Як умовити бути щирими та не боятися запису інтерв'ю на диктофон?

Коли вдалося домовитися про участь у дослідженні, перед нами постає новий виклик: що потрібно зробити, щоб мати більше шансів отримати повні, щирі відповіді на запитання? Ситуація додатково ускладнюється, якщо передбачено аудіозапис інтерв'ю, а це часто необхідно в дослідницьких проектах для максимальної точності, якості аналізу. Якщо з боку інтерв'юера немає належних пояснень, чимало людей реагують на вмикання диктофона як на попередження: "Все, що Ви скажете, може бути використане проти Вас" – і відповідають стисло, сухо, обережно зважуючи кожну тезу.

Ніхто з дослідників не ладен гарантувати, що інша людина казатиме "всю правду й нічого, окрім правди", але в наших силах створити таку атмосферу розмови, у якій респонденти почуватимуться більш комфортно, захищено, а відтак із більшою імовірністю щиро поділяться своїми поглядами та досвідом. У створенні такої атмосфери можна виокремити чотири аспекти:

• • що та як сказано перед початком інтерв'ю;
• • з яких питань почато інтерв'ю;
• • як інтерв'юер поводиться в процесі розмови;
• • можливість скористатися так званою таємною скринею в разі бажання надати відповідь не лише конфіденційно, а й анонімно (важливо для особливо чутливих питань).

Розгляньмо по черзі ці аспекти.

Аспект 1. Що та як сказано перед початком інтерв'ю. Перед початком розмови інтерв'юерові необхідно задекларувати власні зобов'язання щодо конфіденційності розмови, а також пояснити, що в цій розмові немає правильних і неправильних відповідей. Наприклад, декларування може звучати приблизно таким чином.

Дуже дякую, що погодилися зустрітися та поспілкуватися! Насамперед маю наголосити, що наша розмова є конфіденційною. Ніде в матеріалах цього інтерв'ю не буде зазначено Ваше справжнє ім'я або будь-яку унікальну, публічну інформацію про Вас, що дасть можливість третій особі зрозуміти, з ким саме проведене це інтерв'ю. Якщо така унікальна інформація буде згадана під час нашого спілкування, я не включу її до письмових матеріалів інтерв'ю.

Також маю наголосити, що в цій розмові немає правильних і неправильних відповідей. Важлива саме Ваша щира думка щодо кожного запитання. Ми не даємо жодних оцінок правильності або неправильності поглядів. У цьому дослідженні ми лише намагаємося краще зрозуміти інших людей, їхні погляди та життєвий досвід^[1].

Якщо інтерв'юер щиро робить таку декларацію, це сприяє комфортності розмови. У США поширеним є декларування взаємних зобов'язань учасника дослідження й дослідника не усно, а письмово: вони підписують у двох примірниках "Форму згоди" на участь у дослідженні або "Угоду про конфіденційність"^[2]. В умовах низького рівня довіри до правоохоронної системи в Україні така практика формалізації взаємин у процесі дослідження не є поширеною, але це не звільняє від необхідності щиро пояснити його учасникам, як саме буде використана отримана від них інформація, та взяти на себе якщо не юридичні, то принаймні моральні зобов'язання про захист їхніх інтересів.

Якщо заплановано використання диктофона, то важливо не перетворювати цей намір на "сюрприз" для респондентів: про нього потрібно попередити на етапі рекрутування. При цьому дослідники мають правдиво пояснити зобов'язання, які вони беруть на себе щодо забезпечення конфіденційності й анонімності. Зазвичай вони є такими:

• • запис не буде оприлюднений;
• • запис не буде переданий нікому за межами вузького кола дослідницької команди, яка працює саме над цим проектом;
• • запис потрібний лише для точності, якості аналізу матеріалу інтерв'ю (щоб нічого не забути й не переплутати);
• • інтерв'ю буде збережене й проаналізоване на засадах анонімності (ані в назві аудіофайла, ані в транскрипті розмови не буде зазначене реальне ім'я респондента або будь-яка унікальна інформація, що робить цю людину впізнаваною);
• • будь-які оприлюднені цитати з цього інтерв'ю можуть бути використані лише на засадах анонімності.

Можна також запропонувати людині користуватися під час розмови вигаданим ім'ям, якщо їй так буде комфортніше.

Аспект 2. З яких питань почато інтерв'ю. Не бажано починати розмову зі складних, контроверсійних, стресових, чутливих питань. Наприклад, якщо почати з питання: "Скажіть, будь ласка, Вам або Вашим знайомим колись доводилося платити державному службовцю за послугу, оплата якої законодавством не передбачена?", то це радше внесе напруження в бесіду, ніж сприятиме отриманню повної інформації. Потрібно дати можливість людині спершу звикнути до контексту інтерв'ю, пересвідчитися в адекватності реакцій інтерв'юера на її/його розповідь і лише потім ставити більш чутливі питання (звісно ж, розуміючи, що респондент має право відмовитися відповідати). Можна почати з нейтральних запитань, наприклад: "Як часто Вам потрібно звертатися до державних установ? З яких саме питань звертаєтеся? Пригадайте, будь ласка, останній досвід. Наскільки він був позитивним, негативним, комфортним, дискомфортним?". Тоді буде більше шансів, що на певному етапі розмови виникне відчуття достатнього порозуміння й довіри, без якого немає сенсу переходити до чутливих питань.

Чи можна обійтися без аудіозапису інтерв'ю? З одного боку, аудіозапис сприяє точнішому аналізу, тому його часто застосовують. А з іншого – він підходить не для кожної тематики дослідження. Наприклад, малоймовірно, що вдасться провести змістовні розмови про корупцію під диктофон. У такому разі потрібно інтенсивно занотовувати відповіді як під час інтерв'ю, так і зразу після його завершення, не відкладаючи на потім, інакше будуть суттєві втрати в точності занотованого матеріалу.

Аспект 3. Як інтерв'юер поводиться в процесі розмови. Загальний принцип такий: стиль мовлення інтерв'юера має бути ввічливим і комфортним для респондента, але при цьому нейтральним.

Запорукою успіху інтерв'ю є емпатія та повна відсутність оціночних реакцій з боку інтерв'юера. Якщо під час розмови він/вона вигукує: "Та Ви що?! І Ви на це погодилися?! Це вражає – Вами мають пишатися! Так, це було дуже необачно...", то це налаштовує респондента не на щирість, а на уникнення негативних і стимулювання схвальних реакцій з боку інтерв'юера. Натомість, виявляючи емпатію, інтерв'юер відчуває радість, смуток та інші емоції разом із респондентом без привнесення власних оцінок. Відповідно дослідникам на час інтерв'ю важливо спробувати максимально забути про свої особисті погляди й досвід.

Якщо інтерв'ю неформалізоване, за потреби можна уточнювати, перефразовувати тези про почуття, погляди й досвід респондента: "Я правильно розумію... Ви відчували, що..? Ви побоювалися, що..? Ви прийняли таке рішення, бо..? Для Вас важливо, щоб... Чи я щось випускаю з уваги? Підправте мене, будь ласка, якщо щось неточно: мені важливо правильно зрозуміти, що Ви тоді відчували та як розгорталися події". Зверніть увагу: у разі таких уточнень завжди необхідно просити респондента підправити тези в разі відчуття бодай найменшої невідповідності. Інакше, замість того щоб отримати максимально точну та повну інформацію, інтерв'юер не лише ризикує викривлено зрозуміти вже надану інформацію, а й може мимоволі підштовхнути респондента до змін в інтерпретації досвіду або навіть поглядів, що вплине на подальший перебіг розмови.

Невимушеності, щирості розмови в неформалізованих інтерв'ю сприяє адаптація до мовного стилю респондента.

• • Пам'ятайте, що на загальні, формальні, шаблонні запитання часто дають загальні, формальні, шаблонні відповіді. Намагайтеся спілкуватися мовою повсякдення та ставити запитання якомога конкретніше. Інакше результатом інтерв'ю буде набір типових соціально схвалюваних відповідей, що жодною мірою не допоможуть глибше зрозуміти досліджувану проблему.
• • Уникайте понять, які можуть бути незрозумілими чи складними для респондента, або зразу прояснюйте їх, якщо їх вживання необхідне для змістовної розмови.
• • Зверніть увагу на стиль мовлення інформанта: наприклад, чи вживає людина сленг, іншомовні слова. Якщо ні, то й інтерв'юерові не варто це робити.
• • Спілкуйтеся тією мовою, якою зручніше респондентові. Це не лише мінімізує ризик змістових непорозумінь, а й сприятиме більш довірливій, невимушеній розмові.

Аспект 4. Можливість скористатися таємною скринею. У разі чутливої тематики варто розглянути доцільність застосування методу таємної скрині: подібно до процедури таємного волевиявлення на виборах забезпечити повну анонімність відповіді. У такому разі респондентові зазвичай пропонують дати відповіді на одному з ідентичних бланків і вкинути його до скриньки разом з усіма іншими. При цьому інтерв'юер має забезпечити можливість приватно заповнити бланк відповідей: так, щоб дослідник не бачив ані їх змісту, ані почерку або кольору ручки респондента. Таким чином, інформант надасть відповідь не лише конфіденційно, а й анонімно, тобто навіть інтерв'юер, не кажучи вже про інших членів дослідницької команди, не знатиме, як саме відповіла кожна конкретна людина.

• [1] Аналогічне звернення до респондента та деякі інші матеріали цього підрозділу автор раніше вже наводила в навчально-методичних матеріалах до одного з її авторських курсів у Національному університеті "Києво-Могилянська академія": Богданова О. В. Соціологія релігії: Навчально-методичні матеріали / Олена Володимирівна Богданова. – К.: Національний університет "Києво- Могилянська академія", 2014. — С. 38-39. – Режим доступу: ekmair. ukma.kiev.ua/handie/123456789/3533.
• [2] Англійською мовою відповідно Consent Form або Confidentiality Agreement, у контексті соціальних досліджень частіше послуговуються Consent Form.