Використання міжнародних правил ІНКОТЕРМС

Правила Incoterms (ІНКОТЕРМС) є скороченням за першими трьома літерами (International commerce terms) торгівельних термінів, які відображають підприємницьку практику в договорах міжнародної купівлі-продажу товарів. Правила ІНКОТЕРМС розробляються і публікуються Міжнародною торговою палатою та визначають переважно обов'язки, вартість і ризики, що виникають при доставці товару від продавців до покупців.

Базисні умови постачання, систематизовані в правилах ІНКОТЕРМС, є сукупністю спеціальних умов, що визначають момент переходу ризиків випадкової загибелі або пошкодження товару від продавця до покупця, які визначають, яка зі сторін (згідно з умовами договору) організовує перевезення товару, відвантаження, оплачує витрати із страхування товару, проводить його митне оформлення, експортне та імпортне очищення товарів.

Правила ІНКОТЕРМС не вказують на ціну, що підлягає сплаті або спосіб оплати. Вони також не регламентують перехід права власності на товар або наслідки порушення договору. Ці питання зазвичай визначаються в ясно виражених умовах договору купівлі-продажу або у праві, застосованому в такому договорі.

На даний час сторони, які укладають зовнішньоекономічний договір (контракт), можуть застосовувати норми ІНКОТЕРМС-2010, ІНКОТЕРМС-2000 або ІНКОТЕРМС-1990. При цьому в договорі необхідно чітко вказувати, про яку саме редакцію ІНКОТЕРМС йдеться, оскільки за замовчуванням вважається, що чинною є остання з діючих на день укладення договору редакцій (тобто ІНКОТЕРМС-2010).

Одинадцять термінів ІНКОТЕРМС-2010 можна розділити на дві окремі групи: правила для будь-якого виду або видів транспорту (табл. 2.1) та правила для морського і внутрішнього водного транспорту (табл. 2.2):

Таблиця 2.1

Правила ІНКОТЕРМС для будь-якого виду або видів транспорту

Таблиця 2.2

Правила ІНКОТЕРМС для морського і внутрішнього водного транспорту

Перша група містить сім термінів, які можуть бути використані незалежно від обраного способу перевезення і незалежно від того, використовується один або декілька видів транспорту. До цієї групи належать терміни EXW (Франко завод), FCA (Франко перевізник), СРТ (Перевезення оплачено до), СІР (Перевезення і страхування оплачені до), DAT (Постачання на терміналі), DAP (Постачання в місці призначення) і DDP (Постачання з оплатою мита). Ці терміни можуть бути використані, навіть якщо морське перевезення взагалі відсутнє або якщо частково при перевезенні використовується судно.

У другій групі термінів пункт поставки і місце, до якого товар перевозиться покупцем, є портами, тому ці терміни називають "морські та внутрішні водні правила". У цю групу входять терміни FAS (Вільно вздовж борту судна), FOB (Вільно на борту), CFR (Вартість і фрахт) та CIF (Вартість, страхування і фрахт).

До кожного терміна ІНКОТЕРМС-2010 є детальні пояснення, які підкреслюють основні моменти щодо конкретного терміна, наприклад: коли їх слід застосовувати, коли переходить ризик, яким чином розподіляються витрати між продавцем і покупцем. Ці пояснення не є частиною чинних правил ІНКОТЕРМС-2010, їх метою є лише допомога користувачеві в точному та ефективному виборі відповідного міжнародного торгового терміна для конкретної угоди (договору).