Гігієнічна оцінка перебування хворих в лікарняно-профілактичних закладах та гігієна праці медичних працівників, в тому числі стоматологічних закладів

Лікувально-оздоровчий режим – це комплекс лікувально- діагностичних, гігієнічних, адміністративних і господарських заходів, спрямований на якнайшвидше відновлення працездатності та здоров'я людини.

Лікувально-діагностичні заходи – це діагностичні та лікувальні процедури. Вони є основними, але без виконання інших заходів комплексу лікувально-оздоровчого режиму знижується їх ефективність.

Гігієнічні заходи:

– оптимальний вибір місця розташування лікарняної будівлі, дотримання вимог щодо забудови ділянки та її функціонального зонування;
– забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму лікарень, проведення заходів щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ);
– створення оптимальних гігієнічних умов розміщення, планування, ізоляції та функціонального зв'язку приміщень ЛПЗ;
– забезпечення гігієнічних вимог щодо мікроклімату, бактеріальної забрудненості лікарняного середовища, освітлення, вентиляції, водопостачання, опаленню приміщень ЛПЗ;
– забезпечення раціонального та лікувального харчування хворих, профілактика харчових отруєнь;
– дотримання особистої гігієни хворими та персоналом;
– створення оптимальних умов праці медперсоналу та профілактики професійних захворювань.

Адміністративні заходи:

– встановлення розпорядку та режиму роботи стаціонару та поліклініки;
– забезпечення штатів персоналу;
– аналіз ефективності роботи персоналу та ін.

Господарські заходи:

– забезпечення медикаментами, білизною та обладнанням, продуктами харчування;
– комунальне та транспортне забезпечення стаціонару.

Гігієнічні вимоги до вибору місця лікарняної ділянки

При виборі ділянки лікарні загального профілю (ЦРЛ, міська лікарня з поліклінікою і т.д.) керуються двома основними вимогами: 1) забезпечення оптимальних гігієнічних умов у місці розташування лікарні; 2) доступність для населення, яке обслуговується (радіус обслуговування поліклініки в місті 3–5 км) – в центрі міста чи мікрорайону.

Досить складно поєднати обидві ці вимоги, так як вони суперечливі. В даний час проблема вирішується шляхом будівництва стаціонару на околиці, а поліклініки – в центрі міста. Для спеціалізованих лікарень (фтизіатричних, онкологічних, психоневрологічних, інфекційних, реабілітаційних та ін.) пріоритетною є перша вимога.

Лікарняна ділянка повинна бути віддалена від джерел забруднення атмосферного повітря – промислових підприємств, залізничних колій, аеродромів, автомагістралей з інтенсивним рухом транспорту, комунальних об'єктів по очищенню та знешкодженню стічних вод. Між лікарняною ділянкою та об'єктами можливого несприятливого впливу повинні дотримуватися санітарно-захисні зони, ширина розривів при цьому коливається від 50 до 1000 м в залежності від ступеня шкідливості викидів. Ділянки лікарень повинні розташовуватися по відношенню до об'єктів забруднення з навітряного боку. Рівень шуму на території лікарні не повинен перевищувати: вдень – 45 дБ, вночі – 35 дБ.

Крім вимог до оптимальних природних та екологічних умов, зручності зв'язку з територією, що обслуговується, важливим критерієм для оцінки можливості використання тієї чи іншої ділянки для будівництва лікарень є її площа. Розміри земельних ділянок для стаціонарів всіх типів регламентуються СНІП та складають:

– при потужності стаціонару до 50 ліжок – 300 м2 на 1 ліжко;
– до 100 ліжок – 300-200 м2;
– від 200 до 400 ліжок – 140-100 м2;
– понад 400 до 800 ліжок – 100-80 м2;
– понад 800 до 1000 ліжок – 80-60 м2.

Для спеціалізованих лікарень у приміській зоні площа збільшується: для інфекційних та онкологічних на 15%, для фтизіатричних і психіатричних на 25%, для педіатричних на 40%. Площа ділянки пологового будинку становить 0,7 від норми для лікарні загального профілю.