< Попер   ЗМІСТ   Наст >

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРУВАННЯ НАРКОКОНТРОЛЮ

Теоретико-правові основи адміністрування наркоконтролю

Наркоманія в Україні: поняття, стан та проблеми

В сучасних умовах особливу стурбованість викликає систематичний характер вживання наркотиків, заборонених до обігу, а також вживання не за медичним призначенням лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, підвищення рівня захворювання на інфекційні хвороби, зокрема ВІЛ- інфекції людей, які перебувають у близькому оточенні споживачів ін'єкційних наркотиків, та збільшення кількості кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків.

За даними ООН понад 110 млн осіб у світі вживають наркотики щонайменше раз на місяць, а майже 25 млн є наркоманами. В Україні за неофіційними даними 2 млн осіб споживать незаконно наркотичні засоби, а близько 5 млн осіб щонайменше раз в житті пробували з немедичною метою їх вживання.

За офіційними даними кількість наркоспоживачів в нашій державі, що перебувають на обліках МВС України збільшилася на 21,5% (з 124 805 осіб у 2004 році до 152 тис. у 2011 році, на 2014 рік близько 200 тис. осіб). Окрім цього, велика кількість тяжких та особливо тяжких кримінальних проступків вчиняються саме в стані наркотичного сп'яніння. Відповідно до статистики МВС України протягом 2004-2011 років наркозалежними та особами у стані наркотичного сп'яніння вчинено близько 100 тисяч кримінальних правопорушень.

Наркозалежними здійснюється до 80% всіх вуличних наркоправопорушень. Кожна п'ята кримінальна справа, розглянута судами у 2012 і до 2014 pp., пов'язане з наркотиками, а в деяких регіонах кількість таких справ досягає 40%. Найбільше число наркоманів зафіксовано на півдні і сході України, в Криму, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Одеській областях і в Києві. Розповсюджувачі наркотиків – в основному, молоді люди старше 29 років, які не працюють і не навчаються, а також раніше судимі.

З 2010 по 2012 рік органами внутрішніх справ України виявлено 156 тис. наркоправопорушень, серед яких 57 тис кримінальних проступків (36%) є тяжкими і особливо тяжкими. Із загального числа скоєних наркоправопорушень 48 тис. пов'язані зі збутом наркотиків, що становить 30% таких правопорушень. У 2012 році за наркоправопорушення, пов'язані з наркотиками, притягнуто до відповідальності близько 30 тисяч осіб, з них близько 300 – неповнолітні. У 2012 році МВС України виявила близько 500 випадків схиляння до вживання наркотиків. Шість тисяч торговців наркотиками притягнуті до кримінальної відповідальності, за рік затримано більше 100 неповнолітніх у стані наркотичного сп'яніння.

У 2012 році правоохоронці вилучили близько 8 т наркотиків, у тому числі 5 т марихуани, понад 2 т макової соломки, понад 30 кг амфетамінів, що відповідає 12,6 мільйона наркотичних доз. За 2013 рік органами внутрішніх справ розкрито близько 25 тисяч наркосправ, з яких 7 тис., або 26,7% являють собою кримінальні проступки, пов'язані з продажем наркозасобів. МВС України відзначає збільшення збуту із загального числа кримінальних проступків у сфері незаконного обігу наркотиків – якщо в 2005-2009 роках частка таких кримінальних проступків становила 27,5%, то у 2010-2014 роках виросла до 37%.

Вищенаведені дані мають в основі свої причини та фактори, що привели до поширення наркоманії. До основних чинників можна віднести:

  • 1) недосконала система контролю за обігом наркотиків та його правове регулювання. Говорячи про послаблення соціального контролю, пов'язаного з протидією поширенню наркотичних речовин, мають на увазі контроль за середовищем наркоманів (один наркоман здатний при відсутності протидії втягнути в споживання наркотиків 10-15 чоловік); режимний контроль в установах, що виконують покарання; виявлення безпритульних і повій, неповнолітніх жебраків і т.д. і заходи їхньої соціальної адаптації; заходи протидії поширенню наркотичних речовин у Збройних Силах; педагогічний і медичний контроль за учнями тощо. Непоінформованість населення, особливо неповнолітніх щодо шкоди від немедичного вживання наркотиків тощо;
  • 2) поширення корупції серед посадових осіб, уповноважених на протидію незаконному їх обігу;
  • 3) існування та розвиток наркобізнесу в країні;
  • 4) доступність наркотичних засобів (тепер їх можна придбавати майже вільно, як і спиртні напої чи тютюнові вироби, у місцях масового відпочинку молоді (на дискотеках, у нічних клубах, кафе) і навіть у школах та інших навчальних закладах), а також в Інтернет мережі. Так, приміром, 890 мільйонів людей в світі мають доступ до інтернету. Потенціал для зловживання залишається істотним, тому що регулювання і керування інтернетом здійснюється приватними компаніями. Кількість правопорушників, яка, використовує інтернет як середовище для обміну інформацією щодо наркотичних засобів або методів їхнього виробництва і порад про те, де і як одержати прекурсори та устаткування для виробництва наркотичних засобів збільшується високими темпами;
  • 5) поява так званих "аптечних наркоманів". Деякі таблетки від кашлю, спазмолітики і навіть сиропи від застуди використовуються не за призначенням. їх вживають або як готовий наркотик, або як сировину, з якої в домашніх умовах добувають психотропні засоби. Наприклад, у Литві вже й корвалол визнаний наркотиком. Отже, раніше зустрічались наркомани, які вживають важкі наркотичні речовини, то на сьогоднішній день – це аптечні наркотики, які вільно продаються. Таких людей багато, їх досить складно виявити, бо в них самих немає бажання лікуватися;
  • 6) загрозливою є негативна тенденцію має поширення серед молоді немедичного вживання лікарських наркотичних засобів. Небезпека криється в тому, що такі лікарські засоби неповнолітнім продаються в аптечних пунктах практично без рецептів, що створює можливість безперешкодного доступу до них;
  • 7) великою проблемою є швидка поява низка наркотиків, що мають новий склад, який досі не використовувався. До них відносяться похідні від піперазину, катинону, триптаміну, фенетиламіну, а також синтетичних канабіноїдів. Усі ці препарати не мають такого явного наркотичного впливу на людину, як, наприклад, героїн, але здатні порушувати функцію нервово-м'язової системи, що частково може нагадувати стан під кайфом. Найчастіше ці нові види синтетичних наркотичних засобів виготовляються таким чином, що ні за своїм складом, ні за іншими показниками не потрапляють в категорію заборонених. Експерти змушені визнати, що їх надзвичайно важко заборонити, а ефект важко передбачити.

За даними ООН в 2010 році в Європі було зафіксовано 40 нових препаратів-замінників наркотиків, тоді як у 2009 році їх було всього 24. Протягом 2011 року в Європі, виявлено 49 нових синтетичних наркотиків, у 2012 році таких виявили 73 – рекордний показник. В Україні споживають 90% – наркотики рослинного походження із рослин, що ростуть на території України (опій, макова соломка, марихуана, гашиш). Близько 15% (від загальних 90%) споживають синтетичні наркотики. Відомий випадок, коли після прийому синтетичної марихуани у дівчини зберігалося запаморочення через кілька тижнів.

  • 8) відсутність чіткого механізму надання допомоги громадянам у критичній ситуації, яка може спричинити незаконне вживання наркотичних засобів;
  • 9) соціальні ризики, напружені стосунки в сім'ї, насильство, безробіття, поширення наркотичної субкультури в молодіжному середовищі тощо;
  • 10) нестача уваги до адаптації наркоманів до умов нормального життя;
  • 11) неефективний пошук і апробація нових методів профілактики наркоманії серед молоді, реабілітації антинаркотичної пропаганди;

§ І. Наркоманія в Україні: поняття, стан та проблеми

  • 12) неефективність традиційних лікувальних програм;
  • 13) проблема ускладнюється ще й тим, що дорослі особи активно втягують неповнолітніх у розповсюдження наркотиків серед споживачів.
  • 14) Україна, знаходячись на стратегічному шляху транспортування наркотиків із Середньої Азії та Африки до Західної Європи, поступово стає країною, де зростає кількість споживачів іноземних наркотиків. Нажаль, із Європи до Азії і далі на Схід транспортуються небезпечні наркотики (амфетамін, метамфетамін, метадон, екстазі та інші наркотики), які частково осідають в Україні;
  • 15) на ефективності наркоконтролю негативно позначаються також відсутність єдиної системи моніторингу наркоситуації, недостатнє наукове забезпечення діяльності з протидії поширенню наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їхніх аналогів, дефіцит висококваліфікованих кадрів і слабка інфраструктура системи боротьби з незаконним обігом наркотиків. Отже, роботи в цій сфері як наукової так і практичній діяльності щодо протидії незаконному обігу наркотиків – непочатий край.

Варто зупинитись на з'ясуванні терміну "наркоманія" (від грецької "narke" – зціпеніння та "mania" – безумство, потяг) означає хворобливий потяг, пристрасть до вживання психотропних речовин. Визначення наркоманії було сформульовано Всесвітньою організацією охорони здоров'я (далі – ВООЗ): "наркоманією вважається стан періодичної або хронічної інтоксикації, шкідливої для людини і суспільства, викликаної неодноразовим вживанням наркотика".

В національному законодавстві визначено, що наркоманія – психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною. З точки зору медицини – наркоманія трактується як хвороба людини або група захворювань для яких характерний потяг до постійного вживання психоактивних речовин унаслідок стійкої психічної фізичної залежності з розвитком абстинентного синдрому при відмові від їх вживання. З точки зору соціології – наркоманією визнається особливе соціальне явище, що характеризується масовим відходом від адекватного сприйняття дійсності в результаті немедично- го вживання наркотичних засобів.

Є погляд науковців, які розглядають поняття "наркоманія", що характеризують в цьому терміні медичний або біологічний аспект та не включають інші аспекти, в тому числі правовий. Тому в юридичній літературі використовується поняття "наркотизм", яке визначається ширше, ніж поняття "наркоманія" за рахунок включення в нього наступних аспектів: соціального, правового, кримінологічного, економічного, біологічного і екологічного аспекту. Під наркотизмом пропонується розуміти негативне соціальне явище, яке має міжнародний характер і пов'язане із залученням частини населення до немедичного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, організації та забезпечення незаконного їх обігу як в окремій державі, так і за її межами.

Варто зауважити, що вживання наркотиків викликає (або принаймні очікується поява) ейфорію (збудження центральної нервової системи, яке впливає на мозковий "центр радощів"), яка на деякий час змінює уяву людини, наділяючи її незвичайним "почуттям" аж до галюцинацій. Після цього може настати стан прострації (наркотичного сну). Далі збудження різко змінюється пригнічуванням центральної нервової системи, настає так званий синдром абстиненції. Цей синдром призводить до дуже хворобливого психічного і фізичного стану особи, вийти з якого можна тільки через вживання нової дози наркотику, що глибоко виснажує фізичні й психічні сили людини. За незначний проміжок часу (подекуди через кілька тижнів) не- медичного вживання наркотиків особа (особливо підлітки й жінки) стає хворою на наркоманію (токсикоманію).

Небезпечність проявів наркоманії (токсикоманії) полягає в швидкому і безповоротному руйнуванні фізичного і морального здоров'я людини: смерть здебільшого настає через кілька років (іноді місяців) інтенсивного вживання засобів, але цьому передують деградація особи, відмова від суспільно корисної праці, психічна нестійкість, порушення статевої сфери, втрата пам'яті, тероризування рідних і знайомих тощо.

Таким чином, створюється замкнене коло: організм хворої людини інтенсивно руйнується і водночас вже не може існувати без нових доз наркотиків. З метою боротьби з поширенням наркоманії важливе значення має ефективне впровадження та виконання завдань та напрямів наркополітики.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >