Гендерна коректність і гендерна чутливість на противагу сексизму

Прибічники й прибічниці гендерної рівності, феміністи й феміністки однозначно проти сексизму (від англ, sex – стать) – дискримінації людей за ознакою статі. Дискримінація може проявлятися у словах або вчинках. Сексисти приписують жінкам або чоловікам певні специфічні якості та не беруть до уваги реального різноманіття якостей чоловіків і жінок. Чоловіки в інтерпретації сексистів часто постають сильними фізично та із сильними аналітичними здібностями, але такими, яким бракує турботливості й чутливості; жінки – слабкими фізично та емоційними, що заважає аналітиці, але турботливими та чутливими.

Протилежністю сексистським словам та вчинкам є гендерна коректність і гендерна чутливість – такі твердження й практики, у яких уникають стереотипізації чоловіків і жінок та сприяють рівним можливостям людей незалежно від їхньої статі^[1]. Гендерна коректність і гендерна чутливість важливі на кожному етапі проектної роботи громадської організації: під час планування, реалізації та звітування.

Погляньте на ілюстрації до цього видання. У ньому як серед дослідників, так і серед замовників досліджень представлені як жінки, так і чоловіки, щоб не залишати читача з оманливим враженням, буцімто серед дослідників або громадських активістів мають домінувати люди певної статі (це враження, найімовірніше, буде підсвідомим – ви ніколи про нього не задумаєтеся). Знаки, що повторюються у виданні, зумисне зроблені по можливості гендерно нейтральними, щоб не створювати ілюзії, буцімто книга адресована насамперед жінкам або насамперед чоловікам.

На жаль, понині в дитячих казках активні, ініціативні персонажі здебільшого чоловічої статі: вони розбираються в ситуації, приймають непрості рішення та докладають неабияких зусиль для досягнення результату. Жіночі ж персонажі здебільшого чекають на те, коли їх знайдуть і порятують чоловічі. У кращому разі вони творять дива в образах чаклунок і фей. Психологи та соціологи стверджують, що це має неабияке значення для формування особистості дитини: дівчата змалечку на підсвідомому рівні звикають до того, що активність й ініціативність – прерогатива хлопчиків, а це пізніше стає на заваді вияву природних талантів і схильностей дівчат.

Фахівці з гендерних студій могли б висловити таке побажання до цього видання: посилити вживання фемінітивів – слів у жіночому роді, які традиційно вживані в чоловічому, хоча можуть позначати як чоловіків, так і жінок. Наприклад, чергувати соціологиня та соціолог, фахівчиня та фахівець, дослідниця й дослідник, замовниця й замовник, керівниця та керівник. Адже жінок змалку не випадково оточує лексика чоловічого роду: учні, студенти, лікарі, вчителі, директори, начальники, професори, юристи, пожежники тощо. Так склалося тому, що такою професійною діяльністю дійсно раніше займалися майже виключно чоловіки. Переваги й проблеми вживання фемінітивів – окрема тема, що виходить за межі цього видання. Однак поза жодними сумнівами є те, що принципово важливо забезпечити присутність чоловічих і жіночих персонажів у просвітницьких матеріалах будь-якого проекту, якщо за змістом вони орієнтовані на людей обох статей. На думку автора (авторки!), не має критичного значення, як саме це зробити: через фемінітиви, особливості вживання займенників (він/ вона), персонажі різної статі, гендерно збалансовані ілюстрації або всі ці прийоми разом.

Наприклад, у цьому виданні окрім гендерно збалансованих ілюстрацій нерідко застосований прийом із займенниками, який допомагає підкреслити, що йдеться або про чоловіка, або про жінку. Наведемо приклади таких цитат із тексту, виділивши курсивом відповідні займенники:

"Понад те, коли правник погляне иа мету вашого проекту, в рамках якого потрібно було здійснити аналіз правового акта, він чи вона може виявити, що насправді вам варто було аналізувати зовсім інший документ".

"Добрий фахівець із соціальних досліджень, навіть маючи широкий спектр компетентності, з легкістю скаже вам, із яких методів він/вона НЕ спеціалізується".

Варто зауважити, що українська мова дає унікальну можливість для гендерного балансу під час викладу: поняття "людина" виражене словом жіночого роду, на відміну від багатьох інших мов світу. Тож, оповідаючи про людину, ми даємо собі додаткову нагоду частіше писати про "неї", а не лише про "нього" (фахівця, дослідника, замовника).

Дехто з уважних читачів слушно запитає: "Наскільки стилістично коректним можна вважати словосполучення “автор вдячна" або “автор планувала”, на які можна натрапити в цій книзі? Адже, навіть якщо йдеться про жінку, виникає родова неузгодженість між словами. Ми ж не кажемо: "Людина зробив зауваження", коли маємо на думці чоловіка".

З погляду цінності гендерної рівності, якщо говоримо про посади або фахові ролі, є цілком прийнятною адаптація роду дієслова до статі людини, про яку йдеться. Адже посади та фахові ролі мають чоловічий рід саме тому, що формувалися за часів домінування патріархатних поглядів і практик. Якщо таку адаптацію не здійснювати, професійні жінки лишатимуться "невидимими" в нашому викладі. Згадаймо слово "голова" в тому контексті, коли йдеться про очолювання комітету, центру, сільської ради. Хоча саме слово початково жіночого роду, навіть воно стало нормативним у чоловічому роді саме тому, що раніше в контексті владних повноважень і лідерських функцій ішлося лише про чоловіків.

Самі по собі високі підбори та декоративна косметика не становлять проблеми. Проблема виникає тоді, коли жінці з юного віку починають нав'язувати носіння саме такого взуття та регулярне використання косметики, мотивуючи це тим, що вона має бути "справжньою жінкою, гарною та елегантною". При цьому, щоб бути "справжнім, гарним та елегантним" чоловіком, цілком достатньо носити зручне взуття без шпильок і не треба щодня розмальовувати своє обличчя!

Аналогічно з особистісними рисами: якщо дівчинка за природними схильностями є активною та комунікабельною, а дорослі постійно роблять зауваження, що вона має менше бешкетувати, бути стриманою та менше бруднитися, граючись у дворі, бо вона ж дівчинка, це створюватиме дисонанси в її особистісному розвитку та самосприйнятті, а також формуватиме в неї специфічні стереотипні очікування щодо того, якими є "справжня жінка" та "справжній чоловік". Суть ідеї гендерної рівності не в тому, щоб "зробити чоловіків і жінок однаковими", а в тому, щоб дати можливість усім людям незалежно від статі розвиватися й самореалізовуватися природно, легко й невимушено, без штучних обмежень.

Врешті-решт, якщо чоловіки й жінки мають генетично закладені відмінності, то хіба вони не проявляться самі по собі, без нагадування дітям про те, як має поводитися дівчинка, а як – хлопчик? Тож чи не ліпше нагадувати дітям про те, як бути людяними й відповідальними, як розвивати свої таланти, а "справжню чоловічість" і "справжню жіночість" полишити генетиці?

Дехто запитає: "Чи не доречніше послуговуватися фемінітивами, щоб уникати родової неузгодженості слів у фразах на кшталт "директор ухвалила рішення"?". Навіть якщо ми це робимо, проблема постає щоразу, коли потрібно сказати про жінок і чоловіків у фаховому контексті в множині: маючи на думці і жінок, і чоловіків, ми часто скажемо "громадські активісти", "президенти", "професори", "політики", "журналісти", оскільки форми "громадські активісти й активістки", "президентки й президенти", "професорки й професори", "політики й політикині", "журналісти й журналістки" дещо переобтяжують виклад. Відповідно або жінки знову стають "невидимими", щойно переходимо до множини, або виклад стає суттєво довшим. Уявіть, якби в цій книзі ми щоразу писали "дослідниці й дослідники", "замовниці й замовники", "соціологині й соціологи", "фахівці й фахівчині" тощо – це могло б дещо ускладнити сприйняття матеріалу для читачів і читачок. Отже, введення в ужиток фемінітивів – це лише часткове подолання викликів патріархатного спадку в нашій мові. Щоб слова фахового контексту (наприклад, "автор", "прем'єр-міністр", "декан") з легкістю асоціювалися з жінками, доречно поєднувати їх із дієсловами, які вказують на те, що в цій ролі є або може бути жінка. Тоді й більше шансів, що, читаючи про авторів, прем'єр-міністрів і деканів, ми зразу з легкістю уявлятимемо і жінок, і чоловіків у цих ролях^[2].

• [1] Хоча поняття гендерної коректності та гендерної чутливості майже синонімічні, між ними є деяка відмінність. Наприклад, якщо у своєму дослідженні ви не проаналізуєте відмінностей у поглядах чоловіків і жінок, це не буде гендерно некоректним, адже ви нікого не дискримінували ані на словах, ані в учинках. Але це буде гендерно нечутливим, оскільки не було приділено уваги гендерним відмінностями, а отже, досліджувані питання залишаться зовсім не зрозумілими в їхніх гендерних аспектах. Водночас розуміння гендерних аспектів досліджуваної проблеми може сприяти просуванню рівних можливостей для людей незалежно від статі, тому по можливості на них потрібно зважати.
• [2] Чимало мовознавців усе ж таки наполягатимуть, що "директор ухвалила рішення" – неприйнятна конструкція і що належить казати "директор ухвалив рішення" навіть тоді, коли маємо на думці жінку. Однак суспільні й мовні норми змінюються. Приміром, коли в західних країнах виборювали виборче право для жінок, часто лунали закиди, що жінка, яка голосує або тим паче балотується на виборах, – це нонсенс і неподобство. Натомість сьогодні так само засудили б заклики позбавити жінок виборчого права. Мовна царина теж трансформується та розвивається у відповідь на нові суспільні запити.