ОБЛІК ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Поняття та умови здійснення експортних операцій

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність в Україні" експорт товарів – це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою у негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення товарів через митний кордон України.

Для цілей митного контролю експорт – митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання повернути їх на цю територію і без установлення умов їх використання за межами вказаної території України^[1].

Відповідно до положень Податкового кодексу товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією.

Тобто поняття "експорт", наведене в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", відрізняється від поняття "експорт" для цілей оподаткування. З метою оподаткування під експортом розуміються виключно операції з продажу товарів, вивезених за межу України, з метою їх споживання за її межами. Тобто при зарахуванні операції до експортної вирішальне значення має наявність факту вивезення товарів, підтвердженого митною декларацією. Таким чином, з метою продажів товарів нерезидентам на митній території України не розцінюється з погляду оподаткування як експортна операція.

Юридична особа може здійснювати експорт товарів у разі дотримання таких умов:

• – здійснення експортних операцій повинно бути передбачено статутними документами;
• – контракт на експорт повинен відповідати всім вимогам, встановленим Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів;
• – при визначенні предмета експорту повинні бути враховані такі обмеження, як квотування і ліцензування експорту, встановлені законодавством України.

Ліцензування експорту регулюється Положенням про порядок ліцензування експорту товарів та Інструкцією про заповнення ліцензії на експорт товарів. Щорічно відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Кабінетом Міністрів України визначається обмеження щодо товарів, експорт яких підлягатиме ліцензуванню, та обсяги квот на наступний календарний рік. На експорт окремих товарів видаються ліцензії і встановлюються квоти^[2].

Документальне забезпечення митного оформлення товарів, що експортуються

Перед здійсненням експортної операції (як і будь-якої іншої зовнішньоекономічної операції) підприємство зобов'язане, перш за все, стати на облік у митному органі.

Товари, які поміщаються у митний режим експорту, повинні пройти процедуру митного оформлення. Митне оформлення – виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення (або електронного декларування). Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів органів доходів і зборів протягом робочого часу, встановленого для цих органів.

Порядок поміщення товарів у митний режим експорту визначається Митним кодексом України і містить такі обов'язкові вимоги (рис. 4.1):

Рис. 4.1. Порядок поміщення товарів у митний режим експорту

Для здійснення експортної операції необхідно подати на митницю: митну декларацію; транспортні накладні (CMR, залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи); рахунки-фактури, інвойси; довідку про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, або довідку про відсутність за межами України валютних цінностей; ліцензію Міністерства економіки України на товари, що підлягають ліцензуванню.

Митному контролю підлягають всі товари, які переміщаються через митний кордон України. Процес митного оформлення товарів передбачає заповнення митної декларації, яка відповідно підтверджує розміщення товарів під певний митний режим.

Митна декларація – заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Митна декларація для декларування товарів (крім тих, що пересилаються через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях) заповнюється на:

• – товари, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро;
• – товари, які підлягають державному експортному контролю та переміщення яких через митний кордон України згідно із законодавством потребує надання відповідного дозволу чи висновку;
• – товари, які ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства;
• – товари, які поміщуються в митні режими митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території України, переробки за межами митної території України.

Митна декларація оформляється відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа^[3] та підтверджує право експортера на розміщення товару і транспортних засобів у заявленому режимі, а також права й обов'язки учасників зовнішньоекономічного контракту. Уся процедура митного оформлення закінчується видачею представникові підприємства чи митному брокерові оригіналу митної декларації. Перші чотири аркуші митної декларації заповнюються для митниці, п'ятий – передається декларанту. Всі аркуші декларації повинні містити відбиток особистої номерної печатки посадової особи митниці, яка оформляла товари.

У митній декларації вказують дві вартості товару: – контрактну (фактурну), тобто вартість, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або повинна компенсуватися зустрічними поставками товарів. Вона вказується в рахунку-фактурі згідно з умовами зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу чи міни;

– митну, тобто вартість, яка визначається на основі ціни товару, що зазначена у рахунках-фактурі та рахунках-проформі (ст. 66 МК).

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

• • на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;
• • комісійні й брокерські винагороди;
• • ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: – декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості;
• – зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
• – рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
• – якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
• – за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
• – транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документа, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
• – копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
• – якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Якщо товари поміщені у митний режим експорту, то вони втрачають статус українських товарів з моменту їх фактичного вивезення за межі митної території України. Товари, що знаходяться за межами митної території України, втрачають статус українських товарів з моменту поміщення їх у митний режим експорту.

Розрахунки при здійсненні експортних операцій

При здійсненні розрахунків із зовнішньоекономічних операцій необхідно враховувати вимоги, встановлені Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"^[4].

При здійсненні експортних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках.

Таке зарахування здійснюється у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. У разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Початком відліку законодавчо встановленого терміну розрахунків в іноземній валюті при здійсненні резидентами України експортних операцій вважаються:

• – при експорті товарів – наступний календарний день після дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується;
• – робіт (послуг) – наступний календарний день після дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав інтелектуальної власності.

Разом з тим, Національний банк України має право запроваджувати інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені Законом. Так, постановою Правління Національного банку України встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Зазначені зміни передбачено Законом України № 5480-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" від 6 листопада 2012 р. до Закону № 185 та постановою Правління Національного банку України № 270 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 12 травня 2014 р.

Порушення вказаних термінів спричиняє стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки. Перевищення зазначених термінів здійснення розрахунків при експортних операціях допускається при зарахуванні здійснюваних операцій до операцій кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, постачання складних технічних виробів і товарів спеціального призначення при отриманні індивідуальної ліцензії НБУ.

• [1] Митний кодекс України від 13.03.2012 р., № 4495-VI.
• [2] Детальний порядок ліцензування розглянуто у розділі 1.
• [3] Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р., №651.
• [4] Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р., № 185/94-BP (зі змінами та доповненнями).