< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні напрями водокористування

Сучасне промислове виробництво пов'язане з дуже широким використанням води як пароутворювача, розчинника, промивного засобу, теплоносія і охолоджувача. Прісна вода у зростаючих обсягах використовується для комунально-побутових потреб населення, зрошення земель. Тому проблема чистої води стала однією з найважливіших проблем розвитку продуктивних сил.

Обсяги водоспоживання в Україні в 1965-1990 pp. різко зросли, зокрема на зрошення. В 1965 р. площа зрошуваних земель в Україні становила 540,3 тис. га, осушених земель – 1372,8 тис. га. У 1989 р. площа зрошуваних земель перевищила 2,6 млн. га, а осушених – 3,2 млн. га. Основний обсяг меліоративних робіт в Україні виконано в 1976-1985 pp., коли в дію було введено 42% зрошуваних і 43% осушувальних систем. Зі збільшенням площ зрошуваних земель зростали і об'єми води, яка подавалась на поля.

На кінець 1960 р. у промисловості використовувалось до 75% усього водоспоживання. Проте з ростом водоспоживання у сільському господарстві на зрошення уже 1975 р. частка промисловості зменшується до 58%, а потім поступово і до 45-42%. Це сталося за рахунок збільшення використання води не лише в сільськогосподарському виробництві, а й певною мірою у комунальному господарстві, частка якого зросла від 6,3% у 1960 р. до 13% і більше в другій половині 80-х і на початку 90-х років XX століття.

Одним із головних, а може і найголовніших, завдань водного господарства є забезпечення комунального водоспоживання. До нього належать потреби води для населення, підприємств побутового і комунального господарства, сфери обслуговування населення, а також промислових підприємств у населених пунктах, що підключені до місцевих водопроводів. Обсяг комунального водоспоживання залежить від кількості жителів, ступеня впорядкованості населених пунктів та кліматичних умов. Згідно з діючими нормативами підраховано, що для забезпечення всіх особистих потреб людині необхідно 150-200 л води на добу, для дії комунальних підприємств і всіх служб у місті – ще 150-200 л води на добу на одного жителя.

Отже, основними напрямами водокористування є забезпечення потреб населення у питній воді, промисловості для забезпечення технологічних потреб і сільського господарства для зрошення та інших потреб.

Крім цих основних напрямів, природні води використовуються для вироблення електроенергії на гідроелектростанціях, для водного транспорту, рибництва, відпочинку, туризму і спорту тощо. Найбільш раціональне використання водних ресурсів і водних об'єктів забезпечується при комплексному підході із урахуванням його екологічних аспектів.

Об'єм свіжої води, що забирається з природних джерел, від 1960-го по 1985 р. зріс більш як у 2 рази (2,3). Щорічний приріст об'єму води, що забиралась, становив у середньому 800 млн. м3. У 1980-1992 pp. загальний забір води перевищував 30 км3/рік, сягнувши найбільшої величини (35,6 км3) у 1990 р. Протягом 1991-1999 pp. загальний забір води з водних об'єктів зменшився на 45% (на 15,9 км3) – від 35,6 км3 у 1990 р. до 19,7 км3 в 1999-му. За період з 1980-го до 1999 р. частка забору води з прісних поверхневих джерел у загальному заборі води змінювалась переважно в межах 80-82%, підземних джерел – 15-18% і морської води – 3-4%. Звертає на себе увагу висока частка – від 31 до 50% – безповоротного водоспоживання і втрат води при її транспортуванні від джерела водопостачання до споживача. Це величезні цифри: 8,04-16,4 км3 води. Ця вода зрештою потрапляє до атмосфери через випаровування і до підземних вод шляхом фільтрації чи інфільтрації. З усього обсягу використаної води в 1980 р. на господарсько-питні потреби припадало 13%, на виробничі – 61, на зрошення – 21, для сільськогосподарського водопостачання – 5%. У 1999 р. ці цифри становили відповідно 27, 50, 18 і 5%.

Якщо розглядати тільки кількісний бік водозабезпечення, то реалізація ряду можливих заходів щодо збільшення доступних для використання водних ресурсів, а також заходів, спрямованих на більш раціональне використання води, дозволить до 2020 р. задовольнити водопотреби галузей економіки України.

Гострою в країні залишається проблема забруднення поверхневих та підземних вод. Забруднюючі речовини надходять у водні об'єкти зі стічними водами, поверхневим стоком із території міст, підприємств та сільськогосподарських угідь, а також з атмосферними опадами. Головними забруднювачами водних ресурсів є комунальне та сільське господарство, хімічна, металургійна й добувна галузі промисловості.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >