Як уникнути типових помилок глибинного інтерв'ювання?
Більшість помилок глибинного інтерв'ювання зумовлені недотриманням принципів, які сприяють повнішим і щирішим відповідям. їх ми докладно розглянули в попередньому підрозділі. Однак є ще кілька поширених помилок, яких, утім, легко уникнути, якщо про них знати. Нижче наведено поради, які в поєднанні з матеріалом попереднього підрозділу допоможуть отримати якомога повнішу та точнішу інформацію в напівструктурованих глибинних інтерв'ю.
- • Пам'ятайте, що ґайд глибинного напівструктурованого інтерв'ю – це не серія відкритих запитань анкети. У ґайді запропоновано орієнтовну модель розмови й перелічено запитання, які потрібно розкрити в результаті інтерв'ю, але це не означає, що вони мають прозвучати саме в такій послідовності й ідентичному формулюванні. У глибинному напівструктурованому інтерв'ю доречні адаптація до мовного стилю респондента, коректні уточнення інформації, зміни в порядку й формулюваннях деяких запитань. Стандартизована серія відкритих запитань не забезпечить "глибинності" інтерв'ю; інакше кажучи, отримана інформація буде далекою від повної.
- • Навіть якщо записуєте інтерв'ю на диктофон, важливо робити помітки в ґайді під час розмови. У такий спосіб буде легше пересвідчитися, що всі запитання були обговорені, тобто отримана повна інформація.
- • Щоб забезпечити максимальну нейтральність розмови з боку інтерв'юера, по можливості варто уточнювати демографічні дані наприкінці інтерв'ю, а не на початку. Усі ми перебуваємо під впливом тих чи інших соціальних очікувань щодо людей певного рівня освіти, типу зайнятості, віку, сімейного стану, релігійної ідентичності тощо. Не варто давати їм шанс позначитися на розмові, якщо це не передбачено логікою дослідження[1].
- • Розуміння обставин інтерв'ю може бути корисним для інтерпретації результатів. Якщо довелося проводити інтерв'ю в кав'ярні чи парку, то ймовірно, що розмова була менш відвертою, ніж у кімнаті віч-на-віч. Якщо довкола було шумно, то більш імовірно, що респондентові не вдалося пригадати максимум деталей із власного досвіду. Якщо респондент виділив для розмови півтори години й не більше, то отримана інформація буде повною лише настільки, наскільки можливо в межах цього часу. На жаль, не завжди вдається уникнути всіх несприятливих контекстуальних факторів, особливо в тих дослідницьких проектах, де інформанти дають інтерв'ю безоплатно[2]. Тому варто занотовувати обставини спілкування з респондентом і бути свідомими їхнього впливу, щоб не припуститися помилкових інтерпретацій, порівнюючи транскрипти різних інтерв'ю.
- [1] У деяких дослідженнях можуть бути завідомо різні ґайди інтерв'ю для різних соціальних категорій (більшість запитань однакова, але є деякі специфічні для досвіду саме цієї категорії). У малобюджетних дослідженнях рекрутер та інтерв'юер часто є тою самою людиною, тож певна соціально-демографічна інформація, яку було використано серед критеріїв відбору для участі, відома ще до початку інтерв'ю. Зайве казати, що деяка соціально-демографічна інформація є очевидною ще на початку інтерв'ю: стать, орієнтовна вікова категорія. Але це не заперечує загального принципу: наскільки можливо, варто планувати соціально-демографічні уточнення наприкінці розмови.
- [2] Навіть у тих дослідженнях, де фінансування дає змогу для кожного інтерв'ю забезпечити достатньо тривалу розмову в тихому, приватному місці, залишається вплив деяких контекстуальних факторів. Наприклад, перед інтерв'ю респондент міг мати якусь значну приємну або неприємну подію, що вплинула на розмову. Про це теж доречно зазначити у звітних матеріалах.
