ДЕРЖАВА І ПРАВО СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

Держава виникла лише на певному етапі розвитку людського суспільства – цього, зрештою, не заперечує навіть Біблія. З виникненням держави пов'язана поява перших в історії людства адміністративних органів, суду, армій та поліції. Що власне сприяло появі цього суспільного інституту та його окремих установ? Чому перші держави виникли у приблизно схожих природно-кліматичних умовах?

Незважаючи на відмінності у расових генотипах народів Єгипту, Межиріччя, Індії, Китаю, їх взаємній географічній ізольованості, спостерігаємо багато спільного у державній організації та праві перших в історії людства держав. З чим це пов'язано?

Пам'ятки правової думки цих держав свідчать, що законодавець намагався боротися зі злочинністю за допомогою радикальних заходів. Так, смертна кара передбачалася навіть за крадіжку під час пожежі (Вавилон) чи убивство кішки (Єгипет). Чим можна пояснити такі настрої законодавців? Чи може злочинність бути викорінена з допомогою правового терору?

Важливим винаходом правових систем цього часу вважається т. зв. таліон. Чому таліон вважається вищим рівнем розвитку правової думки, ніж кровна помста?

Під Стародавнім Сходом розуміють, як правило, країни Близького Сходу (Єгипет, Ассиро-Вавилонська держава, Хетське царство, Урарту, Фінікія, Палестина, Персія). Інколи до цього списку додають Давню Індію і Давній Китай. Саме тут виникли перші в історії людства держави та склалися найбільш ранні правові системи. Для порівняння: перші держави в Європі з'явилися на 1-1,5 тис. років пізніше, ніж на Близькому Сході чи в Індії.

Перший класово-суспільний лад – азіатський спосіб виробництва

За родового ладу земля, вода, мисливські та рибні угіддя перебували у користуванні усіх членів общини. Перехід до металевих знарядь праці дозволив суттєво підвищити її продуктивність і тим самим заклав підгрунтя для виникнення класового суспільства. З появою надлишкового продукту з'являється майнова нерівність, а з розвитком поділу праці ремесло відокремлюється від землеробства і скотарства, налагоджується торгівля й обмін. Той клас, який володіє багатствами і примушує працювати на себе інших людей (рабів, селян, ремісників), намагається тримати їх у покорі. Для цього створюється абсолютно нова інституція, якої родовий лад ніколи не знав і яку ми називаємо державою. Різні адміністративні органи, суди, поліція, в'язниці, армія – це складові ланки державного апарату; характерною рисою держави є право, тобто система законів та юридичних норм. Розпочинається нова ера в історії людства.

Перші держави Східної півкулі виникли приблизно в однакових природно-кліматичних умовах. Це були долини великих річок: Нілу (Єгипет), Тигру, Євфрату (Месопотамія), Гангу та Інду (Індія), Хуанхе (Китай). Тут були найсприятливіші умови для землеробства і, відповідно, для отримання додаткового продукту – родючі грунти, вода для зрошення, теплий клімат тощо. Античні джерела пишуть про урожай сам-200, однак це, звісно, перебільшення. Проте врожай сам-24 – сам-30 був нормою на зрошувальних грунтах. Інша річ, що для організації зрошувальної системи, для відвоювання землі у джунглів, для захисту від диких тварин вимагалися злагоджені зусилля сотень і тисяч людей, а інколи – навіть населення цілих провінцій. Індивідуальне приватне господарство, засноване на власній, найманій чи рабській праці, як це було у Європі, тут, на Сході, так і не склалося. Це зумовило і принципово відмінний шлях суспільного розвитку – не рабовласницький лад, як це було у Греції чи Римі, а т. зв. азіатський спосіб виробництва.

Земля на Сході перебувала у власності общини. Її члени, користуючись общинними землями, виконували необхідні суспільні роботи, колективно сплачували податки, працювали на державних роботах (будівництві пірамід у Єгипті чи Великого китайського муру). Існували общинні органи самоуправління, які виконували функції обліку і контролю, судові, адміністративні тощо.

Тривалий час вважалося, що розвиток людського суспільства відбувався за схемою: первіснообщинний (первісно-громадський) лад – рабовласницький – феодальний – капіталістичний з перспективою соціалізму і комунізму. Держави Стародавнього Сходу в цю схему не вписувалися. Рабство тут ніколи не мало такого поширення, як у Стародавніх Греції чи Римі, де на одного вільного громадянина припадало 8-10 рабів і негромадян і основна праця та левова частка виробництва були результатом їх діяльності. На Сході рабство мало патріархальний характер, раби були слугами у храмах і маєтках знаті і майже ніколи – основною продуктивною силою. При бажанні тут – у державах Стародавнього Сходу – можна відшукати окремі ознаки не лише рабовласницького, але й родового ладу (общинне землеволодіння і самоуправління), феодалізму (користування землею, що відроблялося службою у війську правителя чи оброком і відробітком селянською працею).

Частина учених, починаючи ще з К. Маркса, обгрунтовано вважає, що існував як самостійний лад так званий азіатський спосіб виробництва. В СРСР про нього "благополучно забули", надто він нагадував колгоспну систему 30-х – початку 50-х років.

Що ж є характерним для азіатського способу виробництва?

Основою життєдіяльності і виробництва виступала сусідська община. Її органи самоуправління регулювали правові відносини в колективі. Земля була власністю держави, однак община мала право опосередкованої власності. Саме її органи розподіляли земельні ділянки між общинниками. Користування цими наділами обумовлювалося виконанням суспільних обов'язків і повинностей, сплатою податків тощо.

Джерелами рабства виступали полон, кабала (з обмеженнями), дітонародження в сім'ях рабів. Становище їх в цілому було кращим, ніж у Греції чи Римі, а кількість – відносно незначною.

Найпоширенішу форму східної держави становила деспотія. Економічною основою влади деспота була державна власність на землю, а також податки і військова здобич. Влада спиралася на професійне, нерідко наймане, військо та централізовано кероване чиновництво. Сама ж царська влада, що дуже характерно для держав Сходу, обожнювалася. Фараони в Єгипті вважалися живими богами, і навіть у Індії, де жерці намагалися контролювати царську владу, вважалося, що цар – раджа виступає знаряддям бога Брахми, а його влада – божественного походження.

Розглянемо основні територіальні різновидності т. зв. азіатського способу виробництва та його державницько-правових конструкцій: Стародавній Єгипет, Ассиро-Вавилонську державу та Індію.

• [1] Лекції, помічені зірочкою, передбачаються як додаткові і подані не в хронологічному порядку.