< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Повноваження суб'єктів адміністрування наркоконтролю загальної компетенції в сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин

До суб'єктів загальної компетенції адміністрування наркоконтролю загальної компетенції в сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин можна віднести Президента України, Верховну Рада України, КМ України, місцеві державні адміністрації, судові органи тощо.

Повноваження Верховної Ради України у сфері адміністрування наркоконтролю

Парламентський контроль (контроль з боку Верховної Ради України та створюваних нею органів, контроль законодавчої влади та інші назви зустрічаються) – це контроль, який здійснюється Верховною Радою України як представницьким органом держави і створених нею органами.

Відповідно до ст. 85 п. 13 Конституції України закріплює право Верховної Ради України на здійснення контролю за діяльністю КМ України, а п. 33 – на здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією. Контрольні повноваження Верховної Ради України передбачені та іншими статтями Основного закону. Такими повноваженнями є створення комітетів Верховної Ради України (ст. 89); парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 101)[1] тощо

Об'єктом парламентського контролю у сфері адміністрування наркоконтролю є суб'єкти суспільних відносин, діяльність яких регулюється законодавчими актами парламенту в цій сфері.

Суб'єктами парламентського контролю у сфері адміністрування наркоконтролю є індивідуальні суб'єкти – народні депутати, Голова Верховної Ради України та його заступники, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини також є колективні суб'єкти як: Верховна Рада України, депутатські об'єднання, слідчі комісії, Рахункова палата (як допоміжна інституція); комітети Верховної Ради України, тощо.

Наприклад, Комітет з питань охорони здоров'я забезпечує державну політику у сфері боротьби із соціально небезпечними захворюваннями, в тому числі із наркоманією, а підкомітет з питань боротьби з організованою злочинністю Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією здійснює підготовку та внесення на розгляд Комітету законопроектів щодо протидії наркоманії тощо.

Повноваження суб'єктів парламентського контролю в сфері у сфері адміністрування наркоконтролю можна поділити загальні та спеціальні. Контрольні повноваження суб'єктів парламентського контролю в сфері адміністрування наркоконтролю визначено у Законах України "Про постійні комітети Верховної Ради України"[2], в якому визначено правовий статус комітетів Верховної Ради України, їх функції та організаційні основи діяльності, "Про статус народного депутата України"[3], "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"[4], у ньому регламентовано, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 1) та іншими нормативними актами в тому числі і сфері обігу наркотиків.

Для суб'єктів парламентського контролю у сфері адміністрування наркоконтролю характерними є такі повноваження: прийняття законодавчих актів антинаркотичного спрямування; затвердження загальнодержавних программ щодо контролю в сфері обігу наркотичних засобів, а також програм протидії незаконному обігу наркотичних засобів тощо; затвердження структури та визначення функцій контрольних органів в досліджуваній сфері тощо. Доцільно вказати, що для парламентського контролю у сфері у сфері адміністрування наркоконтролю характерні форми реагування на порушення законності в цій сфері, а саме: заслуховування звітів керівників органів у сфері обігу наркотичних засобів; парламентське слухання; парламентське подання; депутатський запит; депутатське звернення, прийняття, зміна чи скасування законодавчого акту, який регламентує їх діяльність тощо.

Приміром, Голова ДСКН України представляє проекти законів України, розробником яких є ДСКН України, і доповідає з інших питань, що належать до компетенції ДСКН України, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України (пп. 5 п. 11). Парламент України, здійснюючи контроль за виконанням прийнятих ним законів, постанов та інших актів, перевіряє дотримання їх приписів усіма суб'єктами контрольних правовідносин у сфері адміністрування наркоконтролю.

Отже, парламентський контроль у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – це реалізація Верховною Радою України контролю спрямованого на посилення відповідальності керівництва цієї галузі перед виборцями і представницьким органом, впровадження законності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на виявлення, попередження, припинення дій, які суперечать встановленим державою нормам, правилам і стандартам, на запобігання діям, які не відповідають законодавству й несумісні з державними інтересами, а також притягнення винних до відповідальності.

Повноваження Президента України у сфері адміністрування наркоконтролю

Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституції України). Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. На основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України (ст. 106)[1].

Для здійснення контрольних функцій, при Президентові України діє його адміністрація, яка в своїй структурі має контрольне управління, функціональним призначенням якої є контроль за виконанням законів, указів, розпоряджень Президента. Тобто, Адміністрація Президента України уповноважена забезпечувати контроль за виконанням також і доручень Президента України, практична реалізація чого зокрема передбачена відповідним розпорядженням від 15 лютого 2011 р. №71/2011-рп[6], а також іншими актами Президента.

Однак доцільно вказати, що відповідно до підп. 15 п. 4 "Положення про Адміністрацію Президента України"[7] від 2 квітня 2010 р., Адміністрація Президента України забезпечує контроль за виконанням указів, розпоряджень, доручень Президента України. Задля досягнення цієї мети в Адміністрації створено спеціальне Головне Контрольне Управління. Відповідно до п. З цього Положення визначені стадії президентського контролю, до яких відносяться: 1) постановка на контроль, визначення форм і методів контролю; 2) власне контроль стану виконання актів, доручень; 3) інформування Президента України про хід виконання актів, доручень та надання пропозицій щодо здійснення дальшого контролю за їх реалізацією;

4) зняття з контролю завдань, визначених актами, дорученнями.

Складовою частиною президентського наркоконтролю є контроль Ради національної безпеки і оборони України. Зумовлено це тим, що згідно зі ст. 5, 6, 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України"[8] від 5 березня 1998 року Президент України не тільки формує персональний склад цього органу, але й його очолює, також рішення даного органу вводяться в дію указами Президента України, тобто підконтрольність цього органу Президенту України є наявною.

Ст. З Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" визначено повноваження здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час. Так, поширення наркоманії, можливість незаконного ввезення наркотичних засобів створюють загрозу національним інтересам і національній безпеці (ст. 7 Закону України "Про основи національної безпеки України")[9]. Отже, є Рада національної безпеки і оборони України здійснює контроль за діяльністю органів, що забезпечують адміністрування наркоконтролю і є органами що забезпечують національну безпеку України (наприклад, СБ України).

Президент України видає укази та розпорядження в сфері адміністрування наркоконтролю та здійснює контроль за їх виконання. Наприклад, Указом Президента України в 2004 році затверджено Угоду про створення Віртуального Центру ГУУАМ по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів і Міждержавної Інформаційно-Аналітичної Системи (МІАС) ГУУАМ, в 2005 році розпорядженням Президента України визначено склад цього Центру, а у 2006 році закріплено Указом Президента положення вищевказаного центру. Крім того, Указом Президента України від 13 червня 2011 р., за №457/2011року затверджено положення ДСКН України.

Президентський контроль у сфері адмініструванні наркоконтролю реалізується в період від передачі антинаркотичних законів із парламенту до Президента України для його підписання. Саме тоді відповідні структури Секретаріату Президента вивчають нормативний акт і надають свій висновок щодо нього. Зрозуміло, після вивчення такого висновку ПрезидентУкраїни або підписує закон, або, користуючись правом, наданим йому ч. 2 ст. 94 Конституції України, накладає на нього вето і зі своїми зауваженнями повертає до Верховної Ради України.

Звичайно, основний тягар президентського контролю припадає саме на цю стадію законотворчого процесу. Однак не можна виключати і здійснення контролю за нормативними документами, які вже набули сили. У цьому випадку застосовується метод внесення пропозицій про зміни та доповнення до чинних актів з метою усунення певних негативних моментів в тому числі і в сфері адмініструванні наркоконтролю. Вказаний контроль здійснювався і за законами щодо адміністративно-правового регулювання обігу наркотичних засобів, а також протидію незаконному обігу наркотиків.

Президент України впливає на призначення чи звільнення керівників державних органів адміністрування наркоконтролю. Наприклад, ДСКН України очолює Голова, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України. Голова ДСКН України має першого заступника та заступника. Першого заступника та заступника Голови ДСКН звільняє з посад Президент України (п. 10). Президент України здійснює кадровий контроль, коли він вирішує питання про відповідність чи невідповідність якостей певної особи вимогам, зумовленим характером тієї чи іншої посади в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Отже, президентський контроль в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів можна визначити як діяльність самого Президента України, його Адміністрації, а також структурних підрозділів останньої, щодо перевірки стану виконання органами виконавчої влади актів та доручень Президента в сфері обігу наркотиків, спрямовану на виявлення різноманітних відхилень правопорушень, управлінських помилок в організації державного управління в сфері обігу наркотиків та прийняття на цих підставах необхідних рішень щодо усунення і попередження таких порушень у майбутньому.

Повноваження КМ України в сфері адміністрування наркоконтролю.

В Конституції України контрольна функція КМ України, яка випливає із змісту ст. 113, яка зазначає, що КМ України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, тобто здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади. КМ України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Окремі повноваження КМ України, які належать до контрольних, а саме заслуховує звіти (інформацію) керівників органів виконавчої

§ 2. Повноваження суб'єктів адміністрування наркоконтролю загальної...

влади про здійснення ними своїх повноважень та з окремих питань діяльності відповідних органів[10]. КМ України здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, актів Президента України та КМ України, інших документів для підготовки їх до розгляду КМ України; Про результати контролю Секретаріат КМ України систематично інформує Прем'єр-міністра[11].

КМ України вивчає прийняті Верховною Радою України законодавчі акти, в тому числі і в сфері адміністрування наркоконтролю, що надійшли на підпис Президентові і готує відповідно до них свої висновки та пропозиції щодо доцільності підписання відповідного закону Президентом або застосування до нього права вето, здійснюючи при цьому контроль за змістом цих законів, забезпечуючи законність у правотворчій діяльності. КМ України має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді[12].

До основних завдань КМ України закріплені в ст. 2 Закону України про КМ України, в якому визначено, що КМ України розробляє і виконує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розробляє, затверджує і виконання інших державних цільових програм; спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює контроль за їх діяльністю.

Тобто, відповідно до законодавства КМ України здійснює контроль за органами виконавчої влади у пріоритетних сферах суспільного життя у тому числі, сфері адміністрування наркоконтролю. Так, приміром, згідно Програми діяльності КМ України визначено:

  • – що пріоритетами у діяльності органів виконавчої влади на всіх рівнях мають стати забезпечення високоякісної і доступної медичної допомоги з орієнтацією системи охорони здоров'я на попередження захворювань, в тому числі протидії наркоманії (п. 1.5);
  • – забезпечує державний контроль за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також за якістю лікарських наркотичних засобів у процесі їх виробництва та ввезення на територію України (пп. 11 ч. 2. п. 1.5);
  • – основною метою державної регіональної політики є здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування законодавства України, інших органів виконавчої влади, а також за забезпеченням такими органами захисту прав і свобод громадян (п. 1.4);
  • – здійснює заходи щодо митного, санітарного, екологічного, ветеринарного, фітосанітарного та радіологічного контролю (п. 4.3);
  • – утворення національних центрів, а саме Національного центру боротьби з ВІЛ інфекцією/СНІДом та наркоманією; розроблення єдиної програми підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу, затвердження національних показників моніторингу та оцінки профілактики наркоманії і ВІЛ/СНІДу (п. 1.5).

Зазначимо, що КМ України було затверджено: 1) у 1993 році – Національну програму протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу на 1994–1997 роки; 2) у 1999 році – Програму профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки;

3) у 2002 році – Концепцію реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 роки; 4) у 2008 році – план першочергових заходів з протидії в 2008 році незаконному обігові наркотичних засобів; 5) у 2010 році – план заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів на 2011-2015 роки; 6) у 2012 році – план заходів щодо реалізації Концепції створення системи моніторингу ситуації у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів тощо; 7) у 2013 році схвалено Стратегію державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року.

Отже, КМ України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують адміністрування наркоконтролю та інші центральні органи виконавчої влади підзвітні та підконтрольні КМ України (ст. 21 Закону)[13].

В органах виконавчої влади контроль здійснюється відповідно з особливостями та конкретним змістом їх управлінської діяльності та спрямований на конкретний результат і шляхи його досягнення, усунення та урахування перешкод при реалізації владних повноважень.

Так, ДСКН України подає щороку КМ України звіт про результати реалізації державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, а також у сфері протидії їх незаконному обігу в межах наданих повноважень (пп. 5 п. 4); готує та вносить на розгляд КМ України пропозиції щодо включення засобів і речовин до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (пп. 12 п. 4); готує та вносить в установленому порядку на розгляд КМ України пропозиції щодо визначення:

  • 1) гранично допустимої кількості наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться у лікарських препаратах;
  • 2) переліку медичних психіатричних протипоказань;
  • 3) переліку інструментів та обладнання, які використовуються для виробництва і виготовлення цих засобів, і речовин і прекурсорів та підлягають контролю, і правил проведення операцій з ними;
  • 4) порядку перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів територією України та оформлення необхідних документів;
  • 5) порядку придбання кондиційного і репродуктивного насіння для культивування рослин, що містять малу кількість наркотичних засобів, для промислових цілей;
  • 6) порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів та контролю за їх обігом;
  • 7) обсягу квот, у межах яких здійснюється виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України та вивезення з території України наркотичних засобів для медичних і наукових цілей, лікарських препаратів, що містять наркотичні засоби в кількості, що перевищує гранично допустиму;
  • 8) обсягу квот, у межах яких здійснюється культивування рослин, що містять малу кількість наркотичних засобів (пп. 13 п. 4).

Голова ДСКН України, подає КМ України пропозиції щодо формування державної політики у сферах обігу наркотичних засобів, та протидії їх незаконному обігу, а також координації діяльності органів виконавчої влади з цих питань, розроблені ДСКН України проекти законів України, актів Президента України та КМ України (п. 11)[14].

Контрольні повноваження КМ України стосовно МОЗ України. Зазначимо, що Міністр МОЗ України погоджує та подає на розгляд

КМ України розроблені центральними органами виконавчої влади проекти законів, актів Президента України та КМ України; порушує перед КМ України питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині; вносить пропозиції Прем'єр-міністрові України щодо кандидатур на посади керівників відповідних центральних органів виконавчої влади; бере участь у розгляді питань на засіданнях КМ України та вносить пропозиції щодо порядку денного таких засідань; подає на розгляд КІМ України проекти законів України, актів Президента України, КМ України, розробником яких є МОЗ України[15].

МВС України забезпечує в межах компетенції, визначеної законодавством, протидію поширенню наркоманії, боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (пп. 12 п. 4).

Міністр очолює МВС України, здійснює керівництво його діяльністю та організовує, контролює виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів КМ України в органах внутрішніх справ, а також на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління МВС України:

  • – бере участь у розгляді питань на засіданнях КМ України та вносить пропозиції щодо порядку денного таких засідань;
  • – подає на розгляд КМ України проекти законів, актів Президента України, КМ України, розробником яких є МВС України (п. 11)[16].

Наступною ланкою в системі органів виконавчої влади є місцеві державні адміністрації (обласні та районні). Відправними положеннями діяльності цих органів виконавчої влади є також положення, які закріплені в Конституції України. У ст. 118 Конституції України визначається, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМ України.

Компетенцію облдержадміністрацій доцільно розподіляти на власну, делеговану та договірну. Зазначимо, що КМ України затверджує типовий регламент місцевих державних адміністрацій, типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації, рекомендаційний перелік її структурних підрозділів, визначає граничну чисельність та фонд оплати праці працівників місцевих державних а адміністрацій, у тому числі їх апаратів, і витрати на їх утримання (ст. 23).

КМ України розглядає питання щодо: 1) погодження кандидатур заступників голів обласних державних адміністрацій; 2) подання Президенту України пропозицій щодо скасування актів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України (ч. 2. ст. 23). КМ України одержує від місцевих державних адміністрацій інформацію про їх діяльність, регулярно заслуховує звіти голів державних адміністрацій з питань їх діяльності (ч. 5. ст. 23)[13]. Отже, вищенаведені повноваження можна віднести до контрольних повноважень КМ України щодо місцевих державних адміністрацій в тому числі і в сфері адміністрування наркоконтролю.

Для урядового контролю характерна нормотворча функція. Крім вищевикладених нормативно-правових актів за доцільне ще навести кілька актів КМ у сфері контролю за діяльністю органів виконавчої влади, які також розповсюджуються на обіг наркотичних засобів: а) розпорядження КМ України "Про затвердження основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на 2011 рік"; б) розпорядження КМ України "Деякі питання організації електронного документообігу та звітності"; в) постанова КМ України "Про затвердження Методики проведення оцінки ефективності здійснення органами виконавчої влади контролю за виконанням завдань, визначених законами України, постановами Верховної Ради України, актами і дорученнями Президента України та КМ України" тощо. Отже, контроль з боку КМ України в сфері адміністрування наркоконтролю можна поділити такі основні його види як нормотворчий, кадровий, координаційний тощо.

Повноваження судових органів в сфері адміністрування наркоконтролю.

Судовий контроль в сфері адміністрування наркоконтролю є видом державного контролю означає здатність і можливість впливу держави на поведінку людей та суб'єктів забезпечення наркоконтролю. В сфері функціонування судової влади він здійснюється спеціально уповноваженими органами – судами, відповідно до їх компетенції, з дотриманням вимог підвідомчості та підсудності справ, у передбачених в законодавстві процесуальних формах.

Згідно з ч. 1 ст. 55 і ч. 2 ст. 124 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в судах, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме на суд як орган судової влади суспільство і держава покладають особливу відповідальність за правильне застосування законів, за сприяння дотриманню режиму законності.

Зміст судового контролю у сфері обігу наркотиків полягає: 1) в оцінці судом правомірності: а) дій суб'єктів забезпечення такого обігу; б) дій їхніх посадових осіб; в) прийнятих нормативних актів і рішень; 2) у викритті порушень законності, обмеження прав громадян і організацій, підприємств, установ, встановленні причин правопорушень; 3) вжитті заходів відносно порушених прав і заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, що вчинили правопорушення.

Судовий контроль у сфері обігу наркотиків здійснюється системою судів загальної юрисдикції та Конституційним судом України. Механізм контролю судів загальної юрисдикції спрацьовує внаслідок оспорювання фізичними або юридичними особами законності рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Суди, у свою чергу, здійснюють контрольні повноваження у сфері адміністрування наркоконтролю шляхом перевірки законності діяльності органів управління через розгляд у судових засіданнях справ, віднесених до їх юрисдикції.

При цьому стосовно сфери адміністрування наркоконтролю, то слід визнати, що більшість справ у цьому випадку розглядатимуться в адміністративному суді, адже обов'язковим елементом адміністративно- правових відносин виступає держава (або органи держави від її імені) у сфері адміністрування наркоконтролю через органи судової влади.

Стосовно контролю у сфері обігу наркотиків з боку Конституційного Суду України, то він виступає єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні і вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів у цій сфері Конституції України, дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України з відповідних питань.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Конституційний Суд України", завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного суду належить: 1) вирішення питань про конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України; 2) актів Президента України; 3) актів КМ України; 4) правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України, в тому числі, що стосуються обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Важливість конституційного контролю у сфері обігу наркотиків полягає у тому, що його рішення є обов'язковими для виконання на всій території України, остаточними і не може бути оскарженим. Також важливим є те, що Конституційний Суд України має право і разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні органи державного контролю в сфері обігу наркотиків забезпечити це виконання.

Особливості судового контролю у сфері обігу наркотиків полягають у наступному: він є пасивним, оскільки приводом для його здійснення є скарга або позов заінтересованої особи; предметом такого контролю є управлінські правовідносини, що виникають між суб'єктами адміністративного права; він здійснюється не систематично, а лише під час розгляду судом підвідомчих йому справ; він реалізується у чітко встановленому законом порядку; його вторинний характер полягає у тому, що у процесі реалізації судом контрольних повноважень він не створює нових норм, а перевіряє законність вже існуючих; його альтернативний характер тлумачиться як можливість особи обрати судовий або адміністративний порядок захисту порушеного права; він є зовнішнім стосовно підконтрольних суб'єктів.

Отже, судовий контроль у сфері обігу наркотиків – це вид державного контролю, що здійснюється органами судової влади у спеціальній процесуальній формі, є зовнішнім стосовно підконтрольних суб'єктів та полягає у перевірці правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, юридичних осіб і громадян, за результатами якої приймається рішення про подальшу юридичну долю управлінського рішення (дії, бездіяльності) та спосіб поновлення порушеного останнім права або інтересу особи (держави) в цій сфері.

Особливе місце серед різновидів контролю у сфері обігу наркотиків посідає контроль з боку громадськості.

Мета контролю в сфері обігу наркотиків з боку громадськості – це усунення та попередження причин, які породжують невідповідність адміністрування наркоконтролю певним нормам, вимогам, забезпечення додержання об'єктами наркоконтролю відповідних норм чинного законодавства в сфері обігу наркотиків.

Контроль в сфері обігу наркотиків з боку громадськості можна визнати саме контролем лише умовно, бо у переважної більшості у суб'єктів відсутні контрольні повноваження, тобто право втручатися в оперативну діяльність суб'єктів адміністрування контролю за обігом наркотиків, право самостійно притягувати до відповідальності, та результати такої діяльності мають рекомендаційний характер.

Залежно від суб'єктів громадськості контроль в сфері обігу наркотиків з боку громадськості може здійснюватись зі сторони: а) органів місцевого самоврядування; б) об'єднань громадян; в) професійних спілок (профспілок); г) засобів масової інформації; д) громадських об'єднань при органах наркоконтролю; е) колективів службовців (трудових колективів) органів адміністрування наркоконтролю); ж) органів професійного самоврядування (об'єднання аудиторів та ін..); з) окремих громадян.

Серед форм контролю в сфері обігу наркотиків з боку громадськості можна виділити: а) звернення громадян, б) створення та діяльність громадських рад (колегій), в) громадську експертизу, г) створення та діяльність громадських організацій, д) взаємодію із засобами масової інформації тощо.

Таким чином, контроль у сфері обігу наркотиків з боку громадськості (громадський наркоконтроль) – це сукупність дій недержавних структур, окремих осіб, і полягають у перевірці законності у сфері адміністрування контролю за обігом наркотиків, стану дотримання прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб під час виконання нею своїх повноважень в сфері обігу наркотиків, здійснюється на диспозитивних засадах, наслідки яких мають рекомендаційний характер.

Зупинимось на особливостях контрольних повноважень органів місцевого самоврядування в сфері адміністрування обігу наркотиків. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7), а ст. 5 Конституції України визначено, що народ здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду, жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Повноваження органів місцевого самоврядування можна поділити на дві групи: власні та делеговані. Стосовно контрольних повноважень органів місцевого самоврядування доцільно зазначити, що зміст контрольних повноважень сільських, селищних, міських рад, відображений насамперед у ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою відповідні ради на своїх пленарних засіданнях:

  • 1) заслуховують звіти сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради;
  • 2) звіти постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вони призначають або затверджують;
  • 3) розглядають запити депутатів та приймають по них рішення;
  • 4) скасовують акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, тощо. В тому числі і в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Контроль в сфері адміністрування обігу наркотиків з боку органів місцевого самоврядування, будується відповідно до структури таких органів та включає: 1) контроль з боку територіальних громад; 2) контроль з боку представницьких органів місцевого самоврядування; 3) контроль з боку сільського, селищного, міського голови; 4) контроль з боку виконавчих органів відповідних рад; 5) контроль з боку органів самоорганізації населення.

Контроль в сфері адміністрування обігу наркотиків з боку органів місцевого самоврядування здійснюється як колективними суб'єктами – радами, їхніми виконавчими комітетами, постійними комісіями рад, контрольними комісіями, будинковими, вуличними, квартальними та іншими колективними органами самоорганізації населення, так і індивідуальними суб'єктами, до яких можна віднести: депутатів місцевих рад, голову ради, секретаря ради, голів виконавчих комітетів, керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, голів комісій та керівників депутатських фракцій.

Отже, контроль з боку органів місцевого самоврядування в сфері адміністрування обігу наркотиків, являє собою систему організаційних дій, спрямованих на забезпечення функціонування розташованих на відповідній території органів, в тому числі, і виконавчої влади, підприємств, установ та організацій вимогам, встановленим законодавством України, і рішенням органів місцевого самоврядування у сфері обігу наркотиків.

  • [1] Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
  • [2] search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/linkl/Z950116.html
  • [3] Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – №3. – Ст. 17.
  • [4] Офіц. вісн. України. – 1998. – № 1. – Ст. 5.
  • [5] Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
  • [6] president.gov.ua/documents/13148.html
  • [7] Офіц. вісн. України. – 2010. – № 25. – Ст. 978.
  • [8] Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – №35. – Ст. 237.
  • [9] Офіц. вісн. України. – 2003. – №29. – Ст. 1433.
  • [10] Офіц. віон. України. – 2014. – №20. – Ст. 619.
  • [11] Там само.
  • [12] Офіц. вісн. України. – 1997. – №22. – С. 32.
  • [13] Офіц. вісн. України. – 2014. – №20. – Ст. 619.
  • [14] Офіц. вісн. України. – 2011. – №29. – Ст. 1263.
  • [15] Офіц. вісн. України. – 2006. – №45. – Ст. 3000.
  • [16] zakonl.rada.gov.ua.
  • [17] Офіц. вісн. України. – 2014. – №20. – Ст. 619.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >