< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Фізико-хімічні параметри родючості земель та їх оцінка

Фізико-хімічні параметри родючості земель визначають кислотність га лужність грунтового розчину, поводження легкорозчинних солей, поглинальну здатність грунтів. Ґрунтові розчини за визначенням О.Н. Соколовського є "живою плоттю грунту", оскільки вони являють собою інтегральний показник процесів та режимів, що відбуваються в грунті.

Водень і кальцій, як найбільш важливі катіони грунтового розчину визначають, в основному, екологічне середовище для вирощування рослин. Співвідношення вільних іонів Н+ і OH- у грунтовому розчині створює реакцію середовища, що є важливим показником та властивістю для його Характеристики й дуже впливає на ріст і розвиток рослин. Для кількісного визначення реакції середовища застосовують pH водного розчину – показник від'ємного десяткового логарифма активності Водневих іонів розчину, тобто pH=-lga H+.

pH грунтових розчинів коливається в межах 4-Ю, що залежить від типу грунтів та їхніх різновидів. Проте нині в результаті антропогенних впливів відбувається деяке вирівнювання реакції грунтів за рахунок підвищення pH кислих Грунтів при вапнуванні й деякого зниження pH грунтів чорноземного ряду за рахунок їхньої декальцинації.

Існує таке групування грунтів за реакцією середовища (В.Ф. Вальков, 1986):

pH ґрунтів

Середовище

4,0-5,0

Різко кисле

5,0-6,0

Сильно кисле

6,0-6,5

Слабкокисле

6,5-7,5

Нейтральне

7,5-8,5

Слабколужне

8,5-10,0

Сильнолужне

Зі значенням pH тісно пов'язані як фізичні, фізико-хімічні, так і біологічні явища в грунтах, тобто структура, поглинальна здатність грунту, рухливість поживних речовин і їхнє надходження в рослину. Інтенсивність біологічних процесів великою мірою залежить від реакції середовища. Процеси нітрифікації, денітрифікації, фіксації азоту також протікають у строгій залежності від pH грунтів. Існують такі види Грунтової кислотності: реакція грунтового розчину, або актуальна кислотність, і потенційна кислотність.

За аналогією з формами кислотності розрізняють актуальну й потенційну лужність грунтів. Перший вид лужності характеризує грунтовий розчин і зобов'язаний наявності в грунті гідролітично лужних солей; другий – властивість твердої фази ґрунту, яка притаманна солонцюватим ґрунтам, що містять обмінний натрій. Крім карбонатів, найпоширеніших компонентів, що створюють лужність ґрунтів, є й інші сильні основи – фосфат- і сульфід-іони, силікати та борати.

У зв'язку 3 великою залежністю реакції середовища, кислотності й лужності від природних факторів у різних агроландшафтах і ґрунтах установлюються певні їхні значення. Тому реакція середовища – основний показник зональності ґрунтових процесів. Проте, крім зональних відмінностей умов ґрунтоутворення, спостерігаються і відмінності всередині самого агроландшафту, що в значній мірі пов'язано з місцевою геоморфологією. Тому в понижених агроландшафтах лісостепової і степової зон порівняно з підвищеними елювіальними рівнинами, pH помітко підлужується за рахунок збагачення цих ландшафтів карбонатними і хлоридно- сульфатними акумуляціями, що зумовлює утворення галогенних ґрунтів. Водночас на всіх понижених ландшафтах лісової зони та Полісся, де значну участь в ґрунтоутворенні беруть іони Н+, AL3+, Fe2+, утворюються ґрунти й болота з кислою реакцією.

Оптимальний інтервал pH для більшості сільськогосподарських культур коливається в межах 6,5-7,5. Підвищена кислотність і лужність шкідливо впливають на ріст і розвиток рослин. Відомо, що при рН<4 розвиток рослин значно пригнічується через високу кислотність, а при рН>8,5-9 – високу лужність.

Кальцій – найважливіший катіон ґрунтового поглинаючого комплексу й ґрунтового розчину і має велике значення у визначенні екологічних властивостей ґрунтів. Численними дослідженнями встановлено, Що цей елемент впливає на властивості ґрунту й основні життєві функції рослин. Активність вільних іонів Н+ чи реакція середовища, а також рухливість алюмінію знаходяться в повній залежності від насиченості колоїдів ґрунту кальцієм. Кальцій сприяє утворенню міцної грудочкуватої структури ґрунту, переходу важкорозчинних сполук (фосфати алюмінію і заліза) у розчинні, доступні для рослин.

Ґрунти України мають такі показники Са-іонів (аСа мгекв/л): темно-каштанові, чорноземи південні, чорноземи звичайні перехідні до південних – 12,51±0,63; чорноземи потужні середньогумусні – 8,09±0,35; чорноземи звичайні – 7,26±0,43; чорноземи опідзолені – 6,18±0,39; темно-сірі лісові – 4,15±0,50; сірі лісові – 3,28±0,28; чорноземи потужні малогумусні – 2,62±0,11. Наведені дані одержані за методом М.К. Крупського, Г.М. Александрово!', Д.М. Губарєвої (1967 р.). А.Т. Цуриков (1977р.), використовуючи цей метод, розробив класифікацію ґрунтів щодо забезпеченості кальцієм, засновану на активності іонів: рСа<1,8/>31,7 мг екв/л – надлишкова; 1,8-2,0/20,0- 31,7 – висока; 2,0-2,2/12,6-20,0 – підвищена; 2,2-2,4/8,0-12,6 – середня; 2,4-2,6/5,0-8,0 – низька; >2,6/<5,0 мг екв/л – дуже низька, Таким чином, відповідно до вказаної класифікації ґрунти України в основному низько і середньо забезпечені кальцієм.

Нині намітилася тенденція до декальцинації орних грунтів, що може мати негативні наслідки для екології сільськогосподарських рослин. Зниженню запасів кальцію в грунтах сприяє зростаючий його винос із врожаєм, поліпшення дренованості полів, зрошення тощо. Інтенсивні методи ведення сільськогосподарського виробництва призведуть до дедалі зростаючої декальцинації та підвищення кислотності не, тільки кислих, але й слабокислих і нейтральних грунтів України.

Внесення кальцієвмісних речовин на слабкокислих та нейтральних грунтах Лісостепу України необхідно розглядати не як прийом нейтралізації грунтової кислотності, яка у згаданих грунтах практично відсутня, а як додаткове застосування кальцію, за допомогою чого посилиться активність іонів кальцію в ґрунті, зросте кількість обмінного кальцію і як наслідок цього призупиняться подальше зниження pH грунтових розчинів й поява обмінної кислотності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >