< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Недостатність селену

Потреба в селені становить 200 мкг/добу і залежить від забезпеченості організму цинком, міддю, марганцем, залізом та вітаміном Е. В звичайних дозах селен проявляє захисні властивості при отруєннях афлатоксинами, гепатиті В, раку печінки та шкіри.

Недостатність цинку в організмі людини буває гострою, підгострою та хронічною. Клінічні прояви дефіциту цинку обумовлені порушеннями гомеостазу. Біологічна роль цинку визначається його необхідністю для нормального росту, розвитку і статевого дозрівання; підтримки репродуктивної функції та адекватного імунного статусу; забезпечення нормального кровотворення, смаку та нюху, загоєння ран. Гостра форма дефіциту цинку, як правило, виникає у хворих, що 5-10 тижнів знаходяться на парентеральному харчуванні, і зустрічається вкрай рідко. Частіше зустрічається хронічний і особливо підгострий дефіцит цинку. Найбільш значущими симптомами гіпоцинкозу є різке уповільнення росту, гіпогонадизм та виражена затримка статевого розвитку.

Первинний гіпоцинкоз є наслідком нестачі цинку в їжі, коли раціон складається переважно з бездріжджового хліба, приготованого з цільної пшениці. Вторинні форми недостатності цинку в організмі пов'язані з мальабсорбцією або гіперцинкурією. Вони виникають у хворих на цукровий діабет, при пізніх токсикозах вагітності та переношуванні плоду, важких опіках (15–53% поверхні тіла).

При змішаному харчуванні з їжею доросла людина має отримувати цинк в кількості 15 мг/добу. Засвоюється лише 20-40% цинку, що надійшов. Основними харчовими джерелами цинку є м'ясо, тверді сири, зернобобові та деякі крупи. Багато цинку в горіхах і креветках.

Недостатність марганцю

В організмі дорослої людини міститься 15-20 мг марганцю, в основному в головному мозку, печінці, нирках та підшлунковій залозі.

Недостатність марганцю викликає симптоми гіпохолестеринемії, схуднення, нудоту та блювоту. У геохімічних провінціях з низьким вмістом марганцю у людей уповільнюється ріст та порушується формування скелету (потовщення і вкорочення кісток нижніх кінцівок, деформація суглобів). Для нормального функціонування органів і систем людина повинна отримувати марганцю 2,5-5 мг/добу. Марганець міститься в м'ясних, молочних продуктах, яйцях, рибі та інших продуктах моря. Особливо багато марганцю у волоських горіхах (1,9 мг %), какао та молочному шоколаді (4,6 і 3,1 мг % відповідно).

Недостатність кобальту

Клінічні симптоми недостатності кобальту в організмі обумовлені, в основному, порушеннями кровотворення внаслідок не стільки дефіциту самого мікроелементу, скільки недостатністю кобаламіну (вітаміну В12). Джерелами кобаламіну є виключно продукти тваринного походження (див. Вітамін В12). Наслідком недостатності може стати анемія Аддісона- Бірмера. До ранніх симптомів дефіциту кобаламіну відносяться розлади менструального циклу, дегенеративні зміни в спинному та кістковому мозку.

Фтор нерівномірно розподілений в різних тканинах організму. Його концентрація в зубах становить 246-560 мг/кг, в кістках – 200-490 мг/кг, а в м'язах не перевищує 2–3 мг/кг. Значення має вміст мікроелементу в добовому раціоні, а не в окремих харчових продуктах. Добова потреба у фторі точно не встановлена. Основним джерелом фтору є питна вода, з якої надходить 1-1,5 мг/добу мікроелементу. З їжею надходить 0,25-0,33 мг/добу. В якості джерел фтору можна розглядати рибу (особливо тріску та сома), горіхи і печінку. Досить багато елемента в баранині, телятині та вівсяній крупі. Узагальнені величини потреби в мікроелементах представлені в табл, 10.2.

Таблиця 10.2

Добова потреба дорослих у мікроелементах (Смоляр В.І., 1991; Кошелева Н.Ф. і Даценко В.А., 1993)

Мікроелементи

Потреба, мг

Мікроелементи

Потреба, мг

Залізо

15-20

Алюміній

49,1

Мідь

2-2,5

Рубідій

0,35-0,5

Марганець

5-6

Селен

0,05-0,2

Цинк

10-12

Олово

2

Кобальт

0,1-0,2

Ванадій

0,1-0,2

Нікель

0,6-0,8

Хром

0,05-0,15

Молібден

0,2-0,3

Кремній

30

Йод

0,1-0,2

Титан

0,5

Фтор

2-3

Стронцій

1

Хром

0,8

Ртуть

0,02

Теллур

0,5-1,0

Срібло

0,9

Недостатність харчових волокон

Виробництво рафінованих харчових продуктів сприяло зростанню споживання високоочищених від харчових волокон хлібопродуктів, цукру, рослинних олій, м'ясопродуктів. Таке харчування стало однією з найважливіших причин поширення, так званих, хвороб цивілізації, зокрема захворювань серцево-судинної системи, кишечнику, діабету, жовчнокам'яної та сечокам'яної хвороб, деяких форм раку. Недостатнє споживання клітковини призводить до розвитку дивергикульозної хвороби товстої кишки. При включенні в харчовий раціон продуктів, які містять клітковину, симптоматика захворювання при неускладненій формі зменшується, функція кишечнику поліпшується.

Участь харчових волокон в обміні жовчних кислот призводить до зниження рівня холестерину, що важливо для профілактики і лікування атеросклерозу та ішемічної хвороби серця. Харчові волокна успішно використовують при лікуванні закрепів і геморою, а також для профілактики рецидивів виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >