Школа та педагогіка в передвоєнні, воєнні та перші повоєнні роки

Напередодні Великої Вітчизняної війни Україна, як і інші республіки бувшого СРСР, жила повсякденним життям. У 1940/1941 навчальному році почалося здійснення в містах переходу до середньої освіти, у селах – до семирічної.

У системі Наркомосу УРСР були: дитячі садки, загальноосвітні та спеціальні школи, дитячі будинки, середні спеціальні навчальні заклади, вищі навчальні заклади, профільні школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ), гірпромучі, сільгоспучі, робітничо-технічні, промислово-технічні, виробничо-політехнічні, школи кустпрокооперації, художньо-керамічні, промислово- художні школи, різні курси масових професій.

Після об'єднання УРСР і західних земель на основі наказів та інструкцій Наркомоса УРСР про реорганізацію шкіл і педагогічної освіти на території західних областей України відбулися зміни: народні школи І ступеня були реорганізовані в початкові чотирирічні, школи ІІ та III ступенів і прогімназії – у середні неповні семирічні, гімназії та ліцеї – у середні загальноосвітні школи; професійні школи – у технікуми, школи фабрично-заводського навчання (ФЗН), ремісничі училища та професійні курси; педагогічні ліцеї, школи виховательок дошкільних установ і вчительські семінарії – у педагогічні училища; педагогіум у Львові, Кременецький педагогічний ліцей – у державні учительські інститути; польський університет у Львові та румунський університет у Чернівцях стали державними університетами.

З нових навчальних закладів було відкрито учительські інститути в Дрогобичі, Станіславі, Рівному, Луцьку, Акермані, Чернівцях. У всіх західних областях України було створено обласні інститути вдосконалення кваліфікації вчителів. Розширювалася мережа шкіл для дітей і молоді.

Із самого початку війни десятки тисяч учителів та учнів старших класів добровільно пішли на фронт, зі зброєю в руках захищали Вітчизну, вступили в загони народного ополчення, працювали на будівництві оборонних споруд, брали активну участь у протиповітряній обороні, зборі врожаїв у колгоспах, радгоспах, металевого лому, лікарських рослин, у наданні допомоги пораненим у госпіталях, шефствували над сім'ями фронтовиків.

Органи народної освіти, школи та вчителі, переборюючи величезні труднощі, виявляючи високу організованість, чіткість у роботі, розв'язували важливі завдання: виконували плани загального обов'язкового навчання дітей шкільного віку, перебудовували навчально-виховну роботу в школах відповідно до воєнного часу, готували учнів до праці та оборони Батьківщини.

З багатьох прифронтових районів почалась евакуація вихованців дитячих будинків, дитячих садків та учнів шкіл у східні регіони країни (Росія, Туркменія, Грузія, Казахстан). Було запроваджено навчання у дві зміни. При обласних і крайових виконкомах комісій для боротьби з безпритульністю створювалися приймальні пункти, розподільники для дітей-сиріт і безпритульних, дитячі будинки, вечірні школи для дітей, які працювали.

1943 рік став початком відновлення роботи шкіл, педагогічних навчальних закладів у регіонах України, що були визволені від окупантів. Відкривалися окремі класи, ремонтувалися вцілілі шкільні приміщення. У школах гостро поставала проблема браку підручників, парт, класних дощок, лабораторного обладнання. Учням часто доводилося писати на газетах (між друкованими рядками). У серпні 1943 р. були прийняті "Правила для учнів", якими регламентувалися їх обов'язки та норми поведінки в школі. З 1943/1944 навчального року було введено роздільне навчання хлопчиків і дівчаток. У Києві таке навчання було запроваджено з 1 грудня 1943 р.

З 1944/1945 навчального року в школах були введені випускні іспити для учнів, які закінчували початкову й семирічну школу, а для тих, що закінчували середню школу, вводились іспити на атестат зрілості. До іспитів на атестат зрілості допускалися учні, які пройшли курс середньої школи та мали річні оцінки за десятий клас (випускний) з кожної дисципліни не нижче "З", а за поведінку "5", а також ті, хто не навчалися в середній школі, але бажали отримати атестат зрілості, здавши навчальний матеріал екстерном. Перший іспит здавали письмово (твір з мови російською чи українською, залежно від того, якою мовою викладали в школі). Для учнів середньої школи, які показали значні успіхи й мали відмінну поведінку, установлювалася нагорода у вигляді Золотої та Срібної медалі. У 1949 р. було запроваджено семирічне навчання як обов'язкове.

У західних областях після звільнення від фашистської окупації розпочалася відбудова радянської системи освіти. У 1946 р. було відкрито університет в Ужгороді. У 1949 р. у Львові було відкрито міжобласну заочну середню школу. Вона через надання можливостей отримувати певну навчальну допомогу в консультаційних пунктах обслуговувала всіх бажаючих учнів.