Заснування головних і малих народних училищ

У 1786 р. було затверджено "Статут народным училищам в Росийской империи", згідно з яким передбачалося відкриття двох типів навчальних закладів: головних і малих народних училищ. У цих закладах мало отримувати освіту міське населення. Випускники повинні були задовольняти потреби виробництва, торгівлі.

Головні народні училища відкривалися в губернських містах. Термін навчання в чотирьох класах становив п'ять років. У першому класі учні навчалися читати, писати, рахувати; вивчали історію церкви, короткий катехізис. У другому класі вводилися граматика, малювання. У третьому та четвертому учні знайомились із загальною та російською історією, географією, елементами природознавства, фізики, основами геометрії, механіки, цивільної архітектури, за бажанням вивчали латинську мову.

Головні народні училища були відкриті в м. Києві (1789), Чернігові, Новгород-Сіверському.

Малі народні училища відкривалися в повітових містечках. Термін навчання у двох класах становив два роки. Зміст навчання відповідав першим двом рокам навчання в головних народних училищах. Такі училища були відкриті в Ніжині, Прилуках (1789); в Охтирці, Сумах, Ізюмі, Каневі, Чернігові, Глухові, Стародубі (1790); у Богодухові, Тетієві (Київщина), Єкатеринославі, Симферополі (1793); у Бердичеві (1796); у Полтаві (1799).

Загалом в Україні у XVIII ст. було відкрито 18 головних і малих народних училищ.

Педагогічна література

Тривалий час навчання в Україні (до XVI ст.) здійснювалося лише за рукописними азбуками, що ускладнювало навчання (їх було мало, були вони дорогими та складними для користування). Значним поштовхом у розвитку вітчизняної освіти було заснування друкарень і друкування в них навчальних книжок.

Для навчання дітей у школах і мандрівні вчителі (починаючи з кінця XVI ст.) застосовували як рукописні, так і друковані книги (були красиво оформлені, ілюстровані, прикрашені майстерними гравюрами, заставками). Серед рукописних використовували "Азбуковники",. "Учительні Євангелії", у яких подавався матеріал релігійно-морального характеру, а також книжки з природознавства, історії та географії, невеличкі рукописні словники – глосарії, що перекладали незначну кількість маловживаних слів; серед друкованих – букварі Івана Федорова (1574, 1578), греко-слов'янську граматику "Адельфотес", книжки Лаврентія Зизанія "Граматика словенска..." (написана у формі запитань і відповідей, зразком служила граматика "Адельфотес"), "Наука чтению и разумению письма словенского..." (1596, навчальний посібник, мав додаток "Лексикос" – словник енциклопедичного характеру), Мелетія Смотрицького "Граматику словенску" (1619), Памви Беринди "Лексиконь словеноросскій и ймень тлькованіє" (1627, найбільший на той час друкований тлумачний словник, який уміщував понад 7 000 слів і тлумачення їх відзначалося ґрунтовністю та доступністю), Кирила Ставровецького Транквіліона "Перло многоцінноє" (1646), перший підручник з історії "Синопсис" (1674). Спеціальних друкованих підручників з математики ще не було. Відомості математичного характеру містилися в букварях, азбуковниках та інших книжках. У 1682 р. було видано книгу під назвою "Считание удобніе, которими всякий человек, купующий или продающий зело удобно изыскать может число всякая вещи".

У XVI–XVII ст. з'являються рукописні та друковані твори, які визначали поведінку учнів у школі й товаристві, зокрема "Школьное благочиние", "Гражданство обычаев детских".

У "Школьном благочинии" детально регламентовано розпорядок шкільного життя та обов'язки учнів (кожен учень, прийшовши до школи, повинен сідати на своє постійне місце, не бавитися розглядом книжок, а уважно читати їх, не закладати в книжку вказівного деревця, чергові учні повинні стежити за чистотою, порядком тощо).

"Гражданство обычаев детских" Єпіфанія Славинецького – громадянський кодекс, побудований на засадах народних чеснот, норм християнської моралі, європеїзму. Трактат містив багато правил світського життя (164 правила, з них 3, які стосуються поведінки в церкві). Є вимоги, що стосуються зовнішнього вигляду, поведінки вдома, у школі тощо. Написаний за зразком творів Еразма Роттердамського "Бесіди", Я. А. Коменського "Правила поведінки, зібрані для юнацтва".