Острозька слов'яно-греко-латинська академія

Острозька слов'яно-греко-латинська академія (школа вищого типу, тримовний ліцей, тримовна гімназія) була заснована князем Василем Острозьким (1526-1608; державний і культурний діяч, один з найбагатших можновладців, некоронований король України) у м. Острог на Волині (нині Рівненська обл.) у 1576 р. Василь Острозький відомий під іменем Костянтина, яким він користувався на честь свого батька, князя Костянтина Івановича Острозького. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця – княжна Гальшка (Гальшка Іллівна, Єлизавета, Євдокія) Острозька (1539-1582) – дочка Іллі Острозького та Беати Костелецької. Народилася вона в Острозькому замку в 1539 р. її батько помер за три місяці до її народження. Представники багатьох магнатських сімей намагались поріднитися з могутньою сім'єю Острозьких. Попри дану в 1552 р. попередню згоду Беати (мати Гальшки) на шлюб Дмитра Сангушка та Гальшки невдовзі вона відмовилася від свого слова, тим більше, що проти цього шлюбу, який поєднав би два провідні княжі роди України, висловлювався польський король. Збройні загони князів Острозького та Сангушка штурмом оволоділи замком в Острозі, і всупереч волі матері у вересні 1553 р. Гальшка була одружена з князем Дмитром. Королівський суд оголошує Сангушка поза законом. У лютому 1554 р. князя було вбито (похований він у костелі чеського міста Яромір). Проти волі матері король Сигізмунд Август видає юну вдову за в кілька разів старшого за неї воєводу Лукаша Гурку. Гальшка разом з матір'ю, не визнаючи цього шлюбу, переховується у Львівському домініканському монастирі, де Беата уклала третій шлюб дочки – із князем Семеном Слуцьким. Однак сила й королівська підтримка були на боці Гурки, який після збройної облоги заволодів Гальшкою й вивіз у свої володіння в Шамотулах (Велика Польща). Не підкорившись нав'язаному їй чоловікові, Гальшка Острозька 14 років провела у "вежі чорної княгині" – одній з башт Шамотульського замка, названій так у зв'язку з траурним вбранням, у якому вона зрідка з'являлася на люди. Овдовівши в 1573 р., Гальшка повертається на батьківщину. Свої права на маєтки покійних на той час батьків, включаючи Острог (узурпований другим чоловіком Беати Костелецької Альбертом Ласським, а згодом і королем), княжна передала дядькові Василю- Костянтину Острозькому (1526-1608), який, завдяки сприятливій для Острозьких політичній ситуації в державі, зумів повернути їх у володіння свого роду.

За ініціативою Василя-Костянтина Острозького й на його кошти було також засновано школи в Турові, Володимиро- Волинському. Він вкладав значні кошти в будівництво, відновлення та опорядження церков і монастирів Острога, Києва, Львова та інших міст і сіл України.

Документальних даних про структуру Острозької академії немає, але можна припустити, що була організована вона за зразками інших подібних такого типу тогочасних шкіл (в основу діяльності покладено традиційне для середньовічної Європи навчання). Курс навчання складався зі знаменитих "семи вільних наук". Провідне місце в програмі займало навчання трьох мов: слов'яно-руської, грецької та латинської. Імовірно, навчання тривало вісім років. Тут уперше поєдналися два типи культур: візантійська й західноєвропейська. Саме з Острозькою академіею пов'язується Ренесанс (епоха Відродження, період в ідеологічному та культурному розвитку) українського народу.

Першим ректором академії був Герасим Смотрицький (письменник-полеміст, культурно-освітній діяч). Серед професорів, крім православних, були також іновірці, яких за протестантські погляди виганяли з католицьких шкіл.

В академії була зібрана бібліотека, що містила велику кількість джерел не тільки православної, але й католицької та протестантської літератури.

Час розквіту Острозької академії обмежується першим 30-літгям. Потім став відчуватися приватно-магнатський характер центра, його відносно вузька соціальна база, посилення католицької реакції. Після смерті Костянтина Острозького (1608, похований у Острозі) академія почала занепадати й поступово перетворилась на початковий навчальний заклад. У 1624 р. онука князя Острозького, яка прийняла єзуїтську віру, заснувала в Острозі єзуїтський колегіум. Навесні 1636 р. православний колегіум припинив свою діяльність. Острозька академія залишила значний слід в історії, культурно-національному відродженні України, стала стимулом до виникнення численних братських шкіл.

Водночас з академією князем Острозьким в Острозі було організовано літературно-науковий гурток. До нього входили фахівці з мов, астрономії, математики, філософії, антиуніатські письменники-публіцисти (Дем'ян Наливайко, Василь Суразький, Клірик Острозький, Тимофій Михайлович, Ян Лятош (вихованець Краківського університету), білорус Андрій Римша, греки Діонісій Раллі та Феофан Грек та інші. Вони перекладали праці візантійських богословів, готували до видання навчальні посібники та інші книги. Видавалися вони в друкарні, де за запрошенням Костянтина Острозького працював Іван Федоров. Це була одна з перших друкарень України. Заснована близько 1576 р. князем К. Острозьким. З 1578 до 1612 р. тут було видано понад 20 найменувань книг українською літературною, слов'янською богослужбовою та польською мовами з використанням грецького, латинського та гебрайського шрифтів, серед яких у 1578 – "Буквар" (греко-слов'янський буквар – перший український підручник), Новий Завіт (1580), "Хронологія" Андрія Римші – перший в Україні друкований поетичний твір (1581); визначні полемічні праці: "Ключ царства небесного", "Календар римський новий" (1S87) Герасима Смотрицького, "Апокрисис" Христофора Філарета тощо.

Найвищим досягненням Острозької друкарні було видання шедевра давньоукраїнської поліграфії – першої в Україні повної Біблії (близько 1581). Надрукована була тогочасною богослужбовою (слов'янською) мовою. При підготовці до друку тексти були звірені з різними іншомовними виданнями, до них внесено зміни й виправлення та перекладено ті частини Біблії, що доти не перекладалися. Над підготовкою видання працювали визначні українські вчені з острозького гуртка (72 перекладача). Це був результат тривалої та кропіткої праці. У Біблії вміщено передмову князя К. Острозького, віршовану передмову Г. Смотрицького та післямову друкаря І. Федорова. Усього книга нараховувала 1256 сторінок. Наклад її був у межах 1000-1500 примірників. Вона була широко відома в Україні, Росії, Білорусії та інших країнах світу. Зокрема, була зареєстрована в бібліотеці Оксфорда, примірники мали шведський король Густав Адольф, кардинал Барберині, багато відомих учених і громадських діячів того часу. Нині відомо 70 примірників. Проіснувала Острозька друкарня до 1612 р.

Серед випускників Острозької академії були вчителі, літератори, друкарі, проповідники. Зокрема, в академії навчалися Дем'ян Наливайко (старший брат Северина Наливайка), перший ректор київської братської школи (митрополит) Іов Борецький, письменники Єлисей Плетенецький, Мелетій Смотрицький, гетьман Війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний, автор знаменитої "Папінодії" Захарія Копистенський, відомий церковний і культурний діяч Ісакія Борискович та інші відомі люди того часу. Протягом 60 років існування цей заклад закінчило близько 500 осіб.

Хроніка відродження Острозької академії в незалежній Україні починається з 1994 р. з указу екс-президента України Л. М. Кравчука № 156/94 "Про утворення Острозького колегіуму". Завдяки указу Л. Д. Кучми (№ 403 / 96) "Про перейменування Острозького колегіуму в академію" розбудова Острозької академії набрала нових обертів. У жовтні 2000 р. вона отримала статус національного університету (указ Президента України №1170/ 2000 "Про надання статусу Національного університету Острозькій академії"), а 23 серпня 2003 р. був оприлюднений указ, згідно з яким Національний університет "Острозька академія" (НаУОА) переходив під патронат Президента України та Кабінету Міністрів України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 798 / 2009, НаУОА надано статус самоврядного (автономного) дослідницького національного вищого навчального закладу.