ПЕРЕДМОВА

Запропонований навчальний посібник "Історія вітчизняної педагогіки" є частиною єдиного навчально-методичного комплексу з історії педагогіки, до якого входять навчальні посібники "Історія зарубіжної педагогіки", "Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки", "Хрестоматія з історії зарубіжної педагогіки", "Робочий зошит для студентів", "Методика викладання дисципліни "Історія педагогіки" у вищій школі".

Навчальний посібник підготовлено для викладачів, які можуть ним скористатися:

• • при читанні лекцій з історії педагогіки, під час підготовки та проведення семінарських занять із зазначеної дисципліни;
• • при організації навчальної праці студентів – підготовки до семінарських занять, планування самостійної роботи в позаурочний час.

Посібник включає дев'ять тем, що розкривають основні етапи розвитку освіти, педагогічної думки на теренах сучасної України; завдання для самостійної роботи студентів; рекомендовану літературу (основну та додаткову).

ВСТУПНА ЛЕКЦІЯ. ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

Мета, на численних прикладах, фактах із життя праукраїнців і українського народу довести, що в меті та завданнях школи, у педагогічних теоріях і системах завжди віддзеркалювався розвиток суспільства, зміни у стосунках між людьми; що загальнолюдські якості українців мали конкретний етнічний зміст і характер.

План:

• 1. Актуалізація знань з педагогіки.
• 2. "Історія педагогіки" як галузь педагогіки.
• 3. "Історія педагогіки" як навчальна дисципліна.
• 4. Значення навчальної дисципліни у формуванні соціального педагога.
• 3. Система роботи з навчальної дисципліни.
• 6. Контроль і оцінка знань студентів.
• 7. "Моя історія": педагогічний аспект.

Актуалізація знань з педагогіки

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання та розвиток особистості людини.

Назва науки походить від грецьких слів найди – діти та аго – веду, тобто дітоводіння (у Стародавній Греції пайдагогос спочатку називали рабів, які супроводжували дітей до школи).

Стадії розвитку педагогіки:

• • народна;
• • духовна;
• • світська.

Народна педагогіка – система поглядів народу на освіту та виховання підростаючих поколінь.

Духовна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду з виховання й навчання особистості засобами релігії.

Світська педагогіка пройшла довгий шлях становлення і тривалий час була складовою частиною філософи. Праці Я. А. Коменського (1592–1670) заклали основу для виокремлення педагогіки в самостійну науку.

За структурою педагогіка розглядається як:

• • наука, що має певні закономірності (предмет, закони, які необхідно всебічно вивчати; методи дослідження, що включають спостереження фактів та наукові узагальнення; побудована на філософських основах, що пронизують усі її ланки; є суспільною наукою);
• • практика, яка вказує практичне застосування теоретичних положень;
• • мистецтво, що вимагає творчого натхнення (діяльність учителя є творчою, ініціативною, практичною й побудована на основі законів розвитку людини як об'єкта цієї діяльності; учитель творець і художник своєї справи, а не автоматичний виконавець вимог офіційної рецептурної педагогіки).

Джерела педагогіки:

• • педагогічна спадщина минулого;
• • передовий педагогічний досвід;
• • народна педагогіка;
• • педагогічні дослідження.

Предметом педагогіки є:

• • дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів;
• • теоретичне обгрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання й виховання;
• • вивчення передового педагогічного досвіду та створення на цій основі педагогічної теорії;
• • розробка педагогічної техніки.

Основні категорії:

• виховання:

■ у широкому соціальному розумінні – це весь процес формування особистості, що перебігає під впливом оточуючого середовища, умов, обставин, суспільного ладу;

■ у широкому педагогічному розумінні – це формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, що базується на педагогічній теорії, кращому педагогічному досвіді;

■ у вузькому педагогічному значенні – це цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення конкретної мети в колективі;

■ у вузькому розумінні – це спеціально організований процес, спрямований на формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком, який здійснюється через взаємодію вихователя й вихованця;

• • навчання – цілеспрямований процес взаємодії вчителя та учнів, під час якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок;
• • освіта – це процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей;
• • самоосвіта – освіта, яка набувається в процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі;
• • самовиховання – систематична та свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, моральних, естетичних якостей, позитивних рис волі та характеру, усунення негативних звичок;
• • перевиховання – виправлення відхилень, вад, негативних наслідків, допущених у вихованні людської особистості;
• • учіння – одна зі сторін педагогічного процесу, що охоплює навчально-пізнавальну діяльність учня під керівництвом учителя й передбачає цілеспрямоване засвоєння учнями знань, умінь, навичок, соціального досвіду з метою подальшого використання їх у життєдіяльності та праці.

Структура педагогіки:

• • вікова педагогіка: дошкільна; педагогіка школи; педагогіка дорослих (андрагогіка);
• • професійна педагогіка: профтехосвіти; вищої школи; військова;
• • спеціальна педагогіка: сурдопедагогіка; тифлопедагогіка; олігофренопедагогіка; логопедія, виправно-трудова;

■ сурдопедагогіка – галузь дефектології, що досліджує проблеми навчання й виховання дітей з вадами слуху;

■ тифлопедагогіка – галузь дефектології; наука про особливості виховання й навчання сліпих і слабозорих дітей;

■ олігофренопедагогіка – наука про виховання, навчання та шляхи корекції недоліків розвитку розумово відсталих дітей;

■ логопедія – наука, що вивчає порушення мови, а також методи подолання їх і запобігання їм;

■ виправно-трудова педагогіка – галузь педагогічної науки, яка вивчає організовану діяльність із виправлення осіб, які вчинили карні злочини й засуджені до різних видів покарань;

• • історія педагогіка – наука про педагогічні теорії та системи, що існували в різних країнах світу в різні історичні епохи, про розвиток педагогічної думки, внесок найвидатніших просвітителів-педагогів світу у скарбницю педагогічних здобутків;
• • методики викладання окремих дисциплін – реалізація загальнодидактичних знань про організацію та здійснення навчально-виховного процесу в умовах викладання певної навчальної дисципліни;
• • шкільна гігієна (фізіолого-гігієнічне обгрунтування режиму дня учнів у школі);
• • соціальна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає закономірності та механізми становлення й розвитку особистості у процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей і молоді у процесі розв'язання суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Міждисциплинні зв'язки педагогіки – це її зв'язки з іншими науками, що дозволяють повніше пізнати педагогічні факти, явища та процеси. Педагогіка пов'язана з такими науками як філософія, соціологія, етика, естетика, психологія, анатомія, фізіологія людини, логіка та ін.

Завдання педагогіки на сучасному етапі:

• • удосконалення змісту освіти;
• • розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання;
• • підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти;
• • комп'ютеризація учительської праці;
• • розробка нових і модернізація наявних форм та методів навчання;
• • виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку;
• • удосконалення змісту та методики виховання; удосконалення політехнічної підготовки учнів, їхньої професійної орієнтації та підготовки до праці;
• • розробка шляхів демократизації й гуманізації життя та діяльності навчальних закладів усіх рівнів і форм власності.