< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Погляди В.О. Сухомлинского на сімейне виховання у книзі "Батьківська педагогіка"

Наприкінці свого життя В.О. Сухомлинский розпочав роботу над дуже потрібною книжкою – енциклопедією сімейного виховання "Батьківською педагогікою". Та не встиг Василь Олександрович підготувати до друку задуману ним працю. Вже після його смерті вдалося зібрати рукописні та деякі надруковані статті й підготувати видання "Батьківської педагогіки".

В.О. Сухомлинский був справжнім знавцем і дослідником психології людини, він глибоко розумів душу дитини, її переживання, почуття, прагнення і сподівання, досконало знав психологію взаємин

батьків і дітей, молодшого і старшого поколінь, міжособових стосунків у дитячих колективах, психологічний клімат у соціальних групах і ті фактори, що його зумовлюють.

В.О. Сухомлинский виявив дуже важливу особливість психіки дитини – чим молодший її вік, тим вразливіша, сприятливіша вона до виховного впливу, тим легше пробудити в ній благородні почуття, виховати чи перевиховати.

У своїй педагогічній практиці Василь Олександрович Сухомлинский прагнув створити організовану систему впливів на вихованців, яка б сприяла всебічному розвитку дитини і була побудована на принципах гуманізму.

У багатьох своїх творах педагог доводив, що розвиток особистості багато в чому залежить від культури батька й матері, що людські стосунки і суспільне оточення пізнаються здебільшого на прикладі батьків.

Василь Олександрович не вірив у рятівну силу покарань, виступав проти, як він говорив, "педагогічного екстремізму", був переконаний, що виховання можна організувати так, щоб потреби в покаранні взагалі не було. Це дійсно можливо, якщо між вихователем і вихованцями встановлюється духовна єдність.

Тільки поважаючи гідність іншої особи, людина може здобути повагу до себе: "Як важливо, щоб діти навчилися почувати щиросердечний стан товариша, розпізнавати чуже горе, переживати його, як своє особисте".

Як відповідь на тисячі листів схвильованих батьків, що задавали одне і те ж питання: "Що ж далі?" була написана Сухомлинським "Батьківська педагогіка". Вона складається із семи бесід, що забезпечують правильне виховання дитини.

Бесіда перша називається "До батьківства та материнства потрібно готувати з колиски". На думку В.О. Сухомлинского, ми не вчимо в школі головному – не навчаємо жити. Не замислюємося ми – ні педагоги, ні батьки, що найважливіша мудрість життя, яку має освоїти кожен наш громадянин – це людські взаємовідносини. Я не перебільшую, – каже Сухомлинский, якщо скажу, що молоді батьки, які не вміють бути чоловіком та дружиною, зачасту такі ж безпорадні як і діти. Не всім бути фізиками й математиками, а батьками бути обов'язково всім.

Бесіда друга присвячена темі "Про громадську та моральну відповідальність батьків". У ній В.О. Сухомлинский зазначає, що немає благороднішої і вищої місії для людини – творця, ніж батьківство та материнство. Кожної миті, дивлячись на свою дитину, ти бачиш себе. Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе, само- стверджуєш своє почуття гідності. Діти – це щастя, створене вашою працею.

У бесіді третій йде мова про "Бачення власного морального образу". Чудові діти виростають в тих сім'ях, де мати й батько по- справжньому кохають один одного і разом з тим люблять і поважають людей. По-справжньому кохати – це віддавати, вкладати душевні сили, бачити частину вкладеного тобою добра в іншу людину. Найголовніше в оточуючому тебе світі – людина.

Четверту бесіду присвячено темі "Що возвеличує вас в очах ваших дітей". Піднімайте самі себе в очах ваших дітей, прагніть, щоб діти бачили найвищу суть вашого життя в посіві того зерна, з якого виростає буйно порость людського щастя. Ми батьки, виховуємо своїх дітей передусім своїми взаємовідносинами.

Бесіда п'ята називається "Бережіть в душі дитини віру в високе, ідеальне, непохитне". В.О. Сухомлинский вважає, що в хорошій сім'ї, де мати і батько живуть в злагоді, де переважають чуйні відносини до слова, думки і почуттів, у відносинах добра і злагоди, взаємодопомоги і підтримки, довіри і взаємної поваги батьків, перед дитиною розкривається все те, на чому грунтується її віра в людську красу, її душевний спокій, рівновага. Якщо ця віра зруйнована, в дитячу душу ввірветься трагедія, горе. Безцінне багатство сімейного життя – взаємна любов, вміння творити велике.

Бесіда шоста присвячена темі "Бережіть людську любов". Людська любов – могутня сила виховання. Любити – означає відчувати серцем найтонші духовні потреби людини. Ця здатність відчувати людину серцем передається від батька та матері без слів та пояснень, передається прикладом. Вмійте берегти і поважати, возвеличувати та вдосконалювати людську любов.

У останній, сьомій бесіді на тему "Моральні цінності сім'ї" зазначається, що могутня духовна сила виховання закладена в тому, що діти вчаться дивитись на світ очима батьків, вчаться у батька поважати матір, бабусю, жінку, людину. Моральне багатство створюється взаємовідносинами, в яких тісно переплітаються любов і добро з обов'язком і працею, з особистим прикладом.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >