ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ XIX – ПОЧАТКУ XX ст.

Мета: розглянути особливості розвитку освіти, ознайомити з педагогічними концепціями видатних вітчизняних просвітителів.

План:

1. Прийняття "Статуту університетів" та "Статуту навчальних закладів, підпорядкованих університетам".
2. "Статут гімназій і училищ, підпорядкованих університетам" (1828).
3. Стан освіти в Києві.
4. Становлення й розвиток університетської освіти.
5. Стан жіночої освіти.
6. Діяльність недільних шкіл.
7. Статути гімназій і прогімназій Міністерства народної освіти.
8. Колегія Павла Галагана.
9. Заснування першого дитячого садка в Києві.
10. Підготовка педагогічних кадрів.
11. Розвиток педагогічної думки.

Прийняття "Статуту університетів" та "Статуту навчальних закладів, підпорядкованих університетам"

У 1802 р. було створено Міністерство народної освіти. У 1803 р. – прийнято перший законодавчий акт "Попередні правила народної освіти". У 1804 р. були опубліковані "Статут університетів" і "Статут навчальних закладів, підпорядкованих університетам". На території України функціонували два навчальні округи – Харківський і Віденський. Кожний округ очолював опікун, а всі навчальні заклади, що розташовувались на території округу, підпорядковувались університетам. Система освіти складалася з чотирьох типів навчальних закладів:

Парафіяльні школи (училища). Термін навчання – один рік. Організовувалися в парафіях. Завдання: дати дітям релігійне виховання, навички читання, письма, лічби, відомості з книги "Краткое наставление о сельском домоводстве"; підготувати до вступу в повітові училища. Існували на місцеві кошти, підпорядковувалися наглядачам повітових шкіл (училищ).

Повітові школи (училища). Термін навчання – два роки. Організовувалися в губернських і повітових містах. Учні вивчали: Закон Божий, книгу "О должностях человека и гражданина", російську граматику, каліграфію, малювання, правопис, географію, історію, арифметику, початкові відомості з фізики, природознавства та ін. Усього вивчали 17 дисциплін. Завдання: підготувати молодь до вступу до гімназії й дати необхідні знання відповідно до стану та рівня промисловості. Існували на кошти державного бюджету й податків населення. Наглядачі повітових училищ були підпорядковані директорам гімназій.

Гімназії. Термін навчання – чотири роки. Організовувалися в губернських містах. Учні вивчали: латинську, німецьку, французьку мови, географію, історію, статистику, філософію (метафізику, логіку, правознавство), "красні науки" (словесність, теорію поезії, естетику), політичні науки, математику (алгебру, геометрію, тригонометрію), фізику, природознавство (мінералогію, ботаніку, біологію), теорію комерції, малювання. Закон Божий і російська мова в гімназіях уже не вивчалися, їх вивчення завершувалося в повітових училищах. Усього вивчали 25 дисциплін. Завдання: підготувати молодь до вступу в університети. Навчалися діти дворян і чиновників. Існували за державний кошт. Керівництво гімназіями здійснювали училищні комітети університетів.

Університети. Вищі навчальні заклади. Завдання: готувати державних чиновників, а також учителів. Університети мали певну автономію, керували ними ради, які обирали ректора та деканів факультетів (у 20-ті pp. право на вибори ректора за розсудом професорського складу почало порушуватися, він призначався Міністерством народної освіти). Викладачі були зобов'язані займатися науковою роботою. Університети мали утворювати нові та керувати всіма діючими школами на території навчального округу.

Статут (1804) мав прогресивні риси. Проголошувалася безстановість шкіл, спадкоємність у їх роботі, загальнодоступність і безкоштовність навчання. У реальному житті було дещо інакше. Царський уряд не виділяв коштів на утримання парафіяльних училищ, тому в сільських місцевостях шкіл було надто мало.

Школи Віденського навчального округу (Волинська, Київська, Подільська губернії) працювали за окремим статутом, близьким до виданого в 1804 р.

Парафіяльні школи призначалися для селян, ремісників і небагатих дворян, ділилися на чоловічі й жіночі, були малі (два роки навчання) і великі (чотири роки навчання). У малих і великих викладали читання, письмо, Закон Божий, мораль та арифметику. У великих ще додавалися практична механіка, місцевий землепис, природознавство, практичне землеробство та садівництво. У жіночих школах вивчалося молочне господарство, шиття, домашнє господарювання (городництво, птахівництво, кулінарія).

Викладання велося польською мовою, а російська вивчалася як окрема дисципліна. Викладання російською було запроваджено після 1830-1831 pp.

Повітові школи були трикласними, призначалися для дітей купців, міщан, дрібних службовців.

Гімназії мали шість класів, два нижчих прирівнювалися до повітових училищ. Дітям трудящих ці навчальні заклади були недоступні.

На початку XIX ст. повітові училища були відкриті в Полтаві, Ніжині, Охтирці, Прилуках, Сумах, Чернігові, Ромнах, Валках, Вінниці, Житомирі, Умані, Кам'янці-Подільському, Каневі, Білій Церкві та інших містах.

Першими гімназіями вважаються Новгород-Сіверська (1804), Харківська, Чернігівська, Катеринославська (1805), Полтавська (1808), Симферопольська, Вінницька (1812), Херсонська (1814). У Кременці на Волині в 1805 р. була заснована вища гімназія, реорганізована в 1819 р. у ліцей.