ФРАНЦУЗЬКА БУРЖУАЗНА РЕВОЛЮЦІЯ. УТВОРЕННЯ БУРЖУАЗНОЇ ДЕРЖАВИ У ФРАНЦІЇ

Французька буржуазна революція не випадково дістала назву "Великої". Саме вона докорінно змінила тогочасний світ, перш за усе європейський, причому не лише у розумінні висунутих нею ідей, а й на практиці. На багнетах армії Наполеона у Європу були принесені основи буржуазного державного устрою та законодавства. Ліквідовувалися залишки феодалізму: станова юстиція, кріпосна залежність селян і панщина, церковна десятина, інквізиція тощо.

Події 1789-1799 pp. ще раз переконують у тому, що найстрашніша з усіх можливих війн – громадянська. На основі досвіду французької революції був зроблений ще один парадоксальний висновок: "Кожна революція пожирає своїх дітей" – у тому розумінні, що, розправившись із спільним ворогом, революціонери розпочинають боротьбу за владу уже у власному середовищі, даючи постійну роботу для гільйотини.

"Декларація прав людини і громадянина", прийнята 26 серпня 1789 р. французькими Установчими зборами, стала ніби своєрідним програмним документом нового суспільства, однаково застосовним як для самої Франції, так і для інших країн світу. Нова державна доба породжувала й нове право – з його ідеєю рівності громадян перед законом та принциповими положеннями співрозмірності злочину і покарання, презумпції невинуватості, відмови від "уявних" злочинів (чаклунство) тощо.

Початок буржуазної революції. Декларація прав людини

Населення Франції в другій пол. XVIII ст. становило 26 млн чоловік. З них лише 270 тис., тобто трохи більше І %, належало до привілейованого класу – 140 тис. дворян і 130 тис. священиків. З 10 французів 9 голодували, населення було обкладене 7 тис. загальнодержавних та місцевих податків і повинностей.

Літо 1788 р. було неврожайним, а наступна зима дуже суворою. Повсюди спалахували селянські виступи. І буржуазія, і селянство, і плебейство не хотіли і не могли миритися з феодально-абсолютистською монархією. Банкрутство державної казни, розорюваної колосальними тратами двору та перших двох станів (дворянства і духовенства), призвело до гострої фінансової кризи. У монархії не було грошей на найневідкладніші витрати.

Після ряду невдалих спроб відшукати кошти король був змушений скликати Генеральні штати – представництво трьох станів, що не збиралося уже 175 років. Число делегатів від перших двох станів становило по 300 чол., від третього стану – 600 чол., але оскільки кожний стан традиційно засідав окремо і мав по одному голосу, це подвоєння вирішальної ролі відігравати не могло.

17 червня після тривалих, але пустопорожніх дебатів щодо процедури, третій стан проголосив себе Національними зборами. Пізніше до них приєднались ліберальні представники дворянства і духовенства. Було схвалене рішення про ануляцію імперативних мандатів. Депутат надалі діяв не від імені округу, а від імені усього народу. Стверджувалося також, що король може збирати податки лише з відома Національних зборів.

Людовік XVI спробував 20 червня закрити Національні збори, але депутати відновили свої засідання у залі для гри в м'яч. Тут вони склали урочисту присягу не допустити зриву роботи Національних зборів, доки не буде прийнята Конституція.

9 липня 1789 р. Національні збори проголосили себе Установчими зборами, тобто органом, який має утвердити нові державно-правові інститути, розробити та затвердити конституцію держави.

Король почав стягувати до столиці вірні війська. 12 липня він звільнив міністра Неккера, який мав репутацію єдиного прихильника реформ в уряді.

13 липня народ оволодів містом, захопив арсенали. 14 липня повсталі захопили 8 башт фортеці-в'язниці Бастилії (національне свято Франції). Важливим було не саме взяття Бастилії, а той факт, що королівська влада не мала сил і засобів покарати революціонерів – її армія і поліція, які тривалий час не отримували платні, відмовилися придушувати цей виступ. Падіння Бастилії стало сигналом для французької провінції – всюди народ виганяв стару королівську адмініст-

рацію, обирав нові муніципалітети і створював збройну силу революції – Національну гвардію. По всій країні прокотилися селянські повстання, селянство практично припинило платити податки.

Відбиттям цього початкового періоду революції та вичерпного революційного піднесення, яке охопило всю країну, стала "Декларація прав людини і громадянина", прийнята Установчими зборами 26 серпня 1789 р.

Декларації передував не менш важливий документ, прийнятий 5 серпня – "Про знищення феодальних прав і привілеїв". Цим актом скасовувалася церковна десятина та особисті повинності селян (піша і кінна панщина, мито із забою худоби, обов'язкове користування панським млином тощо). Однак землю селяни могли отримати лише за викуп, одноразово сплативши 30-кратну вартість річного грошового внеску. Ця ж ідея – особистої свободи при недоторканності самих основ приватної власності – була наріжним каменем "Декларації прав людини і громадянина".

Документ складався з 17 статей; уже перша проголошувала: "Люди народжуються і залишаються вільними та рівними у правах...". Стаття 2 стверджувала: "Мета кожного державного союзу полягає в забезпеченні природних та невід'ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека і опір гніту". Стаття 4 розкривала суть поняття свободи: "Свобода полягає в можливості робити усе, що не приносить шкоди іншому".

В Декларації викладалися гарантії прав свободи і основи буржуазної законності: нема злочину – нема покарання (ст. 7), презумпція невинуватості (ст. 9), нема покарання, не передбаченого законом (ст. 8), принцип співрозмірності злочину і покарання тощо.

Загалом же Декларація стверджувала рівність людей перед законом, незалежно від їхнього станового походження, матеріального долстатку, релігії тощо, суверенітет нації, виключне право народу на створення законів, відповідальність і підзвітність посадових осіб, принцип поділу властей (законодавча, виконавча, судова), рівномірне (відповідно до майнового становища) обкладання податками. Заключна 17 стаття проголошувала священність і недоторканність приватної власності.

Для свого часу "Декларація прав" стала документом великого революційного значення. Знаменна триєдина формула "Свобода, рівність, братерство" громовим відлунням прокотилася світом. Вона сповіщала: царство феодально-абсолютистської монархії доходить кінця.