Постійні представництва, що ведуть господарську діяльність

Нерезиденти отримують дохід від діяльності таких постійних представництв. Такі представництва щокварталу подають до органу доходів і зборів декларацію про прибуток, отриманий із джерел в Україні. Сума прибутку постійного представництва оподатковується в загальному порядку. При цьому з метою оподаткування постійне представництво прирівнюється до платника податків, який здійснює діяльність незалежно від нерезидента.

Чинним законодавством передбачено такі варіанти складання податкової звітності постійних представництв.

Варіант 1: загальний порядок. Постійне представництво веде облік результатів своєї діяльності у грошовому та натуральному вираженні (що повинне забезпечити зіставлення різного обсягу та кількості однорідних товарів (послуг), виготовлених (наданих) представництвом). Прибуток до оподаткування визначається за нормами Податкового кодексу. Склад витрат та їх сума повинні бути підтверджені документально. До фіскального органу подається декларація з податку на прибуток.

Варіант 2: складання відокремленого балансу постійного представництва. Застосовується у випадку, якщо нерезидент здійснює діяльність і в Україні, і за кордоном та не визначає прибуток від діяльності постійного представництва в Україні. Відокремлений баланс фінансово-господарської діяльності – це баланс відокремлених доходів (тобто доходів, отриманих постійним представництвом у результаті здійснення своєї діяльності незалежно від нерезидента), відокремлених від загальної суми доходів нерезидента на підставі відповідного розрахунку, і витрат постійного представництва. Оподатковуваний прибуток постійного представництва визначається як різниця між його відокремленими доходами та витратами. Для визначення суми відокремлених доходів постійного представництва треба подати до органу доходів і зборів дані про загальні обсяги доходів та понесених витрат нерезидента загалом, загальну чисельність його працівників і вартість його основних фондів (дані повинні бути посвідчені податковою службою країни резиденції, перекладені українською мовою та легалізовані).

Представництва нерезидентів, що не ведуть господарської діяльності

Представництва нерезидентів, що не ведуть господарської діяльності, також реєструються в органі доходів і зборів. Утримання таких представництв фінансується нерезидентами на підставі кошторису витрат. Якщо діяльність постійного представництва полягає тільки в наданні послуг нерезиденту, то оподатковуваним прибутком є сума, яку постійне представництво могло б отримати, якби надавало такі ж послуги, як самостійне підприємство. Отримані представництвом від нерезидентів суми фінансування включаються до складу доходів. Оскільки сума доходів такого представництва буде дорівнювати сумі його витрат, об'єкт оподаткування дорівнює нулю.

Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України від здійснення господарської діяльності, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними Податковим кодексом. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 Податкового кодексу^[1], за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Якщо міжнародним договором, ратифікованим ВРУ, встановлено інші правила, то застосовуються норми міжнародного договору. Прибуток нерезидента, якщо із країною є укладений договір, оподатковується в Україні, тільки якщо він отриманий у результаті діяльності його постійного представництва. Якщо ж діяльність нерезидента не передбачає створення постійного представництва згідно з нормами міжнародного договору, то отримані в результаті такої діяльності доходи звільнені від оподаткування в Україні. Міжнародними договорами передбачено також зменшення ставки податку та повернення різниці між сумами податку, сплаченого в Україні, і податку, що підлягає сплаті згідно з нормами міжнародного договору.

Розглянемо термін "постійне представництво" на прикладі Конвенції з урядом Королівства Бельгії, яка набула чинності 25.02.99 р.^[2]

В даному випадку термін означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства. Це може бути: місце управління, відділення, контора, фабрика, майстерня, установка або споруда для розвідки природних ресурсів, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр, склад або будь-яке приміщення, яке використовується як торговельна точка. Будівельний майданчик, монтажний або складальний об'єкт утворюють постійне представництво лише в тому випадку, якщо вони існують більше 12 місяців.

Термін "постійне представництво" не охоплює:

• – використання споруд виключно для зберігання, демонстрації або поставки товарів чи виробів, які належать підприємству;
• – утримання запасів товарів або виробів, які належать підприємству, виключно для зберігання, демонстрації або поставки; переробки іншим підприємством;
• – утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи збирання інформації для підприємства; з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності підготовчого або допоміжного характеру, а також здійснення будь-якої комбінації перелічених видів діяльності за умови, що вона має підготовчий або допоміжний характер^[2].

Усі постійні представництва повинні реєструватися в органах доходів і зборів платниками податку на прибуток. Для отримання звільнення від оподаткування (або зменшення ставки податку) разом із декларацією з податку на прибуток або з розрахунками представництво повинне подати до органу доходів і зборів:

• – відомості про доходи, звільнені від оподаткування або оподатковувані за спеціальними ставками на підставі міжнародних договорів України;
• – письмове підтвердження, видане компетентним органом країни нерезидента, яке підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

Доказом допоміжного або підготовчого характеру діяльності представництва повинні бути документи про вид діяльності самої компанії та про те, які саме функції для нерезидента виконує його представництво. Наприклад, статутні документи нерезидента, виписка з торгово-промислової палати країни місцезнаходження нерезидента, довідка з банку, в якому відкрито рахунок нерезидента, та ін.

Нерезиденти, що здійснюють діяльність на території України через постійне представництво, бухгалтерський облік і звітність ведуть відповідно до законодавства України. Майно та кошти, що надходять від нерезидента за адресою представництв з певною метою, є цільовим фінансуванням поточних потреб.

Типова кореспонденція рахунків з обліку господарських операцій представництв нерезидентів, які не здійснюють комерційну діяльність, наведена у табл. 11.5.

Таблиця 11.5

Відображення в обліку господарських операцій представництв нерезидентів, які не здійснюють комерційну діяльність

Якщо ж представництво нерезидента створено для здійснення комерційної діяльності в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, то порядок бухгалтерського обліку ідентичний обліку на вітчизняних підприємствах.

• [1] Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., № 2755-VI.
• [2] Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, Міжнародний документ від 20.05.1996 р.
• [3] Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, Міжнародний документ від 20.05.1996 р.