Відкриття рахунків підприємств в іноземній валюті у банку

Для проведення розрахунків за поточними торговельними операціями між резидентами і нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічних відносин підприємство може відкрити в банку поточний рахунок в іноземній валюті. Для цього подаються ті ж документи, що й для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку поточний рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунка, то відкриття поточного рахунка в іноземній валюті здійснюється за умови подання клієнтом заяви про відкриття рахунка та засвідченої в установленому порядку картки зі зразками підписів і відбитка печатки (картки зі зразками підписів).

Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунка здійснюється в такому порядку.

Перш за все, особа, яка від імені суб'єкта господарювання відкриває поточний рахунок, повинна:

• – пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Представники юридичних осіб мають також надати документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків;
• – подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах^[1].

На підставі поданих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком. Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунка.

Банк відкриває поточний рахунок юридичній особі на підставі таких документів:

– заяви про відкриття поточного рахунка (рис. 3.3). Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

Рис. 3.3. Зразок заяви про відкриття поточного рахунка

• – копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/ положення). Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають. Юридична особа, яка створена та/або діє на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, подає копію рішення про її створення або про провадження діяльності на підставі модельного статуту, підписаного усіма засновниками;
• – копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що містить відомості про юридичну особу;
• – картки зі зразками підписів і відбитка печатки.

За поточним рахунком в іноземній валюті здійснюють різноманітні розрахунки в безготівковій та готівковій формах за торговельними операціями. Зокрема, це можуть бути розрахунки:

• • між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;
• • між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;
• • між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб – посередників резидентів за договорами (контрактами, угодами), що укладені відповідно до чинного законодавства України;
• • інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;
• • операції на міжбанківському валютному ринку України тощо. Крім того, за цими рахунками здійснюють погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті, а також поточні неторговельні операції, зокрема:
• – виплату готівкою іноземної валюти на витрати за відрядженнями;
• – здійснення обмінних операцій з іноземною валютою;
• – виплату готівкової іноземної валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам і нерезидентам);
• – купівлю платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами та нерезидентами);
• – виплату авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;
• – перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;
• – оплату праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;
• – перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;
• – платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;
• – виплату готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону чи за межі України (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);
• – інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України.

Операції за поточним рахунком в іноземній валюті здійснюються за документами, підписаними службовими особами підприємства.

Право першого підпису належить керівнику підприємства, якому відкривається рахунок, а також відповідним службовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а в разі відсутності такої посади – особі, що користується правами головного бухгалтера, або службовій особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, чи відповідним службовим особам, уповноваженим керівником.

Особи, які мають право першого та другого підпису, вказуються в картці зі зразками підписів. Зразок підпису керівника включається в картку обов'язково. Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису. Право другого підпису не може бути надано особам, які користуються правом першого підпису.

За рахунками юридичних осіб, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями, право другого підпису належить головному бухгалтеру централізованої бухгалтерії та особам, ним уповноваженим. За рахунками юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, у штаті яких відсутні особи, яким може бути надане право другого підпису, а також підприємців без створення юридичної особи в установу банку подається засвідчена відповідно до вимог картка зі зразками підписів осіб, яким належить право першого підпису.

У картку зі зразками підписів та відбитком печатки обов'язково включається зразок відбитка наданої підприємству і його відособленим підрозділам печатки. Печатки підприємств- суб'єктів підприємницької діяльності та їх відокремлених підрозділів мають містити їх ідентифікаційні коди. Використання печаток, призначених для спеціальних цілей, наприклад "для пакетів", "для перепусток", є неприпустимим.

Картка зі зразками підписів та відбитком печатки має бути засвідчена підписом керівника чи заступника керівника вищестоящого органу та печаткою вищестоящого органу або нотаріально. У разі заміни чи доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка зі зразками підписів усіх осіб, які мають право першого чи другого підпису.

Картка зі зразками підписів та відбитком печатки подається в установу банку у двох примірниках.

У картці зазначаються повне і скорочене найменування власника рахунка, його місцезнаходження, номер телефону, назва організації, якій клієнт адміністративно підпорядкований, ідентифікаційний код цього клієнта або реєстраційний (обліковий) номер платника податків. Уповноважений працівник банку зазначає в картці номер рахунка.

При реорганізації підприємства (припиненні юридичної особи унаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення) поточний рахунок закривається, а для відкриття нового подаються такі ж документи, як і для відкриття рахунка.

У випадку припинення діяльності юридичної особи внаслідок ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо).

Поточні рахунки закриваються в установах банку:

• – на підставі заяви клієнта;
• – на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо);
• – у разі смерті власника рахунка – фізичної особи – за зверненням спадкоємця;
• – у разі смерті власника рахунка фізичної особи – підприємця – за зверненням третьої особи, зокрема спадкоємця;
• – на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Банк закриває поточний рахунок юридичної особи на підставі документа, виданого державним реєстратором у порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Банк не може закрити поточний рахунок клієнта, якщо за рахунком здійснювалися розрахунки за зовнішньоекономічним договором, зобов'язання за яким не виконані в повному обсязі. Банк, який здійснює контроль за своєчасністю розрахунків за зовнішньоекономічними операціями клієнта, закриває рахунок лише після зняття зовнішньоекономічних операцій з контролю.

Закриття поточного рахунка за бажанням власника здійснюється на підставі його заяви (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Зразок заяви про закриття поточного рахунка

Установа банку здійснює остаточні операції за рахунком, зокрема за перерахуванням залишку коштів на підставі платіжного доручення власника рахунка на інший рахунок, зазначений у заяві.

Датою закриття рахунка вважається день, наступний за днем останньої операції за рахунком. Справа з юридичного оформлення рахунка залишається в установі банку.

Крім транзитного й поточного валютних рахунків, підприємство може відкрити в банку депозитний валютний рахунок.

Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Вклади поділяють на:

• – депозити до запитання – кошти, розміщені в банку на умовах видачі депозиту на першу вимогу вкладника або проведення за його розпорядженням розрахунків;
• – строкові депозити – грошові кошти, розміщені вкладниками на певний строк.

Для обліку інформації щодо депозиту необхідно розрізняти:

• • суму депозиту;
• • відсотки, які банк нараховує у валюті вкладу, якщо інше не передбачене договором.

Для організації обліку депозитних коштів необхідно проводити розрахунок курсових різниць, тому що основна сума депозиту згідно з податковим законодавством визнається заборгованістю, а тому підлягає перерахунку на:

• – кінець звітного періоду, виходячи із валюти, що залишилась на депозиті;
• – дату повернення депозиту (частини або повної суми).

З метою оподаткування для визначення курсової різниці за депозитною заборгованістю потрібно знати її балансову вартість на дату:

• • вкладу;
• • повернення депозиту або його частини (заборгованість вважають погашеною);
• • останнього звітного періоду в частині непогашеної суми.

Термін "балансова вартість іноземної валюти" означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше^[2].

Для розрахунку курсових різниць перший раз (за звітний період, коли зроблено вклад) потрібно порівнювати суму депозиту за курсом НБУ на дату:

• – вкладення коштів;
• – останнього дня звітного періоду.

При зростанні валютного курсу в підприємства виникнуть доходи, при зниженні курсу – відповідно, витрати.

У наступні періоди порівнюють балансову вартість:

• • на початок звітного періоду, яка буде дорівнювати вартості валюти на кінець попереднього періоду;
• • на дату повернення коштів або на кінець звітного періоду. Відповідно до Податкового кодексу України, проценти – це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів чи майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит.

Згідно з Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами^[3], залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунка; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до Податкового кодексу, на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податків доходів, і складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів. Інші доходи включають, зокрема, доходи у вигляді процентів. Датою отримання доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку. Згідно з П(С)БО 15 "Дохід" проценти визнаються доходом у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами. З урахуванням зазначеного доходи у вигляді процентів, що сплачуються (нараховуються) банківською установою як плата за залучення коштів платника податку за договором банківського рахунка (вкладу), належать до інших доходів платника податку.

• [1] Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р., № 492.
• [2] Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., № 2755-VI.
• [3] Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 р. №516.