БУДЬМО КОМПЕТЕНТНИМИ ЗАМОВНИКАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ!

Питання, на які допоможе відповісти цей розділ

Що сказати та про що спитати в разі замовлення дослідження? З чим потрібно розібратися до того, як рахувати кошторис дослідження? З ким співпрацювати – окремим фахівцем чи дослідницькою агенцією? Де та як знайти дослідницькі центри й фахівців із соціальних досліджень? Що входить до вартості досліджень та як її зменшити? Як організувати віддалену співпрацю з фахівцями та навіщо це робити? Що таке омнібус і кому він потрібен?

Нові поняття в цьому розділі: дизайн дослідження, польові нотатки, прикладні соціальні дослідження, омнібус, бустер вибірки, компенсація респондентові, дизайн і композиція фокус-групи, відбіркова й контрольна анкети фокус-групи, технічне завдання дослідження.

Поняття з попередніх розділів, важливі для розуміння матеріалу: стратегії та методи дослідження, експеримент, фокус-група, глибинне інтерв'ю, транскрипт, відкриті й закриті запитання анкети, інструментарій, вибірка, репрезентативна й нерепрезентативна вибірка, генеральна сукупність, похибка вибірки, дизайн-ефект, екзит-пол, ґайд, рекрутування учасників дослідження.

Цей розділ насамперед для тих читачів, які планують замовляти соціальне дослідження або принаймні його окремі компоненти (вибірку, розробку анкети, аналіз даних). Можливо, цей розділ також стане в пригоді декому із соціологів, які хотіли б краще зрозуміти труднощі, з якими стикаються замовники на етапі планування дослідження, і те, як допомогти їх подолати.

Варто наголосити: перш ніж почати ознайомлення з матеріалом цього розділу, важливо прочитати підрозділ "5 міфів про співпрацю із соціологами. А як же насправді?" розділу 2 "Плануємо дослідницький компонент проекту: перші кроки". Це необхідно для того, щоб реалістично оцінити перспективи співпраці, спланувати її ефективніше та мінімізувати ймовірність розчарувань і стресів.

Перша розмова про дослідження: з чого її почати?

Під час першої ж розмови з фахівцями, з якими обмірковуєте потенційну співпрацю, насамперед потрібно пояснити, що прагнете довідатися завдяки дослідженню та як сподіваєтеся практично застосувати отриману інформацію. Для фахових дослідників мета дослідження^[1] – це ключ до розуміння необхідного плану дій. Тільки-но мета достатньо конкретизована, соціологи одразу ж можуть запропонувати відповіді на низку запитань, які ми розглядали в попередніх розділах цієї книги: якою є генеральна сукупність, який тип вибірки потрібен, яка стратегія дослідження буде застосована, які методи збору й аналізу інформації є доречними. Сукупність рішень щодо таких ключових питань часто називають дизайном дослідження.

Отже, дизайн дослідження – це сукупність ключових рішень щодо збирання й опрацювання даних, спрямованих на успішну реалізацію мети дослідження. Можна сказати, що дизайн дослідження – це стратегічний план дій у рамках дослідження. Лише визначивши дизайн дослідження, можна конструктивно перейти до розрахунків його вартості.

На практиці подеколи трапляються ситуації, коли замовник, маючи певні знання про соціальні дослідження, одразу конкретизує метод, масштаб та тематику, наприклад: "З фокус-групи в місті X за участю 8 осіб у кожній про проблеми освіти в молодших класах загальноосвітніх шкіл" – і просить допомогти в уточненні мети дослідження та його центральних запитань. Звісно, такий зворотний підхід – не від мети дослідження до його дизайну, а від дизайну до мети – прийнятний лише в тому разі, якщо для замовника є принципово важливою тільки тематика дослідження, а не те, з яким саме її аспектом працювати. У такому разі в соціологів від самого початку достатньо інформації для формування кошторису, навіть якщо чітко ще не визначено, що саме потрібно з'ясувати в дослідженні.

Утім, подеколи ситуація непроста: з одного боку, замовник не орієнтується достатньою мірою в методах дослідження, а отже, не може запропонувати конкретний дизайн дослідження, а з іншого – не готовий чітко визначити, що саме потрібно з'ясувати завдяки дослідженню. У такому разі важливо почати діалог між замовниками й дослідниками саме зі спільних зусиль у конкретизації мети.

Якщо цього не зробити, діалог буде доволі заплутаним подібно до прикладу, наведеного нижче. Поруч із багатьма репліками цієї уявної розмови у квадратних дужках зазначено коментарі, що допоможуть, з одного боку, зрозуміти, чому дослідники ставлять саме такі запитання, а з іншого – чіткіше побачити зв'язок між матеріалом цього та інших розділів.

• - Ми хотіли б провести опитування про волонтерство. Скільки це може коштувати?
• - Вартість може бути дуже різною. Залежно від того, що саме необхідно довідатися, бувають потрібні зовсім різні типи й масштаби досліджень. А що саме ви хотіли б дізнатися? Які питання вас цікавлять?

[Дослідникам потрібно зрозуміти мету й ключові питання дослідження, про які йшлося в розділі 2. Тоді вони зможуть визначити дизайн і зорієнтувати замовників у вартості.]

• - Ми ще думаємо над запитаннями для опитування, але це точно буде про волонтерство.
• - Над формулюванням запитань справді варто подумати пізніше. А що саме бажаєте довідатися загалом?

[Формулювання й тестування запитань – окремий відповідальний етап роботи, про що йшлося в попередньому розділі. Натомість поки що дослідники просто прагнуть зрозуміти мету дослідження, тому й запитують, що загалом потрібно довідатися.]

• - Поки що важко сказати.
• - Гаразд, а чия думка про волонтерство вас цікавить?

[Оскільки замовники поки що не готові конкретизувати мету дослідження, дослідники пробують з'ясувати, хто є генеральною сукупністю. Про генеральну сукупність докладно йшлося в розділі 4.]

Мабуть, молоді.

Молоді якого віку? Наприклад, від 18 років до 35? Чи іншого вікового діапазону?

[Дослідники уточнюють генеральну сукупність, із якої потрібно формувати вибірку.]

Такий ніби підходить.

Молодь усієї України чи певного регіону?

[Дослідники далі уточнюють генеральну сукупність.]

Усієї.

Вас цікавить репрезентативне опитування?

[Не знаючи мети дослідження, дослідники можуть лише припускати, що потрібна кількісна стратегія, зокрема репрезентативне опитування (див. розділ 4 про репрезентативні опитування]. Однак не можуть бути певними.]

Мабуть, репрезентативне...

Ми зможемо точно відповісти, чи справді потрібне репрезентативне опитування, якщо чіткіше знатимемо, що сподіваєтеся дізнатися завдяки дослідженню. Адже залежно від того, що вас цікавить, може навіть виявитися, що для вашого проекту доречне не анкетне опитування, а фокус-групи, напівструктуровані інтерв'ю тощо.

[Дослідники сподіваються почути ключові питання дослідження й намагаються пояснити, що без цього не можна бути впевненими в правильності обраного методу.]

А що з цього краще?

Немає поганих і добрих методів. Є просто ті, що відповідають або ні меті конкретного дослідження. Отже, усе залежить від мети дослідження – від того, що бажаєте довідатися. Скажіть, будь ласка, вас цікавить у підсумку отримати відповіді у відсотках, наприклад: "Стільки-то відсотків молоді має такий-то досвід волонтерства"? Чи вам не обов'язково знати відсотки, але потрібно якомога докладніше розібратися в тих чи інших нечислових даних, наприклад: у яких видах волонтерства бере участь молодь, чому одні займаються волонтерством, а інші ні тощо.

[У ситуації невизначеності мети дослідники намагаються розібратися, яка дослідницька стратегія відповідатиме потребам замовника – кількісна чи якісна, про що докладно йшлося в розділі 3.]

• - Мабуть, краще з відсотками. А що ви порадили б?
• - Якщо з відсотками, то необхідне опитування, репрезентативне для молоді України. Якщо без відсотків, то більш повну інформацію можна буде отримати завдяки напівструкту- рованим інтерв'ю або фокус-групам. Можна навіть поєднати різні методи: на першому етапі дослідження провести напів- структуровані інтерв'ю та/або фокус-групи, а потім також репрезентативне опитування. Все залежить від того, що саме вас цікавить і якими є ресурсні обмеження.

Така розмова може тривати ще вельми довго; вона знову й знову повертатиметься до потреби визначити мету або ключові питання дослідження. З досвіду автора, цей діалог міг розгортатися більш сфокусовано, якби дослідники на його початку запропонували замовникам такий уявний експеримент.

Уявіть, що дослідження вже завершене й ви представляєте результати журналістам, головам громадських організацій або будь-кому іншому, кому вважаєте за важливе розповісти про нього. Відповіді на які запитання звучать у вашій презентації? Можливо, ви кажете, що на волонтерство молодь надихають такі-то люди або такі-то обставини?.. А молодь, яка не бере участі в жодній волонтерській діяльності, пояснює свою позицію таким-то чином?.. Можливо, розповідаєте, що найбільше залучена до волонтерської діяльності молодь такого-то регіону?

Такий уявний експеримент допомагає легко й із задоволенням зосередитися на тому, що ж, власне, потрібно з'ясувати в рамках дослідження. Однак часто нам хочеться дізнатися "все й одразу", а наші бажання можуть бути надто амбітними в умовах обмежених ресурсів. Тоді уявний експеримент доречно доповнити такою деталлю.

Давайте спробуємо визначити не лише те, про що ви розповідаєте під час презентації результатів дослідження, а й те, що з цього є пріоритетним. Про що важливіше сказати, а про що – менш важливо?

Завдяки такому уявному експерименту стає значно простішою як самостійна конкретизація замовниками мети й центральних запитань дослідження^[2], так і допомога в ній фахових дослідників. Після цього можна впевнено перейти до формування дизайну дослідження та розрахунків кошторису.

• [1] Дивіться підрозділ "Як конкретизувати мету дослідження? 1 навіщо це робити?" розділу 2 "Плануємо дослідницький компонент проекту: перші кроки".
• [2] Якщо ви намагаєтеся самостійно конкретизувати мету й ключові питання дослідження, то цей уявний експеримент разом із матеріалом розділу 2 допоможе це зробити.