Нормативно-правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

^[1]

Чинним законодавством передбачено, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється з метою: – забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

– стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;
– створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Загальні принципи, на яких базується зовнішньоекономічна діяльність в Україні, наведено на рис. 1.2.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності для забезпечення: • захисту економічних інтересів держави та законних інтересів суб'єктів ЗЕД;

• створення рівних можливостей для суб'єктів ЗЕД щодо розвитку всіх видів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;
• заохочення конкуренції та ліквідацію у сфері зовнішньоекономічної діяльності монополізму.

Водночас держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється відповідно до законодавства України. При цьому найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. У сфері зовнішньоекономічних відносин до компетенції Верховної Ради України належать:

– прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Рис. 1.2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності

– затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
– розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
– укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори та приведення чинного законодавства у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;
– затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки державі та місцевим радам України, ставок і умов оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
– встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;
– затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється;
– прийняття рішень про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом встановлення повної/ часткової заборони (повного/часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму.

Відповідно до своїх повноважень Кабінет Міністрів України: • вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

• здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;
• приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;
• проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;
• відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств – органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він має згідно із законами України;
• забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;
• здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;
• забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності;
• приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом запровадження режиму ліцензування.

Повноваження Національного банку України у сфері ЗЕД стосуються питань, пов'язаних із:

– здійсненням зберігання і використання золотовалютного резерву та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;
– представленням інтересів України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами й укладанням відповідних міжбанківських угод;
– регулюванням курсу національної валюти України до грошових одиниць інших держав;
– здійсненням обліку і розрахунків за наданими й одержаними державними кредитами та позиками, проведенням операцій з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України.

Він також виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України здійснює такі функції:

– забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їхньої зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;
– контролює додержання всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;
– проводить антидемпінгові, антисубсидиційні й спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;
– виконує інші функції відповідно до законів України.

Органи доходів і зборів здійснюють митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі здійснює оперативне державне регулювання ЗЕД в Україні відповідно до законодавства України, а також приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів та приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/ або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань у межах компетенції, визначеної законами України.

Окрім того, певні повноваження щодо регулювання ЗЕД належать до компетенції органів місцевого управління та їх виконавчих органів, які діють як суб'єкти ЗЕД лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи України.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні поєднує такі складові (рис. 1.3):

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Рис. 1.3. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічні відносини в Україні регулюються низкою вітчизняних і міжнародних нормативних документів, які визначають умови та вимоги щодо здійснення ЗЕД.

До основних нормативних документів, які регулюють сферу зовнішньоекономічних відносин, належать: Митний кодекс; Господарський кодекс; Цивільний кодекс; Податковий кодекс; Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Крім цього, ЗЕД регулюють інші законодавчі акти, різноманітні інструкції, положення, роз'яснення тощо. Це, зокрема: Закони України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності", "Про міжнародне приватне право"; Положення "Про порядок здійснення уповноваженими банками операцій з документарних акредитивів у розрахунках за зовнішньоекономічними операціями"; "Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" та низка інших.

Крім того, облік ЗЕД повинен відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, зокрема: П(С)БО 21 "Вплив зміни валютних курсів", П(С)БО 15 "Дохід", П(С)БО 16 "Витрати", П(С)БО 9 "Запаси" та ін.

Вимоги нормативних документів повинні обов'язково враховуватись при організації обліку зовнішньоекономічних відносин підприємств, тому облікове забезпечення ЗЕД передбачає, в першу чергу, дотримання законодавчих вимог, оскільки їх порушення може спричинити негативні наслідки як для суб'єктів ЗЕД, так і для службових осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право реалізовувати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці. Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Для отримання права здійснювати ЗЕД підприємство повинно передбачити таку діяльність у Статуті, який зареєстровано належним чином. Якщо така діяльність в установчих документах не вказана, а потреба у її здійсненні виникла, то необхідно внести відповідні зміни до Статуту згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців"^[2].

Для здійснення торговельних зовнішньоекономічних відносин підприємство повинно бути належним чином зареєстрованим на митниці. Така реєстрація (акредитація) здійснюється митними органами відповідно до чинного законодавства. Зокрема, процедуру взяття митними органами на облік осіб, які здійснюють операції з товарами, а також вимоги до оформлення, використання, зберігання, анулювання відповідних документів регулюється Порядком обліку осіб, які здійснюють операції з товарами^[3].

Реєстрація здійснюється одноразово за зверненням таких осіб, у тому числі засобами електронного зв'язку, до відповідних митних органів або при першому здійсненні такими особами операцій з товарами, контроль за якими покладено на митні органи. Облік особи, яка здійснює операції з товарами, здійснюється митним органом, як правило, за місцезнаходженням особи згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за її зверненням (або зверненням уповноваженої нею особи).

При постановці на облік особи, яка здійснює операції з товарами, їй присвоюється обліковий номер. Для реєстрації та отримання облікового номера суб'єкт ЗЕД заповнює картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами.

При зверненні до митних органів особа, яка здійснює операції з товарами у сфері ЗЕД, подає два примірники картки обліку та її електронну копію.

Крім цього, юридичні особи повинні надати оригінали та завірені в установленому порядку копії таких документів:

– витяг з установчих документів, який підтверджує право провадити зовнішньоекономічну діяльність (копія витягу має бути завірена печаткою юридичної особи);
– довідку органів державної статистики про внесення особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (копія довідки має бути завірена печаткою особи).

Фізичні особи – підприємці при реєстрації на митниці повинні надати копію довідки про взяття на облік платника податків.

Представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності подають такі документи:

• свідоцтво про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території Україні, на яке поширюється дія Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видане центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики (копія свідоцтва має бути завірена нотаріально або державним органом, що здійснив реєстрацію);
• довідку органів державної статистики про внесення представництва до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (копія довідки має бути завірена печаткою представництва).

Безпосередня діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин здійснюється за договорами (контрактами), які укладаються між її суб'єктами відповідно до "Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" та Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті".

При здійсненні операцій у сфері ЗЕД необхідно враховувати, що в Україні існують певні обмеження щодо експорту та імпорту, зокрема забороняється:

– експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне, археологічне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;
– імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;
– імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;
– експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;
– експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;
– експорт з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.

Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України.

При здійсненні операцій у сфері ЗЕД крім заборони щодо експорту та імпорту існують певні обмеження, встановлені щодо граничного обсягу товарів, визначеного в натуральних або вартісних одиницях, дозволеного до вивезення (експорту) чи ввезення (імпорту) на територію України протягом певного встановленого строку. Такий обсяг визначається шляхом видачі підприємствам експортно-імпортних ліцензій та квот.

Ліцензія – це дозвіл, який видає компетентний державний орган на ведення деяких видів господарських операцій, в тому числі зовнішньоторгових операцій. З латинської мови термін "licentia" перекладається як свобода, право.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування – комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом певного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не має обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. При застосуванні автоматичного ліцензування суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності надають дозвіл на експорт або імпорт товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження) протягом визначеного періоду. Таке ліцензування не передбачає накладення кількісних чи будь-яких інших обмежень на ввезені або вивезені товари.

Неавтоматичне ліцензування – комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом певного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів. Неавтоматичне ліцензування використовується при встановленні квот на експорт (імпорт) товарів. При цьому типі ліцензування суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності надають дозвіл на здійснення протягом конкретного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти, тобто кількісні або інші обмеження. Перелік товарів, ввезення та вивезення яких ліцензують, а також квоти щодо них визначає щороку Кабінет Міністрів України.

Порядок дій підприємства для отримання ліцензії на імпорт регулює відповідний наказ Міністерства економіки України^[4].

Для того, щоб отримати ліцензію, потрібно звернутися до відділу нетарифного регулювання Міністерства економічного розвитку та торгівлі України або уповноваженого органу відповідних підрозділів обласних, міських державних адміністрацій. При цьому потрібно подати пакет документів:

– заявка на одержання ліцензії на імпорт;
– лист-звернення щодо оформлення ліцензії з гарантією сплати державного збору за її видачу;
– завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію; – завірена копія зовнішньоекономічного контракту, всі додатки та специфікації до нього;
– оригінал погодження відповідного уповноваженого органу виконавчої влади (у випадках, визначених КМУ, наприклад, імпорт регуляторів росту рослин погоджують з Державним технологічним центром охорони родючості грунтів Мінагрополітики, продукції, яка може містити озоноруйнівні речовини, – з Міністерством екології та природних ресурсів).

Чинним законодавством встановлено строк, протягом якого заявки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на отримання ліцензії мають бути розглянуті (ст. 16 Закону про ЗЕД), зокрема:

• при автоматичному ліцензуванні – не більше 10 робочих днів від дати одержання документів;
• у разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування – не довше 30 днів від дати одержання документів, якщо заявки розглядаються в порядку надходження, та не більше 60 днів від дати закінчення оголошеного строку приймання заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно.

Порядок отримання ліцензій на експорт товарів визначає Положення про порядок ліцензування експорту^[5].

Для отримання ліцензій на експорт заявником – суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності подаються такі документи: – заявка для одержання ліцензії на експорт;

– лист-звернення щодо оформлення ліцензії на експорт з гарантією сплати державного збору за її видачу;
– завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію; – завірена копія зовнішньоекономічного контракту, всі додатки та специфікації до нього;
– експертний висновок (оригінал) з визначенням країни походження та коду товару відповідно до УКТ ЗЕД, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово- промисловою палатою;
– інші документи, вимоги щодо подання яких встановлені законодавством України.

При позитивному рішенні щодо отримання ліцензії для її одержання потрібно буде сплатити збір за видачу експортних (імпортних) ліцензій^[6]:

• у режимі неавтоматичного ліцензування – 780 грн.;
• у режимі автоматичного ліцензування – 220 грн.

Якщо ж експорт та імпорт товарів здійснюється без належно оформленої ліцензії, то згідно зі статтею 16 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено накладання штрафу в сумі 10% вартості проведеної операції, перерахованої у валюту України за курсом НБУ надень здійснення операції. Штрафи стягуються органами доходів і зборів на підставі відповідних рішень центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Індивідуальний режим ліцензування може бути застосовано до суб'єктів ЗЕД як санкцію за порушення Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних із ним законів України, що встановлюють заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій. Така санкція може застосувати протягом трьох років із дня виявлення порушення законодавства Міністерством економічного розвитку і торгівлі України за поданням органів доходів і зборів, органів державного фінансового контролю, правоохоронних органів, Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, НБУ або за рішенням суду.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі.

Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що ліцензії можуть бути таких видів^[2]:

1. Генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції на певний товар (товари) та /або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування на цей товар (товари).
2. Спеціальна – належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.
3. Відкрита (індивідуальна) – дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.
4. Експортна (імпортна) – належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування.
5. Разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Квота – це частка в загальному виробництві, збуті, експорті або імпорті продукції, яку встановлюють для учасників операції (угоди). Походить від латинського терміну "quot" – скільки. Поняття квоти використовується також в інших сферах, наприклад, щодо розміру податку з одиниці оподаткування, частка страховика у страхуванні певного об'єкта тощо. Стосовно ЗЕД квота експортна (імпортна) – граничний обсяг товарів певної категорії, визначений у натуральних і вартісних одиницях, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом установленого терміну.

Чинним законодавством визначено такі види квот^[8]:

1. Квоти (контингенти) глобальні – квоти, що встановлюються на товар (товари) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується.
2. Квоти (контингенти) групові – квоти, що встановлюються на товар (товари) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується.
3. Квоти (контингенти) індивідуальні – квоти, що встановлюються на товар (товари) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись або з якої він (вони) може імпортуватись.
4. Квоти спеціальні – граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого, строку і який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру.

Таким чином, регулювання зовнішньоекономічних відносин базується на нормативних документах, які стосуються різних видів ЗЕД, враховують їх специфіку, визначають особливі процедури та встановлюють певні обмеження.

[1] Параграф підготовлено кандидатом економічних наук, доцентом М. Т. Щирбою.
[2] Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.2003 р., № 755-IV.
[3] Наказ Міністерства фінансів України "Про встановлення порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами" від 30.05.2012 р., № 634.
[4] Наказ Міністерства економіки України "Про затвердження нормативно-правових актів щодо ліцензування імпорту товарів та внесення змін до Порядку розгляду заявок на видачу ліцензій у сфері нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України" від 14.09.2007 р., № 302.
[5] Наказ Міністерства економіки України "Про порядок ліцензування експорту товарів" від 09.09.2009 р., №991.
[6] Постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру збору за видачу експортних (імпортних) ліцензій" від 18.05.2005 р., № 362.
[7] Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.2003 р., № 755-IV.
[8] Закон України "Про зовнішьноекономічну діяльність" від 16.04.1991 р., № 959-ХІІ.