно пізно (середина XIX ст.). Філософське осмислення природи і суті цінностей привело до створення аксіології (від грецьк. axios – цінність), філософського вчення про цінності. Аксіологія входить принципово важливою частиною в структуру низки філософських соціологічних концепцій – неокантіанськи-веберівської, феноменологічно-інтеракціоністської і позитивістської орієнтації. В соціології проблему цінностей ввів Макс Вебер. Аналізуючи дії індивідів, Вебер виходив з неокантіанської передумови, за якою кожний людський акт стає осмисленням лише у взаємодії з цінностями, у світлі яких визначаються норми поведінки людей та їх мета.

Сучасне людство стало мислити світоглядно і філософськи, найчастіше саме не усвідомлюючи це. Це не від доброго життя. У всякому разі, не від спокійного життя. Ядерні та екологічні апокаліпсиси, національні відродження і націоналізм, різноманітний, строкатий плюралізм способів життя, мети, стилів, самовідданість трибунів і безглуздя терористів, сепаратизм, мільярди біт інформації, що потрапляє у вуха та очі з телеекранів, паморочить голови, але й розворушує мозок, – ця загроза розпаду вимагає зосередженості. XXI сторіччя перестало сміятися над романтичними питаннями про сенс життя, які були дуже важливими для мислителів минулого. Питання цінності життя знов і знов набувають значущості. Поняття цінності є людська, соціальна категорія: з її допомогою вимірюються всі предмети та явища, суспільні та природні. Людина є міра всіх речей, справедливо стверджував давньогрецький філософ-софіст Протагор, але інструментом виміру, мірилом виступають цінності. Поняття цінність – ідеал, мета, спрямованість. Світ цінностей – світ належного.

Як правило, поняття цінність має два значення: перше – цінність – будь-яке матеріальне або ідеальне явище, що має значення для людини, заради якого вона докладає зусиль, тобто цінністю є те – заради чого люди живуть, діють, здійснюють (творять) вчинки; друге – цінність – властивість, ознака явища, характеристика чогось значущого для людини.

Класифікація цінностей можлива за багатьма критеріями: за об'єктивними характеристиками явищ (матеріальні, духовні); за суб'єктами (цінності суспільства, народу, нації, соціальної спільноти, політичної партії, колективу, індивіда); за типами потреб (інтересів) суб'єктів (економічні, політичні, моральні, релігійні, естетичні тощо). Поділяють цінності на термінальні (цінності мети), до яких люди прагнуть заради їх самих (краса природи, мистецтво, творчість, кохання, дружба, самореалізація, служіння Богу, служіння своєму народу, Батьківщині тощо) та інструментальні (цінності засобів), за допомогою яких можна реалізувати матеріальні, духовні цінності (вихованість, дисциплінованість, незалежність, працелюбство, сміливість, чесність, терпимість, тверда чи сильна воля тощо). У системі духовних цінностей важливе місце посідають моральні. Вони виступають основою та критерієм для формування моральної оцінки та шкалою для співставлення оцінки явищ життя, вчинків людини. Моральні цінності є добром і для людини, яка здійснює їх вибір, і для її оточення, на яке цей вибір впливає. У процесі міжособистісних стосунків цінностями виступають добро і справедливість, що орієнтують на створення умов, за якими забезпечується мир і злагода між людьми, захист людського життя. Добра воля не тільки просвітлюється змістом, що випромінюють вищі моральні цінності, але й стверджує їх у світі, у всіх сферах людського буття.

Отже, вищим, абсолютним критерієм та основою моральних цінностей є необхідність розвитку й самоствердження цінності людського життя, визнання та забезпечення прав і свобод особи. Цінності моральні можуть стати фактором морального ставлення до дійсності, тільки коли реалізуються в процесі реальної поведінки, вчинках людей. Саме у практичній діяльності, у конкретних вчинках людина реалізує моральні цінності. У суспільстві формуються й відтворюються різні системи цінностей, що вимагає від особистості визначитися, зорієнтуватися на якісь з них, ставить її у становище постійного вибору, віддання переваг тим чи іншим цінностям, що відповідають її уподобанням, інтересам, тобто орієнтація на певні цінності є ставленням людини до звичаїв, традицій, норм, принципів, ідеалів тощо. Ціннісні орієнтації – це соціально-психічні утворення свідомості, самосвідомості особистості, що стають базою мотивів соціально-психологічних настанов, відповідних дій, вчинків, основа спрямованості діяльності людини, її соціальної, моральної активності.

Найважливіші для діяльності індивіда моральні цінності склалися в систему ціннісно-моральної орієнтації, нерозривно пов'язаної з категоріями моралі. Моральні категорії мають парно-співвідносний (біполярний) характер. Приклад цього – добро і зло.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >