Розділи української народної педагогіки
Українська народна педагогіка складається з таких розділів:
- • українське родинознавство (фамілістика) – об'єднує знання й досвід народу щодо створення та збереження міцної, здорової, щасливої сім'ї;
- • народне дитинознавство – розкриває вікові та психологічні особливості дітей, концентрує в собі усталені погляди на емпіричні знання про умови й рушійні сили розвитку людських якостей на стадії дитинства, закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних, вольових і пізнавальних процесів у дитячому віці, особливості формування дитини як особистості;
- • батьківська педагогіка – визначає роль сімейного виховання, передавання дитині від батьків народної мудрості, духовного й виробничого досвіду, культури поведінки;
- • народна дидактика – концентрує в собі сукупність знань, вироблених народом, про закономірності процесу навчання, його принципи, методи, форми організації та відповідні до віку дітей особливості засвоєння ними знань, умінь, навичок; висвітлює погляди народу на знання та їх роль у житті людини, на школу як навчальний заклад, на джерела знань;
- • народна педагогічна деонтологія (з грец. – потрібне, необхідне) – вивчає проблеми обов'язку, усі норми моральних вимог і співвідношення їх – те, без чого не можна уявити справжнього виховання.
Основні джерела наукового дослідження української народної педагогіки
До основних джерел наукового дослідження української народної педагогіки належать:
- • міфологія (сукупність міфів народу);
- • фольклор (народна творчість, усна словесність);
- • писані та друковані пам'ятки з історії України, етнографії, філософії;
- • твори українських освітніх діячів, педагогів, письменників.
Методи науково-педагогічного дослідження народної педагогіки
До методів науково-педагогічного дослідження народної педагогіки належать:
- • самостійне опрацювання відповідної літератури;
- • психолого-педагогічний аналіз фольклорного та етнографічного матеріалу;
- • педагогічні спостереження;
- • бесіди з батьками, літніми людьми, талановитими оповідачами, умільцями;
- • анкетування;
- • застосування демографічної статистики;
- • оцінка й самооцінка (рейтинг);
- • вивчення дитячих забав, іграшок, виробів тощо.
З народних джерел
Народна мудрість. У народній педагогіці найвідповідальнішим періодом виховання вважається дошкільний вік:
"Малі діточки – що ясні зіроньки – і світять, і радують у темну ніченьку";
"Звички трирічного зберігаються до вісімдесяти років";
"Від п'ятирічного до дорослої людини – один крок, а від новонародженого до п'ятирічного – величезна відстань";
"Яке змалку, таке й до останку";
"Яке в сповитку, таке й довіку" - так кажуть про дітей.
Кожен період до п'яти років, коли дитина найстрімкіше розвивається та оволодіває необхідними фундаментальними вміннями (сідати, лазити, ходити, говорити тощо), закріплений народом у назвах:
- • народженятко, народженець, кришенятко, ляля, немовля, опелінок, пелюшник, пискля, пискляточко, мулятко, муляточко, молодюк (новонароджена дитина);
- • сідун, сідуха, сідунчик (дитина, що почала сідати);
- • плазунча, плазун, плазуха, плазуня, лазунець, лазуночка, (дитина, яка почала лазити);
- • ходунчик (дитина, що почала ходити);
- • брехунець, белькотун, белькотуна, воркота, щебетун, сокотун, гудун, балакун, шавкотун (дитина, яка почала говорити);
- • щебетун, щебетуха, цікорун (дитина, що вміє говорити);
- • німець, німе, мовчун (неговірка дитина);
- • бігунець, джигун, жевжик (дитина, яка багато бігає);
- • дід, дідуган, бабуся (дитина, яка не має зубів);
- • мазунець (дитина, що харчується маминим молоком довше ніж рік);
- • годовичок, дикунець, гуляка, їсть першу паску, годовичок, уже чимале, зіпака, зіпачка, плакса, плаксючка, плакуха (дитина першого року життя);
- • друга паша, друге літо, стрижак, стригунець, другу паску їсть (дитина другого року життя);
- • третяк, третячок, пічкур, гулячок, гулянка, третя паша, третє літо (дитина третього року життя);
- • четвертачок, четвертак, шміглик, джигун, гульвіса, метунець, жевжик, четверта паша, четверте літо (дитина четвертого року життя);
- • п'ятачок, підпасич, підпасочок, п'ятиліток (дитина, якій виповнилося п'ять років);
- • первак, первенець, первісток (перший син);
- • мізинок (остання, наймолодша дитина);
- • зимак, осінчук, марчук (назва дитини від пори року чи місяця, коли народилася).
Дітей називали ще й так: байстря, бахур, головань, заброда, замурза, коструба, найда, недоноска, петрівчиня, підкидень, стригунець, товкун (товкунець), ходун, хрищеня, шибеник, шморгун, стару н.
Народні прислів'я та приказки. Це короткі влучні вислови, що образно й лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є неоціненними коштовностями фольклору будь-якого народу, його узагальненою пам'яттю й результатом спостережень за життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію.
Народні прислів'я та приказки – правила, якими людина має керуватися в повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують (повчають, оскільки за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і нині продовжують примножувати та збагачувати духовну спадщину, що накопичувалася віками.
