ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ДАВАЛЬНИЦЬКОЮ СИРОВИНОЮ

Поняття давальницької сировини та сутність операцій з нею

У сфері зовнішньоекономічної діяльності операції з давальницькою сировиною регламентуються Податковим та Митним кодексами України.

Податковий кодекс визначає, що давальницька сировина – це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції з подальшим переданням або поверненням такої продукції чи її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Відповідно, операцією з давальницькою сировиною є операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату.

Учасниками операцій з давальницькою сировиною є дві сторони:

• – замовник – суб'єкт господарювання, який надає давальницьку сировину для виготовлення готової продукції;
• – виконавець – суб'єкт господарювання, який здійснює переробку давальницької сировини.

Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовникові. Ця особливість є вирішальним фактором, який вирізняє такі операції серед інших як в оподаткуванні, так і в бухгалтерському обліку.

Згідно з вимогами Податкового кодексу, до операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Згідно з Митним кодексом, операції з давальницькою сировиною можуть підпадати під такі види митного режиму: переробка на митній території та переробка за межами митної території.

Переробка на митній території

Переробка на митній території – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Давальницьку сировину (іноземні товари) іноземний замовник ввозить на митну територію України для її переробки українським переробником і виготовлення з неї готової продукції (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Переробка давальницької сировини на митній території

Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. У процесі переробки іноземних товарів не допускається використання українських товарів (крім палива та енергії), на які законом встановлено вивізне мито.

Тобто за умови дотримання вимог митного режиму (в тому числі реекспорт продуктів переробки) митні платежі, ПДВ, акцизний податок не сплачуються. Відповідно, якщо митного режиму переробки не дотримано або ж планується, що частину продуктів переробки не буде реекспортовано, то потрібно сплатити митні платежі, ПДВ, акцизний податок з тієї частини сировини, яка стосується таких продуктів переробки.

Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається лише з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.

Разом із заявою власник товарів або уповноважена ним особа подає органу доходів і зборів такі документи:

• – зовнішньоекономічні договори або документи, що їх замінюють, на основі яких здійснюватиметься переробка товарів і які повинні містити, зокрема, відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний об'єм робіт і строк їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір не містить таких відомостей, то вони додаються окремими документами;
• – технологічні схеми переробки (крім випадків ввезення товарів з метою ремонту, в тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких повинні бути зазначені дані про всі етапи переробки та процесу перетворення товарів на продукти переробки, кількісні показники товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, та інших товарів, що витрачаються підприємством на здійснення операцій з переробки, з обгрунтуванням виробничих втрат товарів на кожному етапі, а також інформація про назви та кількість відходів переробки;
• – договори на переробку товарів з іншими підприємствами, якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться іншими підприємствами;
• – інші документи за бажанням власника товарів або уповноваженої ним особи, зокрема: висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, відповідно до яких здійснюватиметься переробка, тощо.

Дозвіл на переробку товарів на митній території України, в якому зазначається перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення, видається органом доходів і зборів підприємству безоплатно протягом п'яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви. При цьому обов'язково враховуються обмеження і заборони, встановлені Переліком товарів, поміщення яких у митний режим переробки на митній території України забороняється^[1]. Заборона поширюється на такі товари:

• – м'ясо та їстівні субпродукти;
• – одяг та інші вироби, що використовувалися;
• – брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів і напівфабрикати з їх використанням.

Операції з переробки товарів можуть включати:

• • власне переробку товарів, у тому числі: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки;
• • ремонт товарів, у тому числі модернізацію, відновлення та регулювання, калібрування.

При цьому загальна кількість операцій з переробки товарів у митному режимі переробки на митній території не обмежується.

Строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному окремому випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. При цьому загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів.

Важливою особливістю митного режиму переробки на митній території є те, що товари, поміщені в такий режим, продукти їх переробки, залишки (відходи) зберігають статус іноземних товарів, тому протягом всього строку перебування в цьому режимі знаходяться під митним контролем. Тобто органи доходів і зборів можуть проводити перевірку ввезених товарів, а також продуктів їх переробки у підприємства, яке виконує свої зобов'язання на давальницьких умовах.

Українські товари, що використовувалися в процесі переробки іноземних товарів на митній території України, отримують статус іноземних товарів у момент вивезення продуктів переробки за межі митної території України.

Товари, що утворюються в результаті переробки на митній території України, під час реекспорту продуктів переробки підлягають декларуванню органам доходів і зборів з поданням переліку українських товарів, витрачених під час здійснення операцій з переробки іноземних товарів, із зазначенням їх кількості та вартості.

Якщо умовами переробки іноземних товарів на митній території України передбачено проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки, то такі продукти підлягають митному оформленню відповідно до митного режиму імпорту з оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, передбачених законом.

Реалізація на митній території України продуктів переробки, власником яких є нерезидент, здійснюється через зареєстроване в Україні його представництво, на яке покладається обов'язок з декларування цих продуктів переробки для вільного обігу. При цьому продукти переробки також можуть бути реалізовані підприємству, яке їх виготовило з подальшим митним оформленням для вільного обігу на території України.

Митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим.

• [1] Перелік товарів, поміщення яких у митний режим переробки на митній території України забороняється, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 р., №295.