та II Всеукраїнські учительські з'їзди, Всеукраїнський учительський професійний з'їзд
Перший всеукраїнський з'їзд учителів і професорів відбувся 5-6 квітня 1917 р. На ньому був розглянутий план українізації школи (підготовлений Товариством шкільної освіти) і прийняте рішення про утворення Всеукраїнської вчительської спілки. З'їзд звернувся до Центральної Ради з проханням створити єдиний державний орган для керівництва будівництвом національної школи в Україні. Центральна Рада відгукнулася на прохання, і в червні 1917 р. було створено Генеральний секретаріат. Його очолив В. Винниченко.
Першим секретарем народної освіти був призначений Іван Матвійович Стешенко (червень 1917 – січень 1918). Саме він ініціював проведення Другого всеукраїнського учительського з'їзду (10–12 серпня 1917). У центрі уваги з'їзду було питання національної освіти. З'їзд ухвалив з 1 вересня 1917 р. почати українізацію початкових шкіл, а для вчителів гімназій організувати літні курси. Метою їх була підготовка вчителів до викладання дисциплін українською мовою. Товариство шкільної освіти винесло на розгляд делегатів з'їзду проект єдиної школи. Єдина школа розглядалася як однакова для всіх вихованців, але не передбачала однакового змісту навчання для всіх дітей. Заклади мали бути загальноосвітніми та національними, виховними, діяльними, а також забезпечувати досягнення певного рівня культурного розвитку. Вони мали бути переходом від нижчої до середньої школи, вільно розвиватися, уникаючи шаблонів і штампів. Система єдиної школи вбачалася такою:
- • початкова школа (чотири роки);
- • вища початкова школа (чотири роки);
- • середня школа;
- • вища школа (три – п'ять років).
Загальнодоступною, обов'язковою та безкоштовною оголошувалася початкова освіта.
На Всеукраїнському вчительському професійному з'їзді (13- 15 серпня 1917 р.) був вироблений план національної освіти та організації українського вчительства, визнана важливість колективного самоврядування в новій школі, порушено питання про поліпшення підготовки та матеріально-побутових умов учительства України. Учителям узаконювалася відпустка від 6-12 місяців для підвищення кваліфікації через кожні 4-5 років роботи. З'їзд скасував іспити на звання вчителя й різноманітні короткотермінові курси та класи для підготовки вчителів, визнав, що зарплата вчителя нижчої початкової школи має бути 150 крб щомісяця, крім плати за помешкання, опалення й освітлення. Через кожен рік вона мала підвищуватися в розмірі 5 % заробітку. Визначалася пенсія вчительству в розмірі 100 % останнього окладу за 20 років роботи.
Започаткування Української академії наук
Українська академія наук (УАН) була започаткована в 1918 р. як найвища державна, національно-наукова установа, що перебувала в безпосередньому підпорядкуванні верховної влади. Вона мала сприяти розширенню, поглибленню й розповсюдженню наукових дисциплін, об'єднанню та організації наукової роботи в Україні.
УАН мала три відділи:
- • історико-філологічний (22 академіки);
- • фізико-математичний (ЗО академіків);
- • соціальних наук (20 академіків).
У відомстві Академії були: Національна бібліотека, Астрономічна обсерваторія, хімічна лабораторія, Фізичний інститут. Зоологічний музей, Ботанічний сад, Геологічний музей та інші наукові інститути. УАН мала свою друкарню й літографію (різновид плоского друку, за яким друкування здійснюється з літографського каменю, цинку, алюмінію). Обраними членами могли бути громадяни України та українські вчені Галичини, Буковини й Закарпаття, відомі своїми науковими працями. Серед керівників окремих відділів були заслужені вчені Д. Багалій (історія), А. Кримський (орієнталістика), М. Петров (література), В. Вернадський (мінералогія), М. Туган-Барановський (економіка). Президентом Академії призначено В. Вернадського, Секретарем – А. Кримського.
В Україну почали повертатися працювати українські вчені- дослідники, які з тих чи інших причин працювали в інших високих школах і установах Російської імперії.
