< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Дія іонізуючої радіації на організм

Початковим етапом біологічної дії іонізуючого випромінювання є іонізація середовища та поглинання енергії клітиною. В результаті цього атоми живої матерії набувають великої хімічної активності, і в клітинах відбуваються значні морфологічні зміни. В залежності від дози опромінення вони можуть бути незворотними та призводити до загибелі клітини. Захворювання, яке виникає від іонізуючого випромінювання, називають променевою хворобою. Вона може протікати в гострій і хронічній формах. Велику небезпеку становлять віддалені соматичні та генетичні наслідки променевих уражень.

У працюючих з радіоактивними речовинами спостерігаються променеві ураження зубів і слизової оболонки ротової порожнини. Розвивається променевий карієс, виражена кровоточивість ясен, висипання афти на слизовій оболонці, яка стає шорсткою та сухою.

Були описані випадки важкого захворювання слизової оболонки у робітниць фабрики циферблатів, що світяться. Захворювання починалося з запалення ясен, потім з'являлися зубні болі, відмічалось розхитування та випадання зубів, руйнування щелепних кісток, утворення пухлин.

Всі радіаційні ефекти поділяються на: – стохастичні (ймовірні) – безпорогові, оцінюються за можливістю ризику появи уражень – канцерогенна, мутагенна дія, спадкові ефекти. Важко піддаються експериментальному дослідженню, неможливо чітко встановити поріг шкідливої дії. Ці ефекти, в основному, проявляються при дії малих доз (коли професійне та природне опромінення за життя не перевищує 100 Бер);

нестохастичні ефекти – порогові, важкість ураження залежить від дози опромінення. Також можна встановити поріг дії, тобто визначити безпечні рівні впливу та нормувати його. Всі існуючі НРБ засновані на попередження виникнення саме цих ефектів. До нестохастичних ефектів належать гостра та хронічна променеві хвороби, променеві опіки, променева катаракта.

При дозах опромінення понад 100 Бер розвивається гостра променева хвороба (100-200 Бер – легка ступінь; 200-300 Бер – середньої важкості; 300-500 Бер – важка і понад 500 Бер – вкрай важка). Дози 500-600 Бер при одноразовому опроміненні – абсолютно смертельні. Інша форма гострого променевого ураження – променеві опіки. Реакція 1 ступеня – доза до 500 Бер; 2 ступеня – до 800 Бер; 3 ступеня – до 1200 Бер; 4 ступеня – понад 1200 Бер. При тривалому зовнішньому або внутрішньому опроміненні людини малими, але дозами, які перевищують допустимі величини, може виникнути хронічна променева хвороба 3-х ступенів важкості.

Групи критичних органів. Закон Берганьє

У порядку спадання радіочутливості встановлені три групи критичних органів:

I група – все тіло, гонади і червоний кістковий мозок;

II група – м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока та інші органи, за винятком тих, які відносяться до груп І і III;

III група шкірні покриви, кісткова тканина, кисті, передпліччя, щиколотки та стопи.

В основу різної радіочутливості органів і тканин покладено закон радіочутливості Бергоньє. за яким найбільш чутливими до іонізуючого випромінювання є найменш диференційовані тканини, клітини яких інтенсивно розмножуються.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >